Школа слова: Додаткові можливості громади через участь в побратимських відносинах (міжнародні комунікації громад)

Будь-яка ініціатива має бути комусь потрібною. «Якщо зірки запалюють, значить це комусь потрібно!», приблизно так вчили молодь вірити в чудеса. Сьогодні, в час прагматизму, будь-яка ініціатива, починання наштовхується на звичне питання «А що нам (мені) від цього буде?». Спробуємо проаналізувати сутність та причини ініціативи у вигляді встановлення побратимських взаємостосунків для громади Кролевецького району з однією з громад Республіки Польщі. Взагалі, сучасність передбачає новий рівень комунікації через застосування новітніх технологічних можливостей (особливо завдяки Інтернет-комунікаційним можливостям). Той, хто зволікає на цьому шляху – потрапляє до числа аутсайдерів. На цьому просторі – справжня конкурентна боротьба між територіальними громадами. Міста (райони) розуміються на паблік-рілейшнз та створення сприятливого інвестиційного клімату і вже давно і активно беруть участь в негласному змаганні за право бути вмонтованими в систему міжнародного співробітництва.

На жаль, громада Кролевецького району до 2010 року не мала офіційного побратима, а значить де-юре не брала участі в міжнародних стосунках. Чинне законодавство надає таку можливість органам місцевого самоврядування, які виконуючи представницькі функції створюють нові можливості для розвитку громад через використання на обопільно вигідних умовах досвіду та ресурсів громади-побратима.

«Якщо ти маєш план, але не дієш, то ти займаєшся мрійництвом. Якщо ти дієш без плану, то ти – самогубець!» (японська мудрість).

З історії питання:

1) Міською радою в 2010 році (лютий місяць) прийнята відповідна концепція докладання зусиль з метою створення дієвої системи побратимських взаємин громади міста з громадами інших держав.

- підґрунтя для створення такої концепції: відсутність офіційних побратимських відносин (20 років від утворення держави України, фактично, в пусту для нашої громади в цьому сенсі);

2) Досвід СШ № 1 (м. Лібенау, Німеччина); ми не маємо справу з приватною справою, або тенденцією, що використовується як піар-акція якоїсь особи, установи; ми маємо справу з необхідністю зусиль громади задля ефективного динамічного розвитку!

3) Приїзд фрау Анке Гофф (депутату Бундестагу, що має коріння з Кролевеччини), 2008 рік. Перемовини з мером, візит до Богокуту (Кролевецький район).

4) Місія волонтера Корпусу Миру в Кролевці (2008-2010 роки). Шон Лаєнс та його діяльність як складова системи зовнішніх (міжнародних) відносин нашої громади. Спільні ініціативи та проекти.

5) Міжнародний літературно-мистецький фестиваль «Кролевецькі рушники» і його контактні лінії, гості з понад 10 держав світу.

6) Встановлення побратимських стосунків між Кролевецьким районом та Конишевським районом Курської області Росії в рамках співпраці Єврорегіону «Ярославна», грудень 2010 року.

7) Участь в міжнародному молодіжному проекті «Євроавтобус-4», травень 2011 рік. Місто Кролевець – приймаюче місто на маршруті (одне з восьми) слідування Євроавтобуса.

8) Ініціатива з боку Кролевецької районної ради (на підтримку зусиль громадської організації «Муніципальний центр «Дороговказ») щодо встановлення побратимських стосунків з польською громадою (гміною). Запрошення (10 серпня 2011 року) від керівництва Кролевецького району на ім’я Юліяна Гжанко (глава гміни Мальборк, Поморське воєводство, Польща).

Станом на початок серпня 2011 року створено робочу групу Кролевецької районної ради, яку очолює заступник голови Кролевецької районної ради Побивайло Сергій Вікторович. Мета діяльності групи: прийняти міжнародну делегації з Польщі (гміна Мальборк) на День міста у вересні 2011 року та підписати угоду про побратимську співпрацю між Кролевецьким районом та гміною Мальборк (в далекому минулому – німецька фортеця-замок Марієнбург, 13 століття) та створити умови для змістовного наповнення побратимських взаємовідносин.

Наша історія пов’язана з тим, що місто Кролевець в минулому мало тісні міжнародні зв’язки. Про це говорить навіть легенда (чи правда історична) про те, що місто було засноване польським королем. З 1644 року – має Магдебурзьке право, тобто наділене правом створення органів місцевого самоуправління та бути учасником міжнародної торгівлі з витікаючими з такої вольності привілеями часів середньовіччя.

«Легче запомнить то, что необходимо запомнить, чем забыть то, что нужно забыть» - польский философ Тадеуш Катарбинський (рус.).

До речі, про Мальборк (інформація з Wikipedia):

«Ма́льборк (німецькою Марієнбург) — місто у Поморському воєводстві Польщі (на землях Східної Прусії). Населення сягає 40 тисяч мешканців. Розташоване місто за 40 км на південь від Балтійського моря.

Біля Мальборка, за 4 км на північ, розташоване містечко Вєльбар, в якому було знайдено старовинне кладовище з 3000 могилами вельбарської культури шведських готів.

Донині збереглась велична фортеця Тевтонських лицарів Марієнбургу — Мальборкський замок, 1997 року занесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Орденський замок Марієнбу́рг (нім. Ordensburg Marienburg), що дав початок однойменному місту (зараз місто Мальборк в Польщі), був резиденцією великого магістра Тевтонського ордену з 1309 по 1456 роки. Це найбільший середньовічний цегляний замок у світі, один з еталонів цегляної готики, пам'ятник Світової спадщини ЮНЕСКО.

Замок на честь Діви Марії був побудований тевтонськими лицарями на березі Ногата (гирло Вісли) в 1274 році. В 1309 році в нього з Венеції переїхав великий магістр ордену. Впродовж XIV століття замок розширювався та перебудовувався. За стінами опинилася територія площею в 210 тис. кв. м., а кількість мешканців замку в найкращі роки наближалася до трьох тисяч.

Після поразки лицарів при Грюнвальді резиденція великого магістра піддалася тривалій облозі. Місто Марієнбург було зруйноване, але сам замок захопити так і не вдалося. В 1456 році магістр передав замок в сплату боргу богемським найманцям і переїхав до Кенігсбергу (польською – Кролевець, Krolewiec), а найманці перепродали його польському королю Казимиру IV. Так замок опинився у складі Речі Посполитої.

Через нашестя шведів в XVII столітті замок прийшов у занепад. Під час наполеонівських війн в Марієнбурзі розташовувалися арсенал і казарми. Після розподілу Речі Посполитої на романтичні руїни звернув увагу прусський архітектор Давид Жиллі, який разом з сином Фрідріхом опублікував їх зарисовки. Берлінські поціновувачі готики зібрали кошти на реконструкцію замку, яка і була розпочата в 1816 році.

Друга світова війна лишила на місці замку палаючі руїни, однак польське керівництво вирішило відновити замок в довоєнному вигляді. Тільки собор досі лишається в руйнівному вигляді.»

Як воно там насправді може показати найближче майбутнє, оскільки обмін делегаціями різного рівня (від владних до молодіжних та дитячих) з метою участі в різноманітних розвиваючих проектах – складова побратимських комунікаційних стосунків. Чекатимемо на позитивні наслідки реалізації ініціативи на практиці.