«Як виховати в собі патріота?»

     Патріотизм – достатньо пізнавана риса характеру, що виховується. Любов до Батьківщини у вищій формі патріотизму – готовності до самопожертви заради її свободи – апріорі сприймається суспільством як «героїзм». Патріотизм загальний – блеф, фактично – соціальний стереотип. Патріотизм – це конкретно-індивідуальне особистісне поняття-переконання. Якщо є патріотизм, то десь неодмінно з’являється ворог, загроза для Батьківщини, або навпаки. Такий сюжет придуманий цивілізаційним ходом розвитку людства.  

          Фільми. Книги. Статті… Мудрі та розумні співрозмовники.

          Діти граються в патріотизм (бавляться прапорцями з національною символікою, малюють національні символи, співають гімн, «воюють» зі злом та казковими ворогами) і таким чином проходять курс «патріотичного виховання» низового (первинного) рівня. Окремі батьки, розуміючи це, всіляко сприяють дітям в їх «патріотичній грі», купують атрибути патріотичної думки та дії (від книг та розкрасок до іграшок та символіки). Не всі. Дехто не  дозволяє, навіть – забороняє, бо боїться… Чого або кого?

Діти – такі ж самі люди, як дорослі, але з меншим життєвим досвідом і менш впевнені в собі (через брак достатнього рівня знань та вмінь), що залишає їм право на вибір способу набуття досвіду і подолання невпевненості в правильності своєї особистої інтерпретації життя. Діти повторюють те, що бачать поруч: беруть з поведінки батьків, від друзів, з книг, телевізора та Інтернету. Зараз модно «гратися в патріотизм». Батьки, не забороняйте дітям гратись в патріотизм, бо вони таким чином проходять школу, яку утворила національна вікова традиція виховання. Це посил у майбутнє нації.  

Коли діти прирівнюються до дорослих у своїх номінальних потребах і правах, і є такими ж самими людьми як і дорослі, то буде нормальним припущення, що і дорослі залишають за собою право також «гратися в патріотизм». Прояви наглядного патріотизму у вигляді національної символіки на вулицях, в квартирах, будинках, магазинах, автомобілях, в арт-галереях та в інших місцях (в тому числі – на власному тілі та в елементах одягу і зачісок) в цілому позитивно сприймаються суспільством. Таке припущення задовольняє всіх, бо залишає впевненість в тому, що карати за екстраординарні прояви індивідуального патріотизму не будуть, так само як і за байдуже ставлення до такого соціального феномену, який набув масштабності через реальні загрози цілісності країни та існування держави взагалі. Але не задовольняє такий підхід ворога нації, який може прокинутись в тій людині, якій зараз просто байдуже. В такому випадку вірогідні диверсії і провокації, бо буде відчутним і перспективним підґрунтя для національної зради і підтримки ворога ззовні.

        Варто звернути увагу на те, що сам по собі "ігровий патріотизм" в оголеному вигляді може бути легко зруйнованим в тому середовищі, де не розвиваються інші людські цінності, такі як чесність, порядність, моральність, культурність і потяг до інтелектуального та фізичного саморозвитку. Патріотизм як переконання – це вже прояв сили волі особистості. Під час війни, в бойовій обстановці у дорослого виникає можливість перейти до справжнього патріотизму, не іграшкового. Коли опиняєшся в ворожому полоні, залишитись патріотом означає бути закатованим і врешті вбитим. Героїзм ціною життя. Патріотизм вищого ґатунку. Справа одиниць, десятків, можливо, сотень представників нації. Тому й бережуть досвідчені бійці-патріоти останній патрон, щоб не мати шансу на слабкість через катування і на суспільну ганьбу в результаті…

    Переважна більшість замирає від того, що потреба в справжньому патріотизмі сьогодні є реальною і актуальною. Мовчить вона, боїться бути звинуваченою в байдужості, яка все одно, рано чи пізно, занапастить життя зрадою через слабкість. Краще не висовуватись? Пора національно-патріотичної ейфорії проходить, зникнуть прапори, герби? Не бійся, того, хто тобі суперечить. Бійся байдужого. Не дарма вчать мудрі…

А що, коли і справді патріотичні символи зникнуть з вулиць? Не зникнуть, допоки будуть бажаючі їх популяризувати, роблячи свій внесок в загальний рівень патріотичного налаштування суспільства у активний свідомо обраний спосіб. Візуалізація патріотизму – доступна форма гуртування громадської думки в позитивному та оптимістичному секторі світосприйняття. 

Коли ненав’язлива вулична форма патріотизму підсвідомо нагадує про обов’язок бути патріотом-добровольцем. З правом на те, щоб бути мовчазним і слабким для декого, щоб виправдовувати свою непатріотичність (в кращому випадку – байдужість) і зраду?.. Саме так, бо в цьому сутність толерантності і миру в суспільстві. Вибір у кожного свій. Аж до війни. Тоді відсутність патріотизму – зрада.
...Патріотичне виховання – це не навчання грамоті. Всі справжніми патріотами не будуть, але шанс не зганьбити себе має кожний і кожна. У часи, які є найскладнішими, бо пов’язані зі смертельною небезпекою.

Поки дітям не набридло гратися в патріотизм, ми, дорослі, маємо бути в єдності через свої патріотичні переконання.

            Фото з незаборонених джерел.