Додаткові можливості громади через участь в побратимських відносинах (міжнародні комунікації громад)

Будь-яка ініціатива має бути комусь потрібною. «Якщо зірки запалюють, значить це комусь потрібно!», приблизно так вчили молодь вірити в чудеса. Сьогодні, в час прагматизму, будь-яка ініціатива, починання наштовхується на звичне питання «А що нам (мені) від цього буде?». Спробуємо проаналізувати сутність та причини ініціативи у вигляді встановлення побратимських взаємостосунків для громади Кролевецького району з однією з громад Республіки Польщі. Взагалі, сучасність передбачає новий рівень комунікації через застосування новітніх технологічних можливостей  (особливо завдяки Інтернет-комунікаційним можливостям). Той, хто зволікає на цьому шляху – потрапляє до числа аутсайдерів. На цьому просторі – справжня конкурентна боротьба між територіальними громадами. Міста (райони) розуміються на паблік-рілейшнз та створення сприятливого інвестиційного клімату і вже давно і активно беруть участь в негласному змаганні за право бути вмонтованими в систему міжнародного співробітництва.

         На жаль, громада Кролевецького району до 2010 року не мала офіційного побратима, а значить де-юре не брала участі в міжнародних стосунках. Чинне законодавство надає  таку можливість органам місцевого самоврядування, які виконуючи представницькі функції створюють нові можливості для розвитку громад через використання на обопільно вигідних умовах досвіду та ресурсів громади-побратима.   

         «Якщо ти маєш план, але не дієш, то ти займаєшся мрійництвом. Якщо ти дієш без плану, то ти – самогубець!» (японська мудрість).

         З історії питання:

1) Міською радою в 2010 році (лютий місяць) прийнята відповідна концепція докладання зусиль з метою створення дієвої системи побратимських взаємин громади міста з громадами інших держав.

- підґрунтя для створення такої концепції: відсутність офіційних побратимських відносин (20 років від утворення держави України, фактично, в пусту для нашої громади в цьому сенсі);

2) Досвід СШ № 1 (м. Лібенау, Німеччина); ми не маємо справу з приватною справою, або тенденцією, що використовується як піар-акція якоїсь особи, установи; ми маємо справу з необхідністю зусиль громади задля ефективного динамічного розвитку!

3) Приїзд фрау Анке Гофф (депутату Бундестагу, що має коріння з Кролевеччини), 2008 рік. Перемовини з мером, візит до Богокуту (Кролевецький район).

4) Місія волонтера Корпусу Миру в Кролевці (2008-2010 роки). Шон Лаєнс та його діяльність як складова системи зовнішніх (міжнародних) відносин нашої громади. Спільні ініціативи та проекти.

5) Міжнародний літературно-мистецький фестиваль «Кролевецькі рушники» і його контактні лінії, гості з понад 10 держав світу.

6) Встановлення побратимських стосунків між Кролевецьким районом та Конишевським районом Курської області Росії в рамках співпраці Єврорегіону «Ярославна», грудень 2010 року.

7) Участь в міжнародному молодіжному проекті «Євроавтобус-4», травень 2011 рік. Місто Кролевець – приймаюче місто на маршруті (одне з восьми) слідування Євроавтобуса.

8) Ініціатива з боку Кролевецької районної ради (на підтримку зусиль громадської організації «Муніципальний центр «Дороговказ») щодо встановлення побратимських стосунків з польською громадою (гміною). Запрошення (10 серпня 2011 року) від керівництва Кролевецького району на ім’я Юліяна Гжанко (глава гміни Мальборк, Поморське воєводство, Польща).

Станом на початок серпня 2011 року створено робочу групу Кролевецької районної ради, яку очолює заступник голови Кролевецької районної ради Побивайло Сергій Вікторович. Мета діяльності групи: прийняти міжнародну делегації з Польщі (гміна Мальборк) на День міста у вересні 2011 року та підписати угоду про побратимську співпрацю між Кролевецьким районом та гміною Мальборк (в далекому минулому – німецька фортеця-замок Марієнбург, 13 століття) та створити умови для змістовного наповнення побратимських взаємовідносин.

Наша історія пов’язана з тим, що місто Кролевець  в минулому мало тісні міжнародні зв’язки. Про це говорить навіть легенда (чи правда історична)   про те, що місто було засноване  польським королем. З 1644 року – має Магдебурзьке право, тобто наділене правом створення органів місцевого самоуправління та бути учасником міжнародної торгівлі з витікаючими з такої вольності привілеями часів середньовіччя.  

«Легче запомнить то, что необходимо запомнить, чем забыть то, что нужно забыть» - польский   философ Тадеуш  Катарбинський (рус.).

         До речі, про Мальборк (інформація з Wikipedia):

«Ма́льборк (німецькою Марієнбург) — місто у Поморському воєводстві Польщі (на землях Східної Прусії). Населення сягає 40 тисяч мешканців. Розташоване місто за 40 км на південь від Балтійського моря.

Біля Мальборка, за 4 км на північ, розташоване містечко Вєльбар, в якому було знайдено старовинне кладовище з 3000 могилами вельбарської культури шведських готів.

Донині збереглась велична фортеця Тевтонських лицарів Марієнбургу — Мальборкський замок, 1997 року занесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

         Орденський замок Марієнбу́рг (нім. Ordensburg Marienburg), що дав початок однойменному місту (зараз місто Мальборк в Польщі), був резиденцією великого магістра Тевтонського ордену з 1309 по 1456 роки. Це найбільший середньовічний цегляний замок у світі, один з еталонів цегляної готики, пам'ятник Світової спадщини ЮНЕСКО.

Замок на честь Діви Марії був побудований тевтонськими лицарями на березі Ногата (гирло Вісли) в 1274 році. В 1309 році в нього з Венеції переїхав великий магістр ордену. Впродовж XIV століття замок розширювався та перебудовувався. За стінами опинилася територія площею в 210 тис. кв. м., а кількість мешканців замку в найкращі роки наближалася до трьох тисяч.

Після поразки лицарів при Грюнвальді резиденція великого магістра піддалася тривалій облозі. Місто Марієнбург було зруйноване, але сам замок захопити так і не вдалося. В 1456 році магістр передав замок в сплату боргу богемським найманцям і переїхав до Кенігсбергу (польською – Кролевець, Krolewiec), а найманці перепродали його польському королю Казимиру IV. Так замок опинився у складі Речі Посполитої.

Через нашестя шведів в XVII столітті замок прийшов у занепад. Під час наполеонівських війн в Марієнбурзі розташовувалися арсенал і казарми. Після розподілу Речі Посполитої на романтичні руїни звернув увагу прусський архітектор Давид Жиллі, який разом з сином Фрідріхом опублікував їх зарисовки. Берлінські поціновувачі готики зібрали кошти на реконструкцію замку, яка і була розпочата в 1816 році.

Друга світова війна лишила на місці замку палаючі руїни, однак польське керівництво вирішило відновити замок в довоєнному вигляді. Тільки собор досі лишається в руйнівному вигляді.»

Як воно там насправді може показати найближче майбутнє, оскільки обмін делегаціями різного рівня (від владних до молодіжних та дитячих) з метою участі в різноманітних розвиваючих проектах – складова побратимських комунікаційних стосунків. Чекатимемо на позитивні наслідки реалізації ініціативи на практиці.

Якщо справа не піде, то ми спробуємо проаналізувати причини руйнування намірів щодо побратимства з Мальборком. Далі буде…

Паблік рілейшнз, як засіб отримання і утримання влади, та сучасні тенденції в медіа-просторі

Паблік рілейшнз – багатофункціональна система комунікації між суб’єктом ініціативи, що намагається досягти мети цивілізованими та відповідними до моралі способами, та представниками суспільства, яка передбачає застосування нових технологічних засобів обміну даними. Фактично є зброєю для досягнення влади, якщо це політика, прибутку, якщо це бізнес, громадського зростання та визнання, якщо це громадська діяльність. Інструменти соціальної комунікації набувають ознак домінантної прив’язки до Інтернету як всесвітньої мережі вільного доступу та фактично невичерпних можливостей, які не є підконтрольними будь-чому та будь-кому в переважній більшості країн світу (що є ознакою розвинутої демократії).

         З огляду на спробу торкнутися теми про комунікаційний інструментарій паблік рілейшнз, цікавим є аналіз, що викладений в статті Едвіна Бендика (Польща) в часописі Sumy News № 38 від 25.10.10. «Інтернет змінює фундамент нашої культури». Культури, мабуть, як цивілізаційної моделі, що містить в собі владу (боротьбу за владу), стосунки між складовими частинами суспільства, традиції та мораль, які сформовані сторіччями практичного досвіду співіснування людей.

         Оцінювати можливості впливати на суспільство з боку медіа, як головного та впливового комунікаційного ресурсу, без врахування Інтернету сьогодні вже просто нереально. Колись мова йшла про те, що все, чого не існує в новинах по телебаченню – не існує взагалі. Сьогодні теж саме говорять про Google. Особисто я, все таки, з обережністю сприймаю заяви про те, що світова павутина (Інтернет) випередила телебачення в сенсі кількості споживачів інформації, бо переконаний, що поки що значна кількість користувачів Інтернетом – діти та дорослі, що дуже схожі на дітей, котрі грають в ігри-симулятори, сприймають нові цифрові та інформаційні технології  як додаткові можливості для задоволення власного бажання гратись.

         Інтернет – велике мінливе море, що використовується медіа-бізнесом, як фаховим рибалкою, для отримання додаткових прибутків. Не звертати уваги на нові можливості не притаманно медіа-капіталістам, яких називають представниками семантичного капіталізму (тобто такого, що розвивається у Інтернет-просторі та орієнтується на виробництво творів зі слів та словосполучень). До речі, цей термін вперше з’явився в 2009 році в одному французькому журналі (для охочих точно знати: Multitudes).

         Як би там не було, медіа завжди слугували і будуть слугувати владі, яка безапеляційно використовувала можливості слова задля утримання та власне отримання влади. Джерело влади – сила та насильство (спроба організувати та контролювати задля ефективного співіснування країни), отримували вмотивоване обличчя, яке переставало виглядати таким страшним для суспільства саме завдяки паблік рілейшнз у формі різноманітної комунікації з використанням медіа-ресурсів, виробництва слів як способу підготовки до події (акції) та її сприйняття в доконаному вигляді. Інтернетні медіа (інформаційні сайти, блоги, портали соціальних мереж та інші) роблять свободу сюрреалістичною (віртуальною), бо виміряти рівень свободи стає  практично неможливо, коли відносини формуються у інформаційному просторі, часто анонімно. Сотні мільйонів блогерів, які переважно пишуть самі для себе і вважають це нормальним та необхідним (своєрідна планетарна та безкоштовна школа виробництва слова), навряд чи заберуть хліб у професіоналів, людей, які за вироблення слів (словосполучень, речень) отримують гроші. Проблеми не існує, оскільки аматори і професіонали виконують свою, притаманну ним, місію, їх існування всіляко підтримується ззовні. Наші думки (роздуми) – ваші коментарі. От ми і в системі! Все частіше професіонали паралельно до офіційної роботи (десь в офісах міжнародних корпорацій) виробляють слова у блогерному (часто анонімному) середовищі. До речі, слово вже давно є товаром (романи, сценарії, наукові розробки тощо), але тільки нині стає загальнодоступною зброєю для боротьби за владу за умови формалізування в системі паблік рілейшнз.

         «З погляду керманичів семантичного капіталізму (виробництво слів), таких компаній, як Google, Аmazon, соціально-мережних порталів і блогохостингів, суперечки про цінність світу не мають значення, - стверджує в згадуваній вищі статті Едвін Бендик. -  З точки зору системи, важливо щоб ти, як блогер, якнайбільше писав. Також несуттєва якість того, що ти пишеш, оскільки  важливіше, аби люди хотіли це читати.» Та чи будуть хотіти? Не факт.

         Ось тут і має працювати піар (паблік рілейшнз) з метою організації та об’єднання незалежних блогерів, які в більшості своїй, в Інтернеті пишуть самі для себе. Проте, вони пишуть в публічному просторі, їх слова заповнюють сучасні сервери, на яких аналізуються та підпадають під маркетинг-обробку. Саме це перетворює весь наявний контент у сировину, яку вправно використовують капіталісти-семантисти, озброєні піаром. Світ семантичного капіталізму – це світ mass self-communication (світ масового  самоспілкування). Спілкування породжує владу, оскільки  для досягнення мети потрібна ієрархія, підпорядкованість на рівні сприйняття інформації та її перетворення на дію.  Завдання влади – зрозуміти механізм зміни сучасного світу, правил комунікації, сприйняти вимоги нових медіа-ресурсів, витратити кошти та час на дослідження нового способу комунікації. Це єдиний спосіб здобути ключ до сердець виборців. І без слів (виробництва слів) тут не обійтись.  

         Сучасні вимоги до піар-кампаній (особливо в сфері політики) мають враховувати наявність м’якого, але тоталітарного контролю в Інтернеті через особисті дані користувачів, який все ж не є метою, а скоріше засобом для досягнення мети капіталістів – примноження капіталу. Такий стан речей зовсім не лякає мільйони виробників слів, скоріше заохочує до взаємодії на публічному полі боротьби за владу.

         Паблік рілейшнз (піар) як ефективна зброя в політиці (метою якої є, як відомо, влада) вперше взяв на себе місію заволодіння Інтернетом, як вільним простором, в якому нині самореалізовується активна частина суспільства, задля приведення до влади Барака Абами, 43-го президента США.

         Саме Б. Абама «був першим, хто навмисно використав логіку семантичного капіталізму для здобуття влади. Він досконало зрозумів, які слова необхідно вжити, щоб привабити виборців, які інструменти необхідно застосувати, щоб перетворити на політичний капітал семантичну енергію ключової частини електорату, тобто активність користувачів Інтернету на блогах і в  соціальних мережах», веде далі Едвін Бендик. Можливо Абама й не володів всіма технологіями Інтернету і ніколи не мав досвіду ведення свого блогу, проте йому (його піар-команді) вдалося вловити зміни у світі саме через Інтернет-поширення інформації, що дійсно виступають симптомом і якісним індикатором цих змін. Вловити, щоб перемогти.

Результат досягнуто, а це означає, що зброя є ефективною, а отже – багаторазового використання.