Справді, історія є минулим, минуле - темне через небезумовну об'єктивність і обумовлену суб'єктивність в сприйнятті часу, простору, подій і дійових осіб крізь призму свідомості як способу і форми існування матерії в реальності. Не потрібно бути фахівцем-істориком або лікарем-психоаналітиком для того, щоб вирішити цю проблему і не варто претендувати на те, що будуть кимось заліковані "рани", особливо коли хтось хоче їх ятрити, бо здається, що так простіше. І не справа політиків це, бо історичне минуле - об'єкт і предмет науково-фахових досліджень. Вивчення історії є ідеєю і місією людей зі здоровим глуздом, здатних до критичного мислення у конструктивний спосіб. А цей діяльнісний крок, ця ідея не про прихід до влади.
Аби назвати місто іменем короля, потрібна була королівська воля внаслідок узгодження намірів, ідеї і ресурсів втілення, практичної дії. Пам'ятник Королю саме про єдність цих понять, імперативний меседж до узгодженої дії в сучасності як гарантії потенціалу сталого розвитку і енергії успіху на віки. Цей пам'ятник може стати ще й символом новітньої "Речі Посполитої", її як міждержавного об'єднання у сучасному розумінні, коли інтеграційні процеси набувають ознак локалізації геополітичної, а не лише як відголос і данина тим історичним подіям, в т.ч. і війнам, які велись у 17-18 століттях, стає символом своєрідної історичної ретроспективи в деталях.
Що потрібно зробити? Не в деталях, а в цілому. Варто обов'язково спробувати залучити впливову дипломатичну громадськість, можливо - конкретних лідерів з польської і української сторони. Щодо Посольства Польщі в Україні і Посольства України в Польщі - то це слушна ідея, але не тільки ці установи можуть бути агенціями впливу на реалізацію ідеї. Варто думати про можливість об'єднання громадських ініціатив з боку місцевого населення. Можливо, що це має бути і утворення фонду меценатів з числа як українських, так і польських осіб.
Місце і час. Коли місто стало крапкою на мапі? Територія Речі Посполитої, день не визначений як і рік. Початок 17 століття, наближення до його середини і перемовини між представниками трьох держав, які сьогодні за спрощеною моделлю можна називати по-сучасному: Польща, Литва, Україна. Польський король втратив контроль над містом на Балтиці, яке зараз називається Калінінград, а до цього було - Крулевець (польське звучання від "круль"), стало Кенігсберг і через войовничість і бажання незалежності Прусії, яка утворилась на базі тевтонської квазі-держави.
Якогось прямого зв'язку між пруським Крулевцем і українським Кролевцем не існує, окрім як дотичності найбільш впливової особи до прийняття рішення про заснування і назву міста, та пояснення причин його заснування виключно геополітичною метою. Особа, яка знала цю справу і мала досвід у питаннях містобудівництва та архітектурного творення, на час заснування Кролевця, відома і ймовірна - Ян Замойський і його намісники, наближені шляхтичі та лицарі, гетьмани і козацька старшина, що мали безумовний вплив на прикордонній території з Московією.
Легенда потребує часу на осмислення, кристалізацію, формування кола адептів і апологетів, людей, які пройнялися місією реалізації ідеї увічнення пам'яті засновнику міста, ім'ям якого було названо його (Кролевець - місто Короля, польською звучить як Крулевець, бо Круль - Король). Громадська думка має бути свідомою і позитивною з цього приводу.
Тут нема міста політиці або проявам націоналістичної ксенофобії тощо, тут скоріше мова про конструктивний підхід до розвитку території, створення її привабливого бренду, цікавого широкому туристичному колу не лише з України, а і з усього світу.
Цікавий матеріал сам по собі, актуалізований сучасними подіями, коли ідеї Речі Посполитої набирають осмисленої необхідності, стає історичною опорою.
Щодо точної дати заснування, яка має набути документального підтвердження, то вона гіпотетично окреслена. Тут, звісно, є місце для особливого додаткового дослідження, в т.ч. в архівних установах Польщі. На жаль, ми не можемо встановити точної дати заснування міста до сих пір, бо не знайдено королівської грамоти (указу або артикула) про заснування міста Імені Короля, однак сам по собі факт такої назви є високим статусом і не могло бути ініціативою знизу, повинне базуватись на рішенні суверена, скріпленому печаткою та погодженого сеймом. В архівав Кракова або Вроцлава (Любліна, Варшави) за кінець 16, початок 17 сторіч шукати. А хто шукає, той знаходить. Спроба означає наявність перспективності.
Експертна думка. Олександр Оболонський (допис у фейсбук): "Королівський привілей короля Владислава IV (Ваза) про надання майбутнім міщанам Кролевця магдебурзького права, датований 1644 р. [РГДА, ф.79, оп. 3, № 73]. Згідно з яким, осадженням міста займався Єжи Понентовський, якому належало село Подолове. Король своїм указом надав «перед Річчю Посполитою мужу заслуженому, на прохання його за нинішнього обов'язку депутатського з воєводства Чернігівського під час сейму на ґрунті своєму Подолівському… в воєводстві Чернігівському, а повіті Новгородському місто осадити і назвати його від титулу королівського – Кролевець».
Припустима думка, є аргументована, може бути рецензована. Владислав IV (Ваза) був старшим сином польського короля Сигізмунда ІІІ (Ваза). Він лише завершив, на мою думку, легендарну ідею свого батька щодо створення міста Короля, Кролевця, як заміну втраченому феоду на Балтиці, що став столицею Прусії (Кенігсберг замість Крулевця, нині - Калініград, РФ).
Отже, в Кролевці може і має бути пам'ятник Королю, бо це, на мою думку, наша місцева історія, данина пам'яті про засновника, великий потенціал з минулого, спрямований у майбутнє. І це буде символом, що поєднує минуле, сьогодення і майбутнє. Навіть якщо цей символ буде невеликим пам'ятником десь посеред одного з чисельних затишних скверів або парків мальовничого міста Кролевець...