"Крокуючи Москвою"

Буває все на світі як колись.

Навіщо – знає хто ж?

То просто літній дощ проливсь,

Нормальний літній дощ.

Сяйне у натовпі твоє лице.

Краплинка мов сльоза.

І котиться Садове там кільце.

І на очах нагадує про це

Хай літня нам гроза!

А я іду, крокую по Москві.

І я пройти зумію знову!

Солоний Тихий океан

І тундру до основ.

Над човном я вітрило підніму,

Не знаю поки з ким.

І смуток там залишу лиш тому,

Що, все ж, фіалку в снігу я знайду,

Згадаю про «Москву»!