«Дебатний експрес: апогей як спосіб вивірення курсу»

    Як дебатна технологія поширюється в академічному і громадському середовищах? В чому природа і причина успіху або поразки на шляху активізації молоді засобами освітньої технології «Дебати»? По-іншому, що є більш корисним: дебати як інтелектуальний спорт чи як освітня технологія розвитку критичного мислення і ораторської майстерності в рамках освітнього процесу школи, університету або коледжу?

         Чи не багато питань? Ні, бо на кожне можна розгорнуто дебатувати. Так само як і про природу лідерства або успіху. Скільки людей – стільки і думок. Ця теза в цьому конкретному разі не спрацьовує, бо навряд чи буде претензія на безумовне лідерство в кожному і кожній учасниках «Школи студентських ініціатив». І тому, саме прикладний фактор (фактор дотику до реального прояву тих речей, на які опираємось в пошуках свого шляху в житті, апріорі – присутність досвідчених дебатерів-спортсменів), що виразився у спробі дебатерів від ВМГО «Федерація дебатів України» з Харкова (Дмитро Зєфєр і Микита Андреяненков) бути максимально відповідними до ситуації включення в дебатний процес на студентській конференції в Глухові, розглядався мною як найбільш важливий. Можливо, хлопці не до кінця уловили свою місію, але, на мою думку, впорались з завданням на відмінно. Перевірено досвідом! J.

         Чи маю я, чи хтось інший, право вимагати занурення в освітню технологію «Дебати» від студентів/студенток, які приїхали/прийшли на проект лише в прагненні незвично і приємно провести вікенд? Чи маю я право примушувати дебатувати? Дебати – це завжди стрес і напруження інтелекту і волі. Це завжди психологічна заборона на публічність у тих, хто не є досвідченим/досвідченою з точки зору виступів перед аудиторією (від 20 до 200 і більше осіб) на задану тему. Примус навіть самопримус – це завжди певною мірою злам, порушення статус-кво душевного спокою і психічного задоволення. Це – провокація, яка може вивести людину за межі комфортного світовідчуття. Дуже, на мою думку, нагадує той період, який проходять футболісти-зірки, за яких сплачують шалені гроші, а вони опинившись в новій команді не знають, що робити (як поводитись з м’ячем, коли отримують пас, і саме через це – невпевненість і боязнь помилки, тому й не пасують їм ті футболісти, які мають досвід виступів за команду).

Буквально вчора (16.09.18) лондонський «Вест-Гем», за який грає Андрій Ярмоленко, вперше у сезоні виграв (у «Евертона») в 5 турі англійської прем’єр-ліги. Андрій вийшов в стартовому складі (вперше!), до цього виходив максимум на другий тайм, а так – на 20 хвилин. І ось – перший забитий гол після пасу Арнаутовича (старожил «Вест-Гему»). Але якось все натужно, без впевненості. Та другий гол Ярмоленко зробив самостійно – в своїй манері змістився вліво з правого флангу і вдарив крученим в правий від голкіпера (Пікфорд – воротар зб. Англії). Гол! Все – людина стала своєю. Якщо Пелегріні (тренер) не почне дуркувати і не ставити Ярмоленка в основу, то далі буде більше… Факт.

         Так само і в дебатах. Без ламання просто неможливо. Коли я побачив, що троє гравців, визначених напередодні в кожному румі – по дві команди для показової гри, не з’явились на дебати, то відчув, що потрібно провокувати конфлікт аби знайти терміново заміну з тих, хто був присутній. Потуга призначити нагадувала примус до чогось непристойного J. Я зробив спробу призвати до виконання лідерських функцій (взяти на себе те, що не беруть інші) і спинився, бо усвідомлював, що вважати всіх, хто зібрався лідерами – поки що абсурдно. Благо, знайшлась Даша Бокова, яка замінила Юлю Шаповал, що захворіла раптово (так буває, на жаль). А ще дві учасниці відгукнулись за власним бажанням, а можливо через усвідомлення перспективи провалу місії дебатної J (неможливо апріорі, може бути провал конкретного тренера. Тоді вони пожаліли мене…). Одна з дебатерок-добровольців – викладачка з медичного училища (шлю мій низький уклін за педагогічну сміливість). А дві студентки, які визначені були Дмитром і Микитою в своєму румі, скоріш за все, перелякались і вирішили заховатись… Буває і таке, на жаль. Це нормально в спробі поширювати дебати. Без образ J.

Отже, формальні ознаки дебатного раунду:

Дебатна гра (навчальний раунд) у форматі: британський формат парламентських дебатів (БФПД).

(Дебатна школа в рамках проекту «VІІІ міжнародна «Школа студентських ініціатив» / «School of student initiatives» для навчальних закладів Сумщини на тему: «Лідерство – фундаментальний інструмент комунікацій: європейський діалог» / «Leadership is a fundamental communications instrument: European dialogue»)

Дата: 16.09.18 (неділя). Час: 10:00 – 11:45

Команди:

1.     Кириленко Максим (Путивль), Бокова Дар’я (Глухів), «Лідери».

2.     Константинова Катерина, Легач Наталія, «Імпульс».

3.     Єрмак Анастасія (Шостка), В’язовик-Миріна Катерина (Чернігів), «Інститут справедливості».

4.     Бурда Ірина, Макарова Анастасія, «Апельсинчики».

Суддівська колегія (експерти):

1.     Зєфєр Дмитро (Харків, ХНУ ім.. Каразіна, ФДУ).

2.     Андреяненков Микита (Харків, ХНЕУ, ФДУ).

3.     Бабаскіна Ірина (Глухів, ГНПУ, дебатний клуб «Оратор і Я»).

Спікер гри: Любивий Володимир (Глухів, ГНПУ, помічник ректора).

Резолюція гри: «Ця палата зробить вибірковим (вільним) відвідування школи учнями 11-х класів».

         Варто подякувати натхненниці «Школи студентських ініціатив», голові студентської профспілки Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка Інні Савицькій та президенту «Федерації дебатів України» Радиславу Ткаченку (м. Київ), що створили дводенну дебатну платформу і можливість для її змістовного наповнення в Глухові.

Дебатувати непросто. Ця пробна гра стала лише скелетом, на який зазвичай наростає м'ясо: впевненість ігрова, ораторська майстерність, досвід виконання функцій згідно форматних правил.

         Я тішусь, що ці два дні стали справжнім апогеєм певного етапу поширення освітньої технології «Дебати»! Яскравим і корисним, на моє переконання, для багатьох. Впевнений в тому, що дебатний експрес не зупиниться.

…На останок можу згадати імена людей (з числа студентської молоді університету і коледжу), які пройшли цю тривалу дебатну школу зі мною з 2013-го по 2018-й рік: Олег Панченко, Олег Пластун, Сашко Стрельчук, Владилена Шевцова, Юля Шаповал, Ірина Бабаскіна, Ірина Поліщук, Дар’я Бокова, Дмитро Шаємов, Олена Кулакевич, Настя Бурило, Юлія Волончук… Футбольна команда J. Якщо когось не згадав – проявіться, внесу доповнення. Дякую за те, що співпрацювали!