«Участь у виборах до Парламенту 2012 року: індивідуальна можливість, піар чи обов’язок?» (або «Декілька миттєвостей осені»)

         Коли б хтось сказав, що у мене буде можливість особисто взяти участь у виборчому процесі 2012 року (до українського Парламенту), то ще місяць назад я лише знизав би плечима, не сприймаючи серйозно перспективу такого перебігу подій. Так само як реагував на запитання від знайомих громадян на вулицях Кролевця про те, чи планую я балотуватись в народні депутати…

         (*Далі в текст вкраплені цитати з відомого роману Юліана Семенова «Сімнадцять миттєвостей весни» російською мовою.)

Цитата 1: «Критиковать и злобствовать – всегда легче. Выдвинуть разумную программу действий – значительно труднее».

         Насправді питання участі вже вирішене і я починаю сприймати час, що залишився до виборів (28 жовтня 2012) як зворотній відлік, після чого почнеться нове життя. Авантюра чи афера? Особисто для мене – ні перше, ні друге. Нове життя з новим досвідом, як нові можливості, а не соціальний статус. Нове життя не в прямому розумінні, а фігурально, бо агітаційна (піар) кампанія (робоча назва Pure) передбачає публічну фіксацію  певного обов’язку перед громадою, який не має відношення до результатів будь-яких перегонів, особливо виборчих. Щось на зразок морального імперативу. Але виключно з дією!

Цитата  2: «Честность подразумевает действие, вера зиждется на борьбе. Проповедь честности при полном бездействии – предательство: и паствы и самого себя. Человек может себе простить нечестность, потомство – никогда. Поэтому я не могу простить себе бездействие. Бездействие – это хуже, чем предательство. Я ухожу. Оправдайте себя. Бог вам в помощь».

         Переконаний, що не є прийнятним поясненням невиконання обіцяного те, що з тих чи інших причин не прийшов першим до фінішу (зрозуміло, що очікувати поразку на старті просто безглуздо, бо який сенс брати участь в виборах в якості кандидата у депутати, якщо не ставити за мету перемогу?), бо мова про розвиток території, яка є рідною. Для цього є механізм, якщо хочете – рецепт. Авантюрний, проте…

         Будь-яка авантюра завжди з відчуттям вірогідності та очікування особистої поразки, яка не є (і не може бути апріорі) поразкою ідеї, яку пропагую на території проживання вже понад 7 років. Не просто пропоную, а й відповідним чином дію, готую громадськість, бо публічно пояснюю важливість співпраці для реалізації цієї стратегічної ідеї. Один  в полі не воїн? Життя показує.

         Попереду – непередбачувані миттєвості осені. Боротьба ідей – не боротьба людей.

            Цитата 3: «…Мы все думаем о молодых, как старые учителя, и со стороны это, верно, выглядит очень смешно. А я уже привык думать о себе, как о старике: сорок девять лет…».

         Активність та зацікавленість участю в реалізації перспективної ідеї виявляє перш за все молодь. Це та верства населення, якій до снаги перетворити оптимізм на практицизм. У молоді є батьки, бо молодь – це діти. У молоді є бабусі та дідусі, бо молодь – це  онуки. Виходить, що через молодіжний актив до участі опосередковано (якщо не безпосередньо) має можливість доєднатися весь громадський актив різної вікової категорії виборців.

Цитата 4: «…Чрезмерное обилие текущей информации захлестывает перспективу, скрывает ее, делает решения субъективными, а отнюдь не объективными следствиями анализа правды, какой бы зловещей или радостной она ни была… Если разведке разрешить заниматься планированием политики, тогда может оказаться, что рекомендаций будет много, а сведений – мало».

         Отже, що я, як кандидат в народні депутати, обіцяю («обіцяю»  – означає  «закликаю громаду до участі в спільній реалізації») реалізувати?

         Про програмну ідею та можливі наслідки для громади від її реалізації вів мову неодноразово (і не лише в Інтернет-просторі), вважаючи необхідним відкрите обговорення (з можливістю надання критичних зауважень та пропозицій від небайдужих до теми, а головне – просвіти в цьому питанні), але спочатку – деякі відповіді на можливі запитання.

         1. Чому?

         Тому що участь в виборчому процесі ефективна можливість пропагувати цінності та ідеї, які на моє переконання, є пріоритетними в житті і від розуміння та дотримання (реалізації) на практиці яких залежить організація (комфортність та успішність) життя в цілому.

         2. Хто підтримує?

         Громадськість, яка знайома з тими починаннями, які сьогодні реалізуються у форматі соціальної платформи активізації населення (перш за все – молоді) через поєднання проектної роботи і інформаційно-комунікаційних технологій взаємодії. Головне – популяризація території проживання (виборчого округу) та вихід на міжнародний рівень співпраці. Виборчий фонд, як механізм досягнення тактичної мети участі в виборчих перегонах,  дозволяє сподіватись на успішну реалізацію програми агітаційної роботи та просування ідеї популяризації інвестиційної привабливості території виборчого округу, залучення стратегічного виробничого інвестора.

         3. Чому це є корисним?

         Готові рецепти змін (реформ) не можуть бути ефективними, коли зупинятись на пів дороги в процесі їх реалізації. Вони (рецепти) втрачають актуальність та нівелюють соціальну вагомість і дієвість впливу (авторитет авторів в т.ч.). Досвід сусідніх територій (навіть на території Сумщини) вказує на те, що більш ефективного способу змінити життя на краще, аніж як надати імпульсу місцевій економіці через залучення виробничих інвестицій, не існує. Не революції (владні перевороти), а економічна еволюція, яка неодмінно почнеться в результаті реалізації інвестиційно-виробничих проектів (не виключено – з прямими іноземними інвестиціями). Простіше – будівництво 2-3 заводів з кількістю робочих (якісних) місць від 1000 одиниць.

 Цитата 5: «Призвание вождя – это величие нации! Удел вождя – скромность! Профессия вождя – точное соотнесение обещаний с их выполнением!»

         Так, сьогодні те, що я пропоную – ідея, яка  у нас (на нашій території) нагадує «мильну бульбашку» (особливо для тих, хто вперто не помічає наявних зрушень у сфері місцевої економіки), але ж поруч вона вже працює! Зверніть увагу на ті райони, де інвестиції вже набули реальності (Шостка, Суми, Тростянець та інші).

         4.Що я зможу?

         5. Що я можу?

         Я можу бути (і фактично є) ефективним координатором процесу реалізації ідеї, яку можна сформулювати як ЗАЛУЧЕННЯ ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ на підставі системного підходу до створення сприятливого інвестиційного клімату на території впливу (і не лише в межах виборчого округу).

            Цитата 6: «…завет Бисмарка: никогда ничего не предпринимай, не имея в нижнем ящике стола альтернативы».

         Участь в особистій агітаційний кампанії (робоча назва Pure) дозволить мені та моїм соратникам активно пропагувати ідею, використовуючи наявні можливості, а саме:

-         встановлення індивідуальних контактів з агентами впливу (тими особами, які є фахівцями або компетентними спеціалістами в сфері залучення інвестицій в реальний сектор (виробничий) місцевої економіки);

-         ініціювання та проведення практичного реформування виконавчої системи місцевої влади (створення агенції регіонального інвестування), організація навчання фахівців тощо;

-         планування обов’язкової участі у міжнародній співпраці територій (виставки, побратимські зв’язки інші промоційні заходи з метою просування бренду територій);

-         участь у процесі формування пакету пропозицій для потенційних інвесторів (земельні ділянки для розміщення виробничих об’єктів, інфраструктурні технічні системи та власне – інвестиційні проекти (визначення видів виробництв, які пропонується до запровадження з врахуванням сегментації місцевої економіки);

            Цитата 7: «Когда операция замышляется в слишком точных рамках, можно ожидать провала, поскольку нарушение хотя бы одной заранее обусловленной связи может повлечь за собой крушение главного. Нацелив себя на условную задачу и предвидя различные возможности, особенно когда работать приходится в одиночку, можно с наибольшей вероятностью добиться успеха».  

Наша спільна мета – якісний соціальний діалог між учасниками:

-         активна громадськість;

-         активна та дієздатна місцева влада;

-         активний та успішний місцевий бізнес;

            Цитата 8: «Нас всех губит отсутствие дерзости в перспективном видении проблем. Мы боимся позволить себе фантазировать. От и до и ни шагу в сторону. Вот наша главная ошибка».

         Співпраця (ведення соціального діалогу) в такому форматі дозволить забезпечити функціонування ефективного механізму взаємодії між складовими громади саме завдяки реалізації інвестиційно-виробничих та соціально-розвиваючих проектів (застосування проектного менеджменту і утворення необхідної ресурсної бази).

          Цитата 9: «Раньше, видимо, люди искусства были требовательнее к себе: они шли рядом с верой и ставили перед собой сверхзадачи… Они являлись в некотором роде  маяками… А это? Так говорят на рынках…».

         Ось, власне, чому буває корисною авантюра, бо, як казав великий Віктор Гюго, ідею, час якої настав, зупинити неможливо! Ідея заволодіє масами і стане реальністю.

            Цитата 10: «Запоминается последняя фраза – это Штирлиц вывел для себя, словно математическое доказательство. Важно как войти в нужный разговор, но еще важнее искусство  выхода из разговора».

Нам конче необхідні виробничі інвестиції в місцеву економіку!

«Про олімпійський урок»

Олімпіада (30-та за ліком) завершилась феєричним шоу. На справді, ми побачили не якесь закостеніле видовище з елементами масової хореографії, як то було дуже модно колись (80-ті роки ХХ століття) в країнах соціалістичного табору. Це був справжній театралізований концерт. Без цензури. Без табу. І все одно – просякнутий консерватизмом та духом британської нації. І ми маємо повчитись, як потрібно любити себе, країну та людей з якими живеш, як потрібно популяризувати на весь світ свої символи (прапор, гімн, Королеву, консервативні та демократичні цінності).

На полі стадіону – символічний великобританський прапор. Полоси прапору – доріжки, якими снують головні герої шоу. Ось співачки в одязі монахинь. У однієї з них задирається ряса і видно нижню білизну, на якій прапор Великобританії… Співак, що виконує рок-баладу вдягнений в майку, на якій – британський прапор…

Шоу сприймалось як театралізований концерт, приправлений гумористичним перформансом  і це було дуже виграшно для глядачів, серед яких численні олімпійські чемпіони, призери та просто учасники, що відчували себе по-справжньому щасливими, бо ніхто не відміняв головного принципу Олімпіади – «Перемога – кращим. Головне – участь!».

  

Україна завоювала 20 медалей, з них 6 золотих, 5 срібних і 9 бронзових нагород.

Перше місце в неофіційному заліку дісталося збірній США. Американці завоювали 104 медалі: 46 золотих, 29 срібних і 29 бронзових.

На другу позицію вийшов Китай з 87 нагородами: 38 золотих, 27 срібних, 22бронзових.

На третьому місці виявилася Великобританія. У них 65 медалей: 29 золотих, 17 срібних, 19 бронзових.

Росія посіла четверте місце з 82 нагородами: 24 золотих, 45 срібних, 33 бронзових.

П'ятірку лідерів замкнула Південна Корея з 28 медалями: 13 золотих, 8 срібних, 7 бронзових.

Всього на Олімпіаді в Лондоні медалі завоювали спортсмени з 85 країн.

         Україна посіла дуже високе 14 місце, віддавши 13 (нещасливе J) дружнім голландцям. Ми обійшли наших друзів-сусідів поляків (30 місце), білорусів (23 місце). Позаду Бразилія (22), Туреччина (32), Іспанія (21), Чехія (19), Данія (29), Канада (36), Норвегія (35), Швейцарія (33)…

         Чи не привід для перегляду нашого уявлення про те, що ми відсталі та недорозвинені? Вкотре наголошую – маємо вчитись бути гордими з поміж інших народів, які це вміють. Досить займатись самоприниженням, бо ми – сильна та чесна нація! Якби у нас не відібрали декілька медалей (бокс, гімнастика), то Україна була б в десятці! Суддівство було упередженими по відношенню до українських спортсменів і в ситуації відсутності одностайності перемоги, очки надавались іншим (часто на користь господарів олімпіади, що час від часу нагадувало нам про примару політично-спортивної корупції). Так буває, бо це – спорт (життя)!

         А як би виглядав СРСР в цьому заліку? Спробуємо підрахувати золоті медалі країн-учасниць бувшого Радянського Союзу (приємно було бачити, що до сих пір світовий рекорд в легкоатлетичній естафеті 4 х 400 м, встановлений збірною СРСР живий!). Так ось – у фантомної збірної СРСР також як і у США – 46 золотих медалей. Гармонія співвідношення нікуди не поділась і не подінеться, бо в цьому алхімія життя. І якби вдаліше виступила російська збірна (4 місце з 24 золотими медалями. Ну як тут не сказати про упередженість судійства на користь великобританців, які врешті решт і опинились на 3 місці з 29 золотими медалями! Господарі олімпіади L ), то США опинились би позаду.

         Україна – велика країна, яка входить до верхнього ешелону розвинутих країн світу. Загальний олімпійський залік – яскраве свідоцтво цьому. Це – факт, факт об’єктивний. Менше звертаємо уваги на різні рейтинги за рівнем комфортності життя, розвитку економіки, бо там дуже багато місця для алхімії. Український народ серед лідерів світового спорту і це визнано світом. Ми, як держава і народ України,  набираємо поступ у розвитку і маємо оптимістичний погляд у майбутнє саме завдяки таким результатам наших спортсменів. Віримо і пишаємось.

         А загалом – дякуємо гостинним мешканцям Туманного Альбіону, організаторам 30-х Олімпійських Ігор!

…Ось і на Україну прийшов дощ. Дощовий перший день  після Олімпійських Ігор. Так-так, дощ прийшов саме звідти, звідки ви подумали. Олімпіада завершилась передачею естафети до міста Ріо-де-Жанейро (Бразилія).

фото з сайту "ФотоТелеграф" 

«Про абзац або Інвестиції в економіку як висока вірогідність виконання виборчих обіцянок»

З початком серпня 2012 року найбільш актуальними новинами є не новини з Лондона, де проходять ХХХ Олімпійські ігри, оскільки спортивне життя у нас явно поступається своїм накалом та наслідками для життя людей від політичного змагання (виборів), в стартову фазу якого вступило українське суспільство.

Вибори до Парламенту України призначені на 28 жовтня 2012 року.  Взято старт виборчої кампанії з метою отримання перемоги, що дуже нагадує очікування  фінальної гри вагомого спортивного турніру, але набагато коштовнішого. Щось на кшталт фіналу футбольного ЄВРО-2012, точніше – політЄВРО-2012. І вже зараз багато хто прогнозує негативні наслідки та оцінки фінальної гри… Поразка як пігулка з присмаком лузерства. Але ж, все одно маємо сподівання на якісні політичні зміни. Слідкуємо як за Олімпіадою, бо вболіваємо за наших!

         Політика і спорт переплелися. В прямому й переносному значенні. Партія «Удар» на чолі з супер чемпіоном з боксу Віталієм Кличко. Партія «Україна – вперед!» другим номером списку презентує супер футболіста Андрія Шевченка… Що це? Спроба підмінити програмні цінності та відмінності політичної платформи всесвітньо відомими (фактично – брендами, які коштують не одну сотню мільйонів євро) іменами спортсменів? Кличко – набрався досвіду в політиці, починаючи з 2007 року. А от Андрій Шевченко (футболіст, бо є ще Андрій Шевченко – журналіст, депутат від ВО «Батьківщина») – темна конячка цих виборчих перегонів. Розрахунок на те, що футбольні вболівальники будуть ставити саме на цю конячку можуть справдитись. Так само як і ні. Здається, що це свідома маніпуляція (політологічний хід, покликаний підвищити рейтинг партійної сили) очікуваннями населення.

Народ вільний свідомо обирати. І тоді, коли серйозні (досвідчені), але малоефективні політики йому набридли своїми обіцянками, які в переважній більшості не виконуються через постійні політичні чвари між владою та опозицією в боротьбі за «довічне» перебування при владі (а хто скаже, що нинішня опозиція не мріє про те, аби постійно бути при владі?), коли новітні сили нагадують «мильні бульбашки», що проживуть не довше півроку – залишається сприймати вибори як спорт, тобто – віддавати голоси спортсменам…

 Так думає народ. А про що йому ще думати? На кого сподіватись? Чого очікувати?

         Навряд чи народ зрозуміє складні технології макроекономічних змін (через незрозумілі терміни та формули, прогнози економістів та нудність економічних теорій). Чи не тому в телевізійних ток-шоу завжди просять ведучі не вживати запрошених експертів економічні терміни (типу – рецесія, девальвація, ревальвація тощо), аби не тратити дорогий ефірний час на їх тлумачення (бо все одно – забудеться народом через хвилину).

Народ не бачить пропозицій чіткого механізму боротьби з корупцією, бо є фактично її носієм (подивіться в очі один одному, якщо вас це образило). Подолати корупцію можна лише в багатій та ефективно організованій країні (знищення корупції  означає наявність системи її фіксації та невідворотного покарання винних в суді), а нам такий статус ще довго не світить.

Народ чекає не довгих розмов про реформи різних систем функціонування держави, бо насправді зрозуміти їх етапи та наслідки як кінцеву мету причинного зв’язку – складно пересічному виборцю (народу в цілому). Факт? Факт. У нас протягом року звинувачують так званих авторів реформ (пенсійної, податкової), тоді як свідомі громадяни мають дякувати (і дякують) за сміливу спробу вирівняти ситуацію в соціальній сфері на рівні державного бюджетотворення…

Складно все це для народу. Та й наслідки поки що не радують. Шукаємо крайніх (по іменам), що знову ж таки не вірно, бо нагадує відому історію про пошук «цапа відбувайла». А це, вибачте, тупо.

І все ж таки. Ще раз. Як алгоритм, який елементарно проектується на місцевий рівень з державного.

Наша проблема – в неграмотній організації життя (від подвійного оподаткування до безглуздих соціальних пільг, не говорячи вже про невміння організувати вивезення сміття з приватного сектору), що полягає в відсутності бажання проводити реформи (зміни та трансформацію існуючого порядку взаємодії в громаді між владою, бізнесом та громадськістю). В невмінні лобіювати інтереси території, на якій живемо.

Наш край (Кролевеччина) – це локальний бренд, який має свою вартість. І вимірюється вона в мільйонах доларів США. Ми маємо вміло презентувати наш бренд та знайти людей (впливових та досвідчених), які посприяють цей бренд «якісно» продати, тобто – залучити на території Кролевеччини інвестиційний капітал (прямі інвестиції в виробничу сферу), аби побудувати 2-3 нових заводи та створити від 3 до 5 тисяч нових якісних робочих місць. І запропонувати зайняти ці місця  нашому населенню (народу), мотивувавши його до високопродуктивної праці належними сучасними умовами виробництва. Складно?

І це складно для народу…

Щоб було просто – голосувати потрібно за таких лідерів (кандидатів в народні депутати від території Кролевецького району), які візьмуть (пообіцяють) на себе відповідальність за реалізацію програми лобіювання інтересів району на рівні держави та Європи (світу), а не обмежаться  спробами «вибити» бюджетні дотації на різні типи та види ремонтних робіт в кращому випадку.

Роз’яснення для народу: зараз ми на 70% дотаційна територія. Тобто – живемо в борг. Точніше – як поганий син у матері, що не може на всі 100 забезпечити власні роти всім необхідним для проживання, а лише на третину. Ось це – проблема з проблем. Вирішуємо її – і зарплати самі по собі зростуть, і робота з’явиться (народ розлінився – не факт?). Місцевий бюджет формується з місцевих податків (30%) і державної субсидії (з Державного бюджету на 70%). Так, ситуація така не тільки у нас. Приблизно 60% територій (регіонів) України – дотаційні (виключення – східний регіон та Київ).

Але ж, ми не маємо права спостерігати за деградацією і постійно очікувати подачок. «Що ж роботи?» – питає народ.

Дивись попередні абзаци. Бо буде – абзац. А це – нескладно собі уявити. 

Фотографії з сайтів: ICTV та ФотоТелеграф.