Спроби подивитись на проблему активізації молоді
(юнацтва, старших дітей) як на педагогічно-виховне завдання неодмінно
призводять до наступної логічної моделі: 1) наявність комунікативного
об’єднуючого простору, на якому ця
активність може бути виявлена (проявлена); 2) наявність освітньої
технології, яка зможе забезпечити системність у роботі з молоддю; 3) можливість
практичного застосування набутих компетентностей через проектні ініціативи,
акції тощо.
Банальний вислів «Наше майбутнє – діти» наштовхує
на роздуми про те, а яким чином ми, дорослі, можемо впливати на якість нашого
майбутнього, тобто результату виховання дітей. В суспільному розумінні проблеми
як такої не існує, бо будь-які результати (як негативні так і позитивні) мають
лише умовно-відносний вплив на розвиток суспільства. Наприклад, що від того
громаді конкретного району України, що 20 дебатерів, які пройшли навчання в
форматі заданої моделі, після досягнення повноліття розчинились на рівні
країни. Дехто зайняв активні публічні ніші, дехто загубився… Як виміряти
результативність? І це є проблемою наслідків. Актуалізація її відволікає від
основного завдання: знайти відповідь як активізувати молодь (юнацтво).
Як зазначається в навчально-методичній програмі
Масютіної М.Е., керівника гуртка «Дебати», керівника гуртка – методиста відділу
освіти виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області
(2017), «дебати – шлях до формування
вихованця як промовця. І водночас шлях до активної позиції в житті. Уміння
публічно довести свою думку, обрати власний спосіб розв'язання певної проблеми
та переконати інших у його доцільності вельми потрібне в сучасному житті
небайдужій людині – і дорослій, і кожній дитині. Завдяки ігровій формі дебатів,
діти непомітно для себе стають ораторами, аналітиками, а також реформаторами,
бо, заперечуючи будь-яку тезу, мають запропонувати альтернативу».
Я би не акцентував увагу на розвитку саме
ораторських здібностей, бо дебати дають можливість навчити переконувати у
важливості наведених аргументів, бути вправним користувачем методики побудови
аргументів і. врешті, критично мислити на рівні щоденного, повсякчасного
мислення.
Масютіна, як педагог, що має значний досвід
поширення ОТ «Дебати», зазначає, що «в основу навчальної програми покладені
авторські матеріали керівника гуртка-методиста та окремі розділи програми курсу
за вибором для учнів 10-11 класів профільних класів суспільно-гуманітарного
напряму «Основи критичного мислення» (автори програми: О. Пометун, Л. Пилипчатина,
І. Сущенко, В. Дюков). Навчальна програма реалізується в гуртку «Дебати»
(гуманітарний напрям) та спрямована на вихованців віком від 13 до 17 років».
Знову ж таки, з власного досвіду, я би знизив
поріг залучення до дебатування – до 11 років, бо між 11 та 13 роками така ж
сама психолого-фізіологічна прірва у розвитку людини, як і у проміжку між 13 та
17 роками. Не існує більш складного завдання, аніж як мотивувати 6-класників і
6-класниць до участі у дебатній грі. Заохочення або мотиви персонального
зростання не спрацюють. Тут варто довіритись інтуїції самих же школярів і дати
їм можливість шукати (не хвилини, а дні, місяці) відповідь на питання: «Що дають
мені дебати?». Місія батьків бути поруч, стежити за просуванням по схилам
змагальної практики, тренінгових занять, публічних заходів, до яких залучається
молодь (фактично – діти, підлітки) такого віку. Саме умовне віднесення їх до
категорії «молодь» може бути заохочувальним фактором на шляху занурення в
дебати.
Далі про серйозні речі, а саме способи набуття і
систематизація компетентностей дебатерів. За Масютіною: «Метою програми є формування громадянських компетентностей молоді через
відкриту дискусію, дебати, технологію критичного мислення, ефективну
комунікацію та взаємодію. Завданнями програми «Дебати» є формування таких
компетентностей:
- навчально-пізнавальної: сукупність компетентностей старшокласника у
сфері самостійної пізнавальної діяльності; знання та вміння цілепокладання,
планування, аналізу, рефлексії, самооцінки;
- соціальної: уміння вихованців повноцінно жити в суспільстві, брати на себе
відповідальність, приймати рішення, робити вибір, безконфліктно виходити з
життєвих ситуацій, сприймати діяльність демократичних інститутів суспільства;
- полікультурної: здатність особистості жити й діяти в
багатокультурному середовищі, розуміти несхожості людей, поважати їхню мову,
релігію, історію, культуру, традиції, дбайливо ставитися до національних
цінностей;
- комунікативної: певна сукупність знань, умінь і навичок, що
забезпечують ефективне спілкування (вміння спілкуватися усно і писемно рідною
та іноземними мовами; здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти
з іншими людьми);
- інформаційної: вміння добувати, осмислювати, опрацьовувати та використовувати інформацію
з різних джерел;
- саморозвитку й самоосвіти: мати потребу і готовність постійно навчатися
протягом усього життя;
- громадянської: здатність людини активно, відповідально й
ефективно реалізовувати громадянські права та обов’язки з метою розвитку
демократичного громадянського суспільства.
У процесі реалізації програми в учнівської молоді виробляються практичні
вміння та навички, а саме:
- критичне
мислення (уміння оцінювати різні джерела інформації під критичним кутом
зору, розрізняти правдиву інформацію від пропагандистської, визнавати та долати
стереотипи й упередження);
- комунікативність
(оволодіння культурою спілкування, навичками її вдосконалення, мовною
етикою, збагачення словникового запасу);
- вирішення
проблеми, конфлікту (вміння об’єктивно аналізувати різні конфлікти,
залагоджувати їх, уникаючи агресії та зберігаючи власну гідність, застосовувати
різні підходи до вирішення проблем);
- співробітництво
(уміння співпрацювати з іншими у процесі спільного вирішення завдань та
пошуку виходів із проблемних ситуацій);
- перспективне
бачення, розвиток уяви (вміння уявляти кращий стан власного довкілля у
перспективі та прагнення до його практичного вдосконалення);
- толерантність
(навички виваженого розв’язання проблем);
- громадська
активність (спроможність впливати на прийняття суспільних рішень та
ефективно співпрацювати на рівні місцевої та національної громади)».
Звісно, з батьками і дітьми краще про це говорити
дуже обережно, або не говорити взагалі. Це – для фахових педагогів. І я би
одразу провів розбір дефініцій: компетенція – це сфера визначених завдань
фахової діяльності, обов’язки та відповідальність; компетентність – це досвід
реалізації компетенції, тобто – якісна характеристика фахівця, тобто – на скільки
успішно вдається реалізовувати коло завдань в межах своєї компетенції. Взагалі,
я би радив по-іншому підходити до систематизації компетенційно-компетентнісного
апарату. Базисним завдання для дебатери є оволодіння критичним мисленням як
механізмом адаптування до викликів сучасності, пошуку оптимальних рішень для
виживання і успішності. Оволодіння критичним мисленням означає набуття
комунікативної компетентності, яка не можлива без здатності ефективно
моделювати власну поведінку, спілкування в межах форматів комунікації (обміну
інформацією) на вербальному рівні. Запропоновані Масютіною складники входять до
складу комунікативної компетентності.
Отже, головне, чим оволодіває дебатер – це критичне
мислення, яке неодмінно породжує (формує базис) комунікативну компетентність в
рамках компетенцій, окреслених Масютіною та викладених вище. У Жозе Сарамаго є така теза з роману «Євангелія
від Ісуса Христа»: ««І не заперечуйте мені, будь-ласка, посилаючись на те, що
для подібних роздумів у тринадцятирічного хлопця не може бути ані наукових
знань, ані філософської основи, ані навіть просто життєвого досвіду, не
нагадуйте про те, що ані його непогана обізнаність у тій науці, якої навчають у
школі при синагозі, ані навіть природжене вміння добре володіти словом, коли
йому доводилося брати участь у диспутах, суперечках або дискусіях, не дають нам
підстав зробити його предметом нашої особливої уваги». Обдарованість дітей,
молоді, схильність і налаштованість до ораторського мистецтва і комунікативної
компетентності відкриваються і розвиваються лише після занурення в ОТ «Дебати»,
стаючи містком до активного громадського життя, яке передбачає служіння у
вигляді творення добра, прагнення бути потрібним і корисним. Батькам треба лише
не заважати смішними запитаннями: «А що це тобі дасть в майбутньому?»
