Від
банального «Завтра ми прокинемось в новій країні…» гонить скептичне ставлення
до очікуваних результатів позачергових виборів до Верховної Ради України.
Перебуваючи в статусі зацікавленої особи (кандидат в народні депутати України
по одномандатному виборчому округу № 159, який охоплює північні території
Сумської області в тому числі і моє рідне місто Кролевець) розумію, що в мене шансів
на перемогу за правилами минулого практично немає.
В процесі проведення передвиборчої
агітаційної кампанії стикався з позицією виборців, яка зводилась до «А ви нам
відремонтуйте дорогу до села і по селу…», «Подаруйте нам для школи принтер…»,
що говорить про незмінність стереотипу сформованого ще «совковим», тобто –
виключно споживацьким, ставленням до виборчого процесу і до своєї місії
обираючого. І це прикро, бо не залишає шансів звичайним людям на те, щоб за
рахунок фаховості і соціальної підприємливості мати шанс на потрапляння до
вищого законодавчого органу країни. Ходив по селам як привид в образі народного
депутата майбутнього…
В
чому позитив? Перш за все в тому, що гучно лунають заяви політиків-лідерів
перегонів (від Блоку Петра Порошенка зокрема) про те, що новий склад Парламенту
буде примушений більшістю першим своїм кроком приймати нове виборче
законодавство, яке має привести у відповідність наші вибори до європейського
стандарту: відкриті партійні списки, скасування недоторканності депутатів
Парламенту, механізм відкликання депутата, який не виконує свої функції і
порушує регламент роботи, зменшення кількості народних депутатів до 250-300
осіб. Саме такі зміни зроблять недоцільною персональну участь в виборах
(боротьби за депутатський мандат ВРУ) великої кількості самодостатніх
(впливових і багатих) людей, які звикли до преференцій старої системи
українського політикуму: якщо ти народний депутат, то значить ти володар
якогось неймовірно цікавого ресурсу, немов би «палички-виручалочки», «шапки-невидимки»
чи щось на зразок того.
Такий стереотип відімре і автоматично відкриє шлюзи для
звичайних вчителів, викладачів, бібліотекарів, науковців і правозахисників,
журналістів і лікарів тощо (професіоналам з гуманітарно-соціальним нахилом) для
кропіткої законотворчої роботи, без дратівливо-спокусливої мрії про олігархічні
перспективи, маєтки, автомобілі, дорогі годинники… Новим депутатам (народним
депутатам майбутнього) буде визначений чіткий механізм контролю з боку
громадськості та держави (діятиме антикорупційне бюро та законодавство), який
унеможливить народження нових олігархів через отримання статусу народного
депутата України за рахунок доступу до державного бюджету і можливості участі в
процесі його регулювання (розподілу).
...За
кордон (в Європу) потрібно їздити не для загоряння на пляжах або перегляду
виставок в музеях, інших розваг. Потрібно дивитись на те, як функціонують
тамтешні парламенти, які велосипеди стоять біля ратуш, як виглядає і як
поводиться народний обранець…
Зміна
правил формування національного парламенту відкриє двері до здійснення якісних соціальних
реформ, проведення структурних змін в організації функціонування місцевих
громад та держави в цілому.
Тому
ще раз про головне: в цей парламент частково пройдуть нові політики, які мають
зробити все для того, щоб за 5 років відійшло старе назавжди, безповоротно. Скасування недоторканності, зменшення
кількості місць в парламенті, механізм відкликання депутатів, які не
справляються зі своїми обов’язками. Нам потрібний не «клуб олігархів-господарів»,
нам потрібен «клуб слуг, які дбають про громадську користь»!
Допоки
віримо (а Блок Петра Порошенка закликає саме до такого підходу в проведенні
перших кроків нового національного законодавчого органу), будемо сподіватись,
що це не передвиборчі обіцянки, які присипляють розум інтелектуалів-виборців, а
реальна програма змін. В разі не проведення першочергових змін, описаних вище,
переконаний, буде продовжено революцію Гідності! Оптимізм не вмирає, допоки
надія є.
Комментариев нет:
Отправить комментарий