пятница, 24 октября 2014 г.

«Стриманий оптимізм напередодні дня виборів до Парламенту 2014 року»


Від банального «Завтра ми прокинемось в новій країні…» гонить скептичне ставлення до очікуваних результатів позачергових виборів до Верховної Ради України. Перебуваючи в статусі зацікавленої особи (кандидат в народні депутати України по одномандатному виборчому округу № 159, який охоплює північні території Сумської області в тому числі і моє рідне місто Кролевець) розумію, що в мене шансів на перемогу за правилами минулого практично немає. 


В процесі проведення передвиборчої агітаційної кампанії стикався з позицією виборців, яка зводилась до «А ви нам відремонтуйте дорогу до села і по селу…», «Подаруйте нам для школи принтер…», що говорить про незмінність стереотипу сформованого ще «совковим», тобто – виключно споживацьким, ставленням до виборчого процесу і до своєї місії обираючого. І це прикро, бо не залишає шансів звичайним людям на те, щоб за рахунок фаховості і соціальної підприємливості мати шанс на потрапляння до вищого законодавчого органу країни. Ходив по селам як привид в образі народного депутата майбутнього…



В чому позитив? Перш за все в тому, що гучно лунають заяви політиків-лідерів перегонів (від Блоку Петра Порошенка зокрема) про те, що новий склад Парламенту буде примушений більшістю першим своїм кроком приймати нове виборче законодавство, яке має привести у відповідність наші вибори до європейського стандарту: відкриті партійні списки, скасування недоторканності депутатів Парламенту, механізм відкликання депутата, який не виконує свої функції і порушує регламент роботи, зменшення кількості народних депутатів до 250-300 осіб. Саме такі зміни зроблять недоцільною персональну участь в виборах (боротьби за депутатський мандат ВРУ) великої кількості самодостатніх (впливових і багатих) людей, які звикли до преференцій старої системи українського політикуму: якщо ти народний депутат, то значить ти володар якогось неймовірно цікавого ресурсу, немов би «палички-виручалочки», «шапки-невидимки» чи щось на зразок того.


Такий стереотип відімре і автоматично відкриє шлюзи для звичайних вчителів, викладачів, бібліотекарів, науковців і правозахисників, журналістів і лікарів тощо (професіоналам з гуманітарно-соціальним нахилом) для кропіткої законотворчої роботи, без дратівливо-спокусливої мрії про олігархічні перспективи, маєтки, автомобілі, дорогі годинники… Новим депутатам (народним депутатам майбутнього) буде визначений чіткий механізм контролю з боку громадськості та держави (діятиме антикорупційне бюро та законодавство), який унеможливить народження нових олігархів через отримання статусу народного депутата України за рахунок доступу до державного бюджету і можливості участі в процесі його регулювання (розподілу).


...За кордон (в Європу) потрібно їздити не для загоряння на пляжах або перегляду виставок в музеях, інших розваг. Потрібно дивитись на те, як функціонують тамтешні парламенти, які велосипеди стоять біля ратуш, як виглядає і як поводиться народний обранець…

Зміна правил формування національного парламенту відкриє двері до здійснення якісних соціальних реформ, проведення структурних змін в організації функціонування місцевих громад та держави в цілому.
Тому ще раз про головне: в цей парламент частково пройдуть нові політики, які мають зробити все для того, щоб за 5 років відійшло старе назавжди, безповоротно. Скасування недоторканності, зменшення кількості місць в парламенті, механізм відкликання депутатів, які не справляються зі своїми обов’язками. Нам потрібний не «клуб олігархів-господарів», нам потрібен «клуб слуг, які дбають про громадську користь»!


Допоки віримо (а Блок Петра Порошенка закликає саме до такого підходу в проведенні перших кроків нового національного законодавчого органу), будемо сподіватись, що це не передвиборчі обіцянки, які присипляють розум інтелектуалів-виборців, а реальна програма змін. В разі не проведення першочергових змін, описаних вище, переконаний, буде продовжено революцію Гідності! Оптимізм не вмирає, допоки надія є.    

воскресенье, 19 октября 2014 г.

«Пошук національної ідеї або Про нову соціальну політику»


В чому полягає сутність «нової соціальної політики» (НСП), яка немов би чарівна паличка змінить якість життя? Вона, насамперед, в сучасній адресній допомозі тим, хто її потребує. В розвинутому суспільстві до отримувачів соціальної допомоги відносяться перш за все діти і старі люди. Саме так сприймати орієнтацію захисного елементу соціальної політики держави маємо і ми, оскільки стали на рейки європейської інтеграції, а тому маємо вперто запроваджувати європейський соціальний стандарт. І цей шлях визнаний як безальтернативний та такий, що є свідомо обраним.



Автор терміну «відкрите суспільство» філософ-соціолог Карл Поппер вказував: «З цього погляду, політична влада – це ключ до економічної безпеки. Отже, найголовніше – це політична влада та засоби її контролю. Економічна влада не повинна домінувати над політичною, а в разі необхідності, з економічною владою слід боротися і ставити її під контроль влади політичної». Залишається лише додати, що соціальна політика є первинною в системі управління суспільством, визначальним елементом національної політики в цілому.
Які умови потрібні для запровадження НСП?
1.     Нова структура (модель) організації життєдіяльності місцевих громад:
-        реформа місцевого самоврядування (скорочення штатів службовців, які є неефективними, оптимізація системи функціонування виконавчих органів  та надання адміністративних послуг; виведення сфери культури та спорту на рівень відповідальності громадського сектора (сьогодні 30% апарату виконкомів місцевих рад займається організацією святкових заходів та спортивних змагань);
-        децентралізація як спосіб автономізації в сфері бюджетування (фінансування) місцевих потреб; пріоритет на розвитку соціальної відповідальності та соціального підприємництва не як форми бізнесу, а як світоглядної цінності громадян;
-        соціальне партнерство місцевого рівня (бізнес – громадськість – наука / вища школа – влада) з метою сталого розвитку та формування сприятливого інвестиційного клімату, залучення інвестицій (економічні науково-місткі проекти виробничого спрямування);
-        брендинг (популяризація) території через протекціонізм у сфері місцевого туризму та збереження історико-культурної спадщини, промислу тощо.


2.     Нові можливості для соціалізації громадян:
-        створення якісних  робочих місць (високий / економічно обґрунтований  рівень оплати праці та соціальний пакет європейського рівня);
-        мобільність і автономія особистості в прийнятті рішення, що спирається на свободу у праві реалізації обраного плану життя.
3.     Відкритість громади (принцип «відкритого суспільства») як запорука запровадження демократичних механізмів організації життєдіяльності територій (громад)
4.     Сучасний рівень соціальної безпеки (внутрішньої та зовнішньої), що гарантує безпечне життя кожному громадянину та збереження суверенітету та цілісності України:
-        виховання патріотичного  ставлення до Батьківщини, що базується на подоланні споживацьких очікувань та формуванні свідомої готовності до захисту національних інтересів як системи особистих інтересів носіїв української нації (націософія).


Переконаний, що існує реалістичний механізм запровадження НСП (нової організації життя) на території місцевих громад, а саме:
-        створення Агенцій залучення інвестицій (застосування проектного методу менеджменту, інновації) як координуючих та відповідальних установ за реалізацію економічних реформ місцевого рівня;
-         створення науково-прикладних кластерів (суб’єктів соціального підприємництва) розвитку місцевого бренду (у формі співпраці бізнесу, громадськості, вищої школи та науки);
-        міжнародна співпраця (побратимські стосунки, орієнтовані на соціальний обмін) в культурологічній та соціально-економічній сферах.
Активну позицію в успішній реалізації поставлених завдань задля досягнення соціально значущої мети НСП відіграє молодіжне середовище (студентство та починаючі фахівці), бізнес-еліта, науково-освітній ресурс територій.


Сьогодні функціонування соціальної сфери (і це не дивно) є об’єктом особливої уваги всіх впливових складових елементів громади, особливо керівників не лише владних структур, а й закладів освіти, медицини, громадських організацій. Відомо, що бюджетне забезпечення соціальної сфери на місцевому рівні залишає бажати кращого. На жаль, не всі соціальні ініціативи (установи, що їх реалізовують) входять в режим постійного та сталого функціонування в суспільстві через ряд чинників раціонального та ірраціонального впливу. Наприклад, недостатність фінансування з боку держави соціальних сфер, оператори яких, на жаль, в переважній більшості перетворились на пасивних отримувачів. Або ж відсутність вправних менеджерів та несформованість системи мотивації до ефективної дії і відповідальності за її результати, потреби постійного професійного зростання.


В Кролевці останні півроку не функціонує «Клініка дружня до молоді» при Кролевецький центральній районній лікарні. Яскрава ілюстрація поєднання негативних тенденцій – проблеми в фінансовому забезпеченні заробітної плати та наявності ефективного кадрового ресурсу. І це при тому, що за чотири роки (з 2010 по 2014 рік) установі вдалось напрацювати досвід реалізації соціальних програм консультативно-профілактичного та медичного обслуговування місцевої молоді гідний вивчення задля втілення на інших територіях. «Клініка дружня до дитини» – це успішний грантовий проект (сумарні інвестиції в сферу молодіжного обслуговування в межах 150 тисяч грн.), який координується Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та Міністерством охорони України. Протягом ІІ півріччя Клініка дружня до молоді Кролевецької ЦРЛ має пройти акредитацію, в інакшому випадку на ініціативі можна буде ставити хрест.


Важливо розуміти складність вирішення соціальних питань і те, що сьогодні місцева влада вимушена шукати шляхи оптимізації  бюджетних видатків саме в сфері скорочення бюджету соціальної сфери (освіти в т.ч.) вказує на очікування і необхідність виявлення громадської ініціативи з метою залучення позабюджетних коштів, а ця ніша ресурсного забезпечення не знає межі, окрім як індивідуальне бажання і вміння бути підприємливими на шляху виживання організацій соціальної сфери. Ті установи, керівникам яких це вдається, – живуть і не зупиняються у своєму благодійному служінні суспільству.
Сьогодні в суспільстві існує нереалізований запит на те, щоб бути корисним, але ж бути корисним можна лише тоді, коли ти потрібний, коли оточуючі знають про твою наявність щонайменше і про те, в чому саме ти можеш принести суспільну користь.


Я переконую в необхідності діяти консолідовано на засадах прагнення створити дієву базу для громадського порозуміння та взаємодії, проведення конструктивного діалогу між всіма зацікавлених  в вирішенні існуючих проблем сторін (методи паблік-рілейшнз). На жаль, у нас часто-густо майже всі розуміють сутність проблеми (або роблять такий вигляд), однак немає єдності в методах її вирішення та відповідальності за прийняте рішення. Ось тут і вмикається механізм мистецтва бути переконливим. «Не перемогти, а переконати – ось в чому сутність слави!» – ці слова сказав великий французький  письменник В. Гюго, маючи на увазі другорядність аргументів сили по відношенню до сили аргументів.


Наше спільне завдання в тому, щоб бути успішними на шляху реалізації НСП (нової соціальної політики). І, безумовно, ключовою на цьому шляху є індивідуальна допомога громадянам за їхніми зверненнями. Соціальний працівник, депутат (фактично – слуга) – це інженер-модератор  вирішення конкретної проблеми, яка є злободенної для людини, що потребує допомоги. Від соціальної адвокації до надання консультацій щодо порядку оформлення звернень громадян до органів влади. Головне правило – ніколи не відмовляти в допомозі, але не обіцяти того, що не можеш зробити! Люди часто потребують бодай психологічної підтримки, тому, в першу чергу, потрібно бути готовим до відгуку на цей особистісний запит. Бути соціальним підприємцем просто і корисно!  

Володимир Любивий,
керівник Дебатного клубу педагогічного університету
м. Глухів – м. Кролевець (Сумська область)