Стройова пісня. Для "Параду ліцею"

Люди, як кораблі

Скрябін

Я не твій брат, ти не сестра моя,
Ніколи не розказуй мені
Хто і в чому є винен, на нашій землі –
Люди, як кораблі.
Кожен пливе поки хвиля несе
І поки глибока вода,
Глибока і темна до самого дна.
До самого-самого дна…

На глибині зустрічаються всі
Так ніби в морі місця нема.
І труться бортами, аж стогне земля
Від зависті, підлості й зла.
Хтось не доплив, бо йому помогли
Набрати повні трюми води,
Бо стати героями тої війни
Дуже хотіли вони.

А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів

Наш океан знає більше, ніж ми –
Секрети всі у нього на дні.
А ми ходим зверху, великі й малі –
Люди як кораблі.
Гордо пливем і не вірить ніхто,
Що ним зацікавилось зло.
І серед вітрів ми не чуєм щурів,
Які прогризають нам дно…

Джерело: Musixmatch