Епізод ІІ. Про аскетів і стоїків.

«Про засідання Дебатного штабу ліцею»

Бориса Акуніна (його роман "Аристономія") не просто цікавить питання виховання людини, його інтригує сам досвід просування від примітивних понять добра і зла до формуючих імперативних настанов в контексті впливу на поведінкову модель людини. Якщо людину налякати, то вона буде тікати. Якщо людину заохотити до дії, вона досягне неабиякої результативності. Що тут важливіше? Вплив ззовні? Чи самомотивація до дії, способу поведінки, а значить – впливу на оточення?

Знову те ж саме поняття «агресія» стає каталізатором. Якщо ми не підпадаємо під вплив сили (насилля), то наше сприйняття світу оточуючого в цілому позитивне, таке, з яким ми можемо «ладнати». Як тільки відчуваємо прояв агресії по відношенню до себе або до свого права на щось (а саме це право є невід’ємною ознакою нашої особистості), одразу починаємо пошук адекватної відповіді. У ситуації психічного потрясіння (жах, страх втратити життя) організм (мозок) людини немов би «самоліквідується», вмикаючи таку гальмівну систему, яка унеможливлює дію, що на рівні інстинктів може допомогти з виживанням (краще нічого не роботи, аніж робити неправильні кроки, дії, чи на так?).

Стр. 253: «Наивысшим благом для человека Платон считал эйдемонию, достижение счастья, под каковым понимается внутренняя гармония и добродетельность – то есть та же аристономия. Но для Платона истинная эйдемония – уподобление Демиургу. Человек не равен Богу, говорит философ, но может сделать себя богоподобным.

В этом кратком тезисе содержится главная идея всего последующего теогенизма (учения о том, что в каждом человеке есть частица Бога, которую он, Бог, поместил в душу человека. ЛВА.): эволюция души – это постепенное увеличение доли «божественного» за счет подавления «человеческого», которое воспринимается как синоним всего животного, низменного.

Поскольку потребности и запросы тела влекут за собой пристрастие к порокам, плоть нужно усмирять и держать под контролем, утверждал Платон. Однако, принадлежа к чувственной эллинской культуре, он нигде не называет тело источником Зла, снисходительно относясь к искусству, комфорту и заботе о здоровье. Аскетизм должен быть умеренным, чтобы не нарушать законов гармонии и симметрии».

В цій цитаті з роману "Аристономія" автор виконує підводку під тему стоїцизму, яка є базовим підґрунтям до розуміння «мужності» як цноти, що здатна побудити людину до протидії агресії у будь-кому її прояві.  

Але не будемо поспішати. Час для роздумів з приводу під каву...