«За
Сенекою (потім цю ідею розвине Кант), необхідно усвідомлювати різницю між
поняттям «ціни» (pretium) і «цінності» (dignitas). Ціну мають блага, фізичні тіла
(продукти), які є відносними, бо можуть бути більшими чи меншими. Цінність чесноти
абсолютна, незмінна і не має еквівалента для обміну. Мета людського життя –
удосконалювати в собі кращу частину своєї натури, де мешкає гідність». В цій
цитаті з відомого роману Б. Акуніна криється світоглядна настанова, яка немов
би розв’язує вічну задачу, що передбачає пошук істини. Складність життя полягає
в необхідності осмислити і гармонізувати поєднання особистого і колективного,
публічного і інтимного, свого і чужого; знайти компроміс заради істини між
добром і злом, страхом і радістю, бажанням і можливістю, життям і смертю.
Система моральних цінностей, утворена цивілізацією планети Земля, базується на
тисячолітньому пошуці філософів і поетів, митців і ораторів, теоретиків і
практиків, що самовіддано намагались знайти відповідь на запитання: «В чому
сенс життя?» Чому ми маємо довіряти тому, що знайдене в минулому? Чому існують
певні стереотипи і обмеження, що сприймаються суспільною думкою як закони і
порядок? Яким чином можливо розібратись в тих речах, які дозволять балансувати
між собою сьогоднішнім і тим, ким станеш вже завтра? Як створити чіткі і
зрозумілі орієнтири, дороговкази на шляху до себе досконалого? Чи можна
досягнути колективної (суспільної) досконалості? Можна, якщо опанувати засоби
критичного мислення, якщо вміти бути переконливим по відношенню до себе, перш
за все, і до спільноти в другорядному відношенні. І така форма комунікативної
компетентності є особливо цінною в молодіжному середовищі, оскільки критичне
мислення є таким мисленням, яке дозволяє молоді визначити цінність, інтегрувати
це розуміння в життя і досягти, таким чином, досконалішої організації
соціальної співпраці.
Цивілізація
вибудувала систему цінностей на підставі критичного осмислення результатів
людської співпраці. Система ієрархії цінностей постала таким чином, щоб
унеможливити перспективу руйнації людського роду, не допустити його деградації.
Тим, хто веде пошук в цій системі вдається доторкнутись до феномена
самореалізації особистості через розвиток здатності вільно застосувати прийоми
критичного мислення, вміти/пробувати бути переконливим, володіти ораторським
мистецтвом. Припускаємо, що все це є можливим в рамках певної моделі
застосування освітньої технології розвитку критичного мислення, що включає в
себе комплексні тренінгові програми, теоретичні і практичні методологічні
рішення, виокремлені в незалежні педагогічні методики і прийоми протягом
трирічного навчально-виховного циклу в системі університет – коледж – школа.
Саме це ми і збираємось апробувати і довести дієвість під час виконання
проекту.
Якщо
мати на меті поширення позитивістської філософії життя, починаючи з дітей та
підлітків, то за рахунок опанування арсеналом критичного мислення (від
логічного, абстрактного, поняттєвого, структурного і до аналітичного) це
завдання видається не складним для здійснення. У сучасному світі інформаційних технологій
гуманітарна наука дозволяє формулювати ідеї і виносити зважені судження, тобто
виконувати завдання, які поки що не даються роботам і алгоритмам. Вивчення
філософії життя (поле застосування критичного мислення) за допомогою засвоєння методів
та прийомів критичного мислення як базису процесу пізнання допоможе школярам і
студентам відчути свободу і відповідальність у складному світі, пронизаному швидкозмінними
знеособленими штучними технологіями.
У
майбутньому знадобляться люди, здатні шукати відповіді на запитання, які не
можна «загуглити». До яких наслідків призведе масове безробіття, які етичні
проблеми створює автоматизація, як потрібно розподіляти доходи у цифровому
суспільстві – на ці питання належить відповісти сучасним школярам і студентам,
і філософія життя як осмислення буття крізь призму критичного мислення може
допомогти в цьому.
Цінність
гуманітарних знань у майбутньому підкреслює і президент Всесвітнього
економічного форуму в Давосі (Швейцарія) Клаус Шваб. Він стверджує: щойно
фабрична робота піде в минуле — стане більше соціальної роботи. На думку
представників британського парламенту, найціннішими навичками у майбутньому
стане вміння швидко вирішувати завдання і підходити до них творчо, а також
здатність працювати в групах — як із людьми, так і з роботами (цитата зі статті
в газеті «День» від 18.01.2017. https://day.kyiv.ua/uk/article/top-net/vyvchennya-filosofiyi-u-shkoli-dopomozhe-v-epohu-avtomatyzaciyi
)».
«Святеє право думки і
судження,
Ти, божий дар!
Хоч з самого народження
Тебе в кайданках тримають
кати,
Щоби злетіть не міг ти із
в'язниці
До сонця правди, та блисне проміння,
І зрозуміє все сліпець,
що нудиться посеред ночі».
Дж. Г. Байрон.
Повторимо,
зважившись на спільну роботу, слідом за Альбертом Швейцером: наш досвід
песимістичний, але наша віра – оптимістична. І не за своїм змістом, а скоріше
за формою, яка пофарбована в колір надії з відтінками реальності (все, що в
минулому не може бути здійсненним апріорі, тоді як у майбутнього завжди є
шанс).
Приклад
тези і пояснення, що не потребує доказів, бо є істиною життя, по-особливому
надихає на нові звершення в системі колективної натхненної праці над проектом,
який претендує на виховання нового покоління молоді зі здатністю до лідерського
осмислення можливостей, викликів, права і відповідальності. І саме тому –
проектна ініціатива «Модель впровадження освітньої технології розвитку
критичного мислення» (глухівський варіант).
Фото: з сайту "Фототелеграф".
