«Про засідання Дебатного штабу ліцею»

Епізод V. Про важливість витримки. Тези по темі дебатування.

Костянтин Станіславський (великий педагог-артист) вказував на особливе значення витримки в контексті розвитку артистичної майстерності. Мені б хотілося провести певну логічну лінію між словами: «артистична душа», «аристократична душа», «аристономічна душа». Борис Акунін у своєму романі «Аристономія» вимальовує літературно-художніми засобами такий собі театральний поміст, на якому розгортаються історичні сцени початку ХХ століття у Росії, що вимагають чіткого усвідомлення того, що мужність без витримки неможлива. Ця пара людських характеристик проявляється у поведінці екстреного порядку, тоді, коли тваринні рефлекси превалюють у більшості людей.

Отже, мужність і витримка. Далі – мудрість і сміливість. Це як у арифметиці 5+5=10; 7+3=10. Ці прості рівняння можна продовжувати і у кожного з нас може бути свій варіант. Десять (10) у сумі – як цілісність людської особистості, аристономічний баланс характеру людини, що виявляється у високоморальній поведінці, тобто – у процесі життєдіяльності.

Деякі дебатні тези з приводу природи мужності людської як повернення до попередньої теми засобами цитування роману «Аристономія» Бориса Акуніна та занурення у проблематику витримки з метою обговорення та навчального дебатування резолюції «Ця палата вважає, що витримка є набутою ознакою особистості». Контррезолюція: «Ця палата вважає, що витримка є вродженою ознакою особистості». Завдання Наступальної лінії довести слушність стверджувальної частини, завдання Оборонної лінії – довести зворотне.

Стр. 146: «Пятое: связанное с самообладанием, но все же особое и очень важное качество – стойкость перед лицом испытаний. Аристоном отказывается капитулировать перед обстоятельствами или врагом, даже если те гораздо сильнее. Я бы использовал термин «мужество», но в русском языке он звучит некорректно, как бы причисляя стойкость к характеристикам, типичным для мужского пола. На самом деле, как я могу судить по своему жизненному опыту, женщины перед лицом испытаний сплошь и рядом ведут себя «мужественней» так называемого сильного пола, ибо женская натура, как правило, цельнее мужской и в ней сильнее развит альтруизм, что обусловлено даже и биологией».

Таким чином Акунін немов би уточнює п’ятий компонент аристономії, вказуючи на мужність як стійкість. Але далі він відкидає альтруїзм від цього поняття і це, таким чином, вказує на його інтерпретаційний пошук. Нам же залишається визначити п’яту якість виключно як мужність, оскільки вона служить проявленням вищої готовності особистості до самопожертви заради чогось або когось.

Узагальнюючи свій пошук автор аристономії пропонує наступну формулу:

Стр. 148: «Человека можно назвать аристономом, если они стремится к развитию, обладает самоуважением, ответственностью, выдержкой и мужеством, при этом относясь к другим людям с уважением и эмпатией».

Повертаючись до проблеми виховання витримки, варто зазначити, що ця вольова характеристика має чіткі контури від фізичного до психологічного розуміння феномену, який виявляється людиною в процесі самореалізації. В ліцеї під час занять з дисципліни «Основи військової підготовки» застосовується вправа 3: «Витримка» (вихідне положення – стройова стійка). Завдання: стояти струнко протягом однієї хвилини. Це найпростіше описання вправи, яка покликана забезпечити розуміння витримки на фізичному рівні, коли потрібно витримати певні умови і обмеження задля досягнення результату.

Технології виховання витримки в різних сферах творчої самореалізації особистості мають віковий ценз застосування. В середовищі дитячо-юнацького виховання вони, перш за все, полягають у цілеспрямованому ігровому форматі. В середовищі артистичному, наприклад,  в якому діють дорослі критерії оцінки якості творчого продукту (мистецтва), виділяються інші базові ознаки підходу. Звернемось до К.С. Станіславського (книга «Моя жизнь в   искусстве», Москва. – «Искусство», 1988):

Стр. 231: «...Несчастие  со всей убедительностью указывало на отсутствие выдержки».

Стр. 320: «Самый сильный человек в этом мире тот, кто остаётся одиноким!».

Стр. 547: «Я встретился с Владимиром Ивановичем Немировичем-Данченко, который, как и я, был отравлен одной мечтой.

Странно! Я уже давно был с ним знаком, он был давно свой человек в театре: и драматург, и преподаватель драматического искусства, и режиссёр, и критик, и знаток этого дела, а я вместо того, чтобы идти прямо к нему, искал себе помощника там, где меньше всего можно было рассчитывать его найти, – среди заправских антрепренеров, которые принуждены торговать искусством.

Театр, выполняющий культурную миссию, предъявляет к своим деятелям очень большие требования. Чтоб стать директором-руководителем такого учреждения, надо быть талантливым знатоком своего дела, то есть понимать искусство не только как критик, но и как актер, режиссёр, учитель, постановщик, литератор, администратор. Надо знать театр не только теоретически, но и практически. Надо понимать в устройстве сцены и архитектуре театра, надо знать психологию толпы, возможности актера и всех деятелей сцены, понимать природу и психологию актера, требования их творческого дела и жизни, надо быть литературно образованным, имеет широкий взгляд, такт, чуткость, воспитанность, выдержку, ум, административные способности и многое другое».

Цитати з книги Станіславського мають стати (і є, безумовно) предметом для дебатного розгляду, аналізу як тези, що можуть мати контраверсійну інтерпретацію і потребують захисту/пояснення. Незаперечним є виокремлення витримки як важливого компонента формування артиста як фахівця/митця. А це підкреслює не випадковість обрання саме витримки як важливого компоненту (предмету) виховання в дитячо-юнацькому віці, коли закладається фундамент особистості, що є значущим для визначення підходу до організації освітнього процесу в ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою.

Сказати: «Я прагну бути витриманим!» значить заявити про себе як про відповідальну і дисципліновану особистість, що перебуває у процесі пошуку і становлення. 

У Акуніна витримка розглядається як здатність до самоконтролю, перш за все. Роман «Аристономія» до ваших/наших послуг.

Стр. 146: «Далее следует умение владеть собой, способность к самоконтролю. Аристотель считал умеренность и сдержанность (то есть, собственно, способность к самоконтролю) главным элементом арете в личности. В самом деле, невозможно представить аристономического человека, который заламывает руки, устраивает истерики или трясется от ужаса. Аристоном, конечно, может испытывать страх, сильное волнение и т.п., но не должен давать волю подобной слабости даже наедине с собой – опять-таки, чтобы не потерять самоуважения. Мне могут возразить, что нет-де ничего страшного, если хороший человек излишне эмоционален, однако слишком часто приходится видеть, как отсутствие выдержки влечет за собой тяжелые, а подчас и совершенно недостойные последствия». 

То як, ми на цій стороні, чи проти?

Практичне домашнє завдання: спробуємо заборонити собі робити те, що дуже хотілося б (відмовитись від смартфона на добу, тобто - 24 години, наприклад). Витримка - це те, що дозволяє спокійно переносити дискомфорт (той стан і оточення, до якого звикли). Написати про такий експеримент мені у вайбер (особисто). Дякую! На кону - 10 балів до рейтингу ОРЕЛ (за виконане завдання і виявлену небайдужість до теми засідання Дебатного штабу ліцею).

Квітень неповторний! :) 

Бережіть, будь ласка, себе...