Бути педагогом престижно, бо в розумінні слова "престижно" не видно грошового відтінку. Педагогом був Лобановський, педагогом є Гвардьйола, Моуріньйо... Педагогом є президент держави, врешті решт, бо виховує народні маси, намагаючись всіляко поліпшувати їхню особистість. Чи не так?
Для мене є взірецьв цьому зв'язку і кожного разу намагаюсь ділитись таким сприйняттям вигаданих образів, в яких автора більше, ніж може видаватись. Взірець, який не пов'язаний з фанатичним слідуванням або намаганням бути схожим тощо, корисний своєю міфологічністю. Просто в моєму розумінні цей образ є ідеальною моделлю, яка виглядає реальною на стільки, що є взірцем застосування в житті критичного мислення. Вважаю, що передавати здатність до критичного мислення є головним практичним завданням педагога.
«Це тільки у нас учителями працюють жінки,
оскільки всі чоловіки придатні до несення військової служби, б'ються на фронті.
Взагалі в школі повинні працювати чоловіки. Як в Спарті. Жінка може бути утішальницею,
але не вихователем. Готувати до майбутнього зобов'язаний чоловік: це виключить
непотрібні ілюзії у дітей, а немає нічого безжалісніше зіткнення дитячих ілюзій
з дорослою реальністю. Взагалі-то ніхто ще не розглядав світ з точки зору
глобальної його розділеності. Ні – не на захід і схід, ні на панів і рабів – а
на дорослих і дітей. У цьому неподільному роз'єднанні визрівають великі
процеси, і навчитися впливати на це визрівання, з тим, щоб діти не повторили
помилок дорослих, мабуть, і буде головним завданням людства після того, як
скінчиться війна».
Щоб передавати вміння критично мислити, потрібно самому бути носієм комунікативної компетентності, яка передбачає вміння аргументовано переконувати, бути красномовним до того рівня, коли розвіюються сумніви немов туман сонячною дниною. І, що є дуже важливим, не відкладати справи на потім (наприклад "коли завершиться війна"), якщо їх реалізація є об'єктивно можливою.
Прокрастинація - ворог критичного мислення.
