четверг, 28 декабря 2017 г.

«Рівність прав в громаді університету: бажане і дійсне в процесі обрання ректора»

        Перспектива не потрапити до числа тих, хто голосуватиме на виборах ректора з одного боку не хвилює (бо можна у багатьох посадовців університету прогледіти конфлікт інтересів: чи може, наприклад, помічник ректора не голосувати за свого «шефа»?), а з іншого боку пробуджує відчуття порушення права людини в демократичному суспільстві – брати участь у виборчому процесі, від якого залежить перспектива розвитку громади. Універистет – така ж сама громада, які і село або місто (ще з XIV століття), а це вказує на необхідність рівного права для всіх представників університетської громади (трудового колективу). Потрібно знайти визначення «трудового колективу університету». Воно є в Статуті університету? Ні, там структурний підхід до визначення формату організації університету. В Положенні про загальні збори (Конференцію) трудового колективу університету? Так. «Трудовий колектив Університету складають всі наукові, науково-педагогічні, педагогічні та інші працівники, для яких Університет є основним місцем роботи». Отже, студенти за такою логікою не входять до складу трудового колективу університету? Не відповідає місії університету як соціально-освітянської спільноти. Через це має бути інше поняття введене – «громада університету», яке поєднує в собі і трудовий і студентський колективи. 


Методичні рекомендації щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника вищого навчального закладу, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 05грудня 2014 року № 726, передбачають дотримання ряду демократичних принципів і принципу забезпечення рівності прав учасників виборів. Декларують та чи забезпечують?
         Загальні цінності Європи – хоч і загальні, і допускають інтерпретації (чим і користуються адепти «керованої демократії»), проте є засадничими для нормативно-правової бази діяльності університетів в Європі, прості, як палиця. Але, припустимо, комусь вони і зараз незрозумілі. Далі – простий їх перелік. Легітимність влади на основі її виборності. Свобода політичної та економічної конкуренції. Рівність перед законом, суд рівних. Соціальна солідарність. Громадянські свободи (слова, совісті, друку, особистого життя). Захист навколишнього середовища. Захист культурної спадщини європейської цивілізації (сьогодні оновлюється у бік посилення через деструктивний вплив до-модерних ідеологій). Громадянськість (зокрема, демонстрована як активізм, участь у виборчих процесах на рівноправних засадах і нетолерантність до злочинних практик). Інтернаціоналізм. Саме рівність і її конкретизація у рівності суб’єктів виборчого права є базовою європейською цінністю, яка регулює життєдіяльність громад. Цікаво, що відчуття порушення цієї норми закладене в сам підхід, який передбачає автоматичне включення до списку виборців викладачів, професорів (педагогів одним словом) всіх без виключень, а працівники і студенти мають квотоване представництво. Я стверджую, що це є дискримінаційною ознакою і робить процес виборів невідповідним до демократичних принципів його організації.


         Однак, спробуємо зануритись у рекомендації МОНУ з цього приводу.  Виявляємо п.18, в якому закладено антидемократичну «бомбу», оскільки не зазначені причини обрання представницького підходу до участі у виборах працівників і студентів. Тобто, не існує пояснення – чому? Спробую знайти це пояснення сам. Можливо, через те, що працівників і студентів багато? Можливо через те, що їх значимість для діяльності університету замала в порівнянні з значення професорсько-викладацького складу? Абсурд. То чому тоді?
         Можливо, це американська система демократії в процесі виборів, коли штати обирають представників, які віддають свій голос на виборах від імені штату? Але ж тоді чому в такому режимі не беруть участь пропорційно і представники ВПС? Через це обрання представників на виборах ректора не є аналогом американської системи. Потрібно було б у такому разі заявити, що ректора обиратимуть 99 осіб по 33 представники від кожної з груп ВНЗ: студентський колектив, колективі працівників і колектив науково-педагогічний.
         То в чому ж справа? Можливо через те, що вибори будуть проходити в робочий день і працівники мають підтримувати життєдіяльність університету тоді, як ВПС у повному складі буде обирати ректора? Не переконливо. 

  
         Хто дасть чітку і раціональну відповідь: в чому причина порушення принципу рівного права участі у виборах ректора для кожного члена трудового колективу? Поки що бачу дискримінацію за фахом в процесі виборів керівника ВНЗ.

         ...Методичні рекомендації щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника вищого навчального закладу МОНУ всього лише рекомендації. Чому б не створити умови для справжнього волевиявлення громади університету, коли всі беруть участь у виборах ректора? Всі, хто бажає і має право, яке є рівним апріорі і добровільним, бо гарнтоване Конституцією України.   

пятница, 8 декабря 2017 г.

Вітер вічний. І ми це знаємо.

Про створення сприятливого інвестиційного клімату
в сфері відновлюваних джерел енергії (ВДЕ)

         Як би швидко не рухався технологічний прогрес, як би людство не намагалось створити нові джерела енергії для забезпечення людської життєдіяльності на планеті Земля, все одно – кращого способу, аніж відновлювані джерела енергії не існує. І навіть ядерна енергія тут не конкурент через свою небезпечність (наявну і потенційну). Що таке «відновлювані джерела енергії»? Це ті, які не потребують затрат для їх відтворення. Енергія вітру, сонця, біомаси мають фактично безмежні обсяги і саме тому потребують ефективного застосування вже зараз, сьогодні.


         Місцевий актив, який об’єднує в собі місцеву владу (ініціатива підтримана головами Кролевецької районної ради Миколою Авраменком та головою Глухівської районної ради Олексієм Ткаченком), університет як освітньо-наукову установу (ректор Глухівського національного педагогічного універистету імені Олександра Довженка, професор Олександр Курок), бізнес та громадськість може і має бути ефективними на шляху створення сприятливих інвестиційних умов для реалізації на території громади інвестиційних проектів зі сфери відновлювальних джерел енергії. Якщо конкретніше – у створенні  парків вітроелектростанцій (ВЕС).
         Саме Глухівська та Кролевецька районні ради є носіями місцевої владної ініціативи, територіальними суб’єктами реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність», схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 605-р.


Виходячи з цієї тези, починаючи з травня 2017 року, проводяться заходи з метою консолідації зусиль партнерів: Громадської спілки «Українська вітроенергетична асоціація» (УВЕА), Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького, Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, Глухівської і Кролевецької районних рад. Розроблено Меморандум щодо співпраці в створенні сприятливого інвестиційного клімату для реалізації проектів зі сфери відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), який буде підписаний сторонами до 01 січня 2018 року.
В цьому зв’язку варто акцентувати на цілому ряді стимулів для розвитку саме вітроенергетики на місцевому рівні. Крім традиційних державницьких цілей, – використання місцевих енергоресурсів, створення нових робочих місць, розвитку високотехнологічних виробництв нового покоління, – існують інші передумови, такі як економічний інтерес бізнесу щодо інвестування в прибуткові проекти вітроенергетичного сектору, пошук альтернативних енерготехнологій для вирішення питань, пов’язаних зі скороченням споживання викопного палива та зменшення викидів парникових газів в навколишнє середовище, що може становити як національний, так і місцевий приватний інтерес. 


 Розвиток відновлюваних джерел енергії країни у довгостроковій перспективі повинен відбуватися на основі економічної конкуренції з традиційними – викопними джерелами, а також з урахуванням потенційних вигід від розвитку ВДЕ. Україна має істотний потенціал розвитку вітроенергетики. Традиційно вважається, що найбільш перспективними для її розвитку є південні та південно-східні регіони країни, де середня швидкість вітру вища, ніж на іншій території. Однак, з розвитком технологій вітроенергетики, Сумщина (північ України – Сіверщина) також є потенційно цікавою територією для розміщення вітроелектростанцій (ВЕС). Проте цей потенціал практично не використовувався. Україна істотно відставала від світових тенденцій. У 2009 р. в Україні діяли 12 державних ВЕС із сумарною встановленою потужністю 94 МВт, що становило лише 0,2% від загального обсягу генеруючих потужностей в Україні. Устаткування ВЕС не відповідало сучасним нормам ефективності, оскільки більша його частина вироблена з використанням технологій 80-х років. Ще одна причина такого низького рівня встановлених потужностей полягає в тому, що до 2009 р., коли введено «зелений тариф», були відсутні стимули для потенційних інвесторів.


Зміни, що відбулись за останні 7 років, дозволяють констатувати активний розвиток вітроенергетики як базової в системі ВДЕ, яка забезпечила інвестування в економіку України понад 1,5 млрд. євро. І цей сегмент енергоринку схильний до динамічного зростання в найближчі 2-3 роки. Потенціал для розвитку вітрогенерації в Україні, за різними оцінками, може досягати понад 10-15 ГВт. Однак для будівництва такої кількості вітряних станцій потрібні значні інвестиції – понад 300 млрд. грн., які не можуть бути залучені в нинішній ситуації. На основі досвіду більшості європейських країн з впровадження ВЕС, цільовий рівень встановленої потужності ВЕС в Україні до 2030 р. складе 3–4 ГВт. Істотніше зростання цих показників за аналогічний період демонстрували тільки ті країни, де стратегічним пріоритетом розвитку енергетики був активний розвиток ВДЕ і рівень законодавчої підтримки галузі був надзвичайно високим. Забезпечити аналогічні обсяги державних субсидій в Україні у найближчій перспективі не видається можливим, тому необхідно впроваджувати ефективні та сталі механізми, які б стимулювали інвестування у розвиток вітроенергетики в Україні. 


Головним завданням партнерів, що підписують Меморандум, є створення сприятливої громадської думки, аргументоване переконання громадськості в необхідності суттєвих змін в енергетичному секторі території, за якими майбутнє, залучення інвесторів в сферу ВДЕ. Проблематика впровадження в економіку і соціальне життя суспільства відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) входить до контексту глобальної проблеми екологічної безпеки. Тому логічним є прагнення поширити проектні заходи, що реалізуються в університетах (зокрема: проект Глухівського НПУ ім. О. Довженка за програмою Жан Моне Модуль Еразмус+ «Реалізація стратегії екологічної безпеки: інтеграція європейського досвіду» та інші), висвітленням наявного досвіду та участю у підготовці майбутньої реалізації енергетичних проектів з застосуванням відновлюваних джерел енергії – енергії вітру, сонця, біомаси, біопалива та малих ГЕС тощо, створення умов для реалізації спільних вітроенергетичних проектів (інших зі сфери альтернативного енергозабезпечення). Зараз існує великий спектр реальних починань в цій сфері як в Україні, так і в ЄС. Додає оптимістичних очікувань існуюча тенденція поширення вітрової енергетики як пріоритетного напряму розвитку вітчизняної і європейської енергетики.
  


Раціональна зацікавленість місцевої громадськості півночі Сумської області (Сіверщини) впровадженням відновлюваних джерел енергії в регіоні (вітрової енергетики як найбільш перспективної зокрема) ініціювала практичні зусилля громад (бізнес, влада, експертне коло) для її фокусування на рівні сталих громадських настроїв і очікувань, змушує місцеву і державну владу та спеціалізовані агенції впливу фахово просувати цей напрям соціально-економічної активності до реалізації на практиці як пріоритетне завдання розвитку території. 

четверг, 7 декабря 2017 г.

Ми радимось, а значить - радіємо!

Сам факт існування сучасних моделей освіти (і не лише європейських), що орієнтовані на створення ефективних умов для самореалізації молодого покоління, змушує вести активний пошук способів і форм успішної діяльності інституту кураторів в університеті як генератора якісного освітнього процесу. Аби не зупинитись на етапі діалогового обміну на кшталт «Що більш сучасніше: куратор чи тьютор?», спробуємо поглянути на проблему очима студентства.


         Отже, що може змінити на краще куратор в академічній групі? Чи не потрібно зайняти ліберальну позицію і «не заважати» студентській ініціативі? А як же бути з якістю навчання і чи існує залежність між бажаним та дійсним? Саме ці провокативні і не зовсім питання стали своєрідним запрошенням до обміну думками між фахівцями-педагогами університету, що утворюють склад Ради кураторів.
Діяльність цього колегіального органу регламентується Положенням про інститут кураторства Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка. До складу ради увійшли делеговані представники навчальних підрозділів (на добровільних засадах) та посадовці з числа відповідальних осіб у позанавчальній сфері (керівник виховного відділу, практичний психолог, помічник ректора).


Список учасників Ради кураторів:
1. Барсуковська Галина Петрівна.
2. Шевель Борис Олександрович.
3. Зайцева Наталія Григорівна.
4. Сидоренко Оксана Миколаївна.
5. Рябко Юрій Володимирович.
6. Дзекелев Роман Євгенович.
7. Любивий Володимир Анатолійович.
На засіданні 07.12.2017 року вдалося визначити формат та змістовне наповнення діяльності Ради, обговорити проблеми діяльності інституту кураторів університету і коледжу, здійснити спробу оптимізації існуючої форми стимулювання кураторів тощо.
В цьому році планується провести ще одне засідання на базі Залу рідкісної книги університету, на якому будуть підняті актуальні теми виховання (ретроспектива тематичної педагогічної літератури) та визначено порядок роботи у 2018 році.  


четверг, 23 ноября 2017 г.

Від виховної роботи до зв'язків з громадськістю. В чому ідея?

Це - відкритий лист. В ньому ідея, яка навряд чи є новою, але те, що вона є інноваційною для наших умов - факт незаперечний. Ще соціолог Еверетт Роджерс (США) вказував на складність впровадження соціально-економічних інновацій. Він називав цей процес "дифузією" і переконував, що без докладання надзусиль агентами змін навряд чи щось зміниться в нашому стереотипному житті. Страх, якби чогось не вийшло, майже непереборний.


У Оксани Забужко є текст (фрагмент), який по-особливому надихає саме зараз: «Найкраща публіка в світі – та, яка приходить на культурні заходи з такими обличчями, ніби вийшла на барикади: інтуїтивно розуміючи, що в цій війні – чи то Третій світовій, чи вже Четвертій (якщо рахувати разом з «холодною») – сказати собі: «Я не боюсь!», і не дати збити себе з плигу (навіть якщо мова всього тільки про плани на вечір) – це вже перемога, хай і маленька, і перемога цілого народу складається з мільйонів таких от маленьких персональних перемог – усіх тих, хто не скорився і не став сам, з власної волі, робити те, чого хоче від нього нападник». Отже: я не боюсь.
Але боюсь втратити час і можливість. Страх залишає шанс на виживання. Факт, проти якого не попреш...


Трансформація в системі вищої освіти має тягнути за собою фундаментальні зміни в підході до функції виховання (організаційний аспект перш за все) або до організації його продукування у формі впливу на громадськість. Замість виховної роботи як такої в університеті має функціонувати комплексна система зв’язків з громадськістю: від уповноваженого підрозділу в сфері PR до модернізованої системи позанавчальної (виховної) роботи, яка виконує функцію PR – створення сприятливої громадської думки про університет. 


Два напрями: 1) запровадження спеціального курсу «Зв’язки з громадськістю» в навчальний план (на початку - як факультативного); 2) впровадження практики PR (створення спеціалізованого підрозділу) в структуру адміністрування в університеті.  
Ідею про зміну, як сенс діяльності інноватора, виразив у статті «Чому прийшов час змінюватись? Тому що – зв’язки з громадськістю (PR)» від 22.01.2014:
Крок за кроком розширюючи базу знань, компетентності і практики PR має бути сформована концепція впровадження інновації в університеті. Однією з можливостей для подальшого руху є вивчення досвіду Києво-Могилянської Академії, викладацький склад якої є авангардом в науці PR.



Той, хто з 2013 року і по теперішній час є помічником ректора Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка зі сферою відповідальності – виховна робота так звана, точніше – позанавчальна робота, не може не бути агентом змін, не відчувати пульсу "життя університету". Зміни на часі. Вбачаю за необхідне і можливе трансформувати сферу відповідальності (компетенції) на зв’язки з громадськістю, яка включатиме в себе і той обсяг виховної роботи, який є дотичним до зв’язків з громадськістю. Мені потрібна експертна оцінка такої ідеї/ініціативи щодо змін в структурі університету. І я її отримаю. 

На фото: роботи Євгенії Гапчинської (м. Харків, Україна)

суббота, 11 ноября 2017 г.

Бути поетом потрібно...

"Десь через годину йду в осіннє місто Глухів аби розігнати нудьгу і помітити, якщо не встановити, маркери успіху на стінах будівель, що очікують зиму. На парканах і на стовпах оживають від вітру оголошення, примушуючи мене дивитись в інший бік, аби не споглядати це умирання. Події, що минули так само як і люди, що вмерли – ніякого з них толку. Однак, пам'ять проводить досліди наді мною, даруючи у снах чіткі відчуття минулого, звісно – з дитинства. 


Йду по тротуару і не думаю про те, що в житті дуже багато непередбачуваного і прикрого, схожого на болото. Відсутність гідної нерухомості як привід почуватися вільним від будь-яких зобов’язань. Де будуть жити наші діти? Під небом блакитним і над полем золотим. І це факт, який осяйний лагідним сонцем жовтого чи навіть помаранчевого кольору. Однак сумно якось… Життя проходить, а ми залишаємось на зупинці чекати іншого? Абсурд. Так не буває і бути не може ніколи. Йти навіть посеред осені і знаходити привід для щастя, пускати його в голову і радіти життю як радіють прекрасному травневому ранку. В цьому велика магія щасливого життя" (Невідомий Сучасник).



...Писати вірші ще не означає бути поетом, так само як мати автомібіль і двоповерховий будинк не означає бути успішною людиною, що повністю самореалізувалась. З рештою ці роздуми вони прагнуть бути прагматичними, а залишаються ірраціональними, бо поезія не терпить раціонального, вона шукає музу. Не вимагає важливості, а міряє корисністю. Давати і брати - процеси одного напрямку в тому разі, коли заходить мову про природу поетичної творчості.
Японській поезії в Рік Японії в Україні.

Старезний протигаз
Подушки замість.
Сніг за дощем. 1987.

Живе дихання стін.
Я пю вино.
Осінь конає.

Весна – приправа.
Сльози замість солі.
Підсмажую пам’ять.  

Сім днів до смерті,
А що вже потім –
Чи є важливим?

Писати правду.
Творити гучно і щиро.
Ось, що є сенсом.

Кішка, мов качка,
Чекає свята
Сирого м’яса.

Серце не камінь.
Вирви і спробуй
Вибити вікна.

Білим по чорному.
Чорним по білому.
Сірість – ГАРМОНІЯ і збалансованість.

Сніг мов солдат.
Ми переможемо!
Лиш мокре місце.

Зло не переможе –
Вчергове неточний удар.
Футбол провокує зміни.

М’яч кольору земної кулі.
Ворона танцює в центральному колі.
Я добігаю останнє коло.  

Сніг випадає. Гинуть троянди.
Кажуть, що це не війна.
Лід на запечені рани.

Сонце через край.
Віддзеркалене небо
Фантазує птахами.

Книга як жінка.
Фільм – чоловік.
Читати натхненно.

Дебати як тінь серед степу.
Мовчання породжує вітер.
Дратуюсь даремно. Все буде.

12 стільців і весна.
Меблі – не люди,
Не терплять наруги.

"Будинок дивних".
Кава з собою
І запах сіна.

Дощ. Сіре небо.
Ворони ламають мовчання.
Під дахом танцює вогонь.

Зробили діло в тиші –
Посіяли сумніви.
Краще б відпочили.

Зляканий серпанок
Ліг на моріжок.
                                                  Слів лайливих відлуння.  

суббота, 7 октября 2017 г.

Я б на виставку пішов...

«Критика тих, хто критикує освітній виставковий ринок»

         Вища освіта є компонентом освітньої сфери послуг і тому регулюється законами ринкової економіки. Так, можливо не у чистому вигляді, але такі інфраструктурні обслуговуючі галузі як маркетинг, звязки з громадськістю, реклама, брендинг мають безумовний вплив на результати/успішність участі у ринку вищої освіти.
         Через це участь у виставковій діяльності є логічним компонентом організації процесу реалізації місії університету, бо кожний поважаючий себе університет опікується власним брендом (імідж і репутація як прояв влади, помножені на ресурсні можливості і власність).


         Що ж пропонується у листі «Українська преса. «Правда 21 століття» вих. № 3421/1-234-А22? Пропонується припинити участь у виставкових заходах у формі, яка дуже нагадує наклеп і може оскаржуватись у суді як ТОВ «Знання» так і ТОВ «Виставковий світ», бо їх репутація постраждала/постраждає через цей лист, адресований ректору.
         Автор чи авторка листа починає: «Шановний ректоре! Кореспонденти «Правди 21 століття» відкривають «Доступ до правди». Розкривають саме ту правду, яку освітня громада не повинна знати. Цього разу піде мова про багатомільйонний виставковий бізнес». Заява насторожуюча, але незрозуміла, бо виникає логічне запитання: то хто і яку правду має знати/чи не знати?
         Всі наступні тези межують з фантазіями на тему: «Кому жити на Марсі гарно і чому», бо розглядати виставкову активність ВНЗ як прямий профорієнтаційний захід не можна і нормальні люди так до виставок на ставляться, бо їх завданням є поширення інформації про бренд університету, реклама вишу, позиціонування себе серед рівних на офіційному майданчику презентацій, конкурсів, конференцій та отримання нагород/відзнак. Якщо дипломи підписуються Міністром освіти України і Президентом Національної академії педагогічних наук України, то чи не доказ це вагомості такої відзнаки? Роздуми про корупційність взагалі не брав би до уваги, бо у нас «все і всюди» в корупції. Ми самі, як народ український, головні корупціонери... Облишимо це.
         Той факт, що участь у виставкових заходах всеукраїнського і міжнародного рівнів не додають балів до рейтингу ВНЗ (?) зовсім не означає, що завдання, які ставляться перед командою, що представляє виш, не виконуються. Знову ж таки, адресую до наук, які обслуговують ринкову модель економіки (сфера освітніх послуг також входить туди): яким чином проводити успішні маркетингові презентації, як рекламувати виш, забезпечуючи зв’язки з громадськістю, коли відмовитись від участі у виставках, які організовуються поважними профільними підприємствами, що визнається на міжнародному рівні?


         Наступна теза зі статті: «Висновок: такі виставки як: «Сучасні заклади освіти» та «Інноватика в сучасній освіті» й «Освіта та кар’єра» – організатор ТОВ «Виставковий світ» / ТОВ «Знання» – це банальний виставковий бізнес, або індустрія з багатомільйонними оборотами, яка має свою авторитетну «кришу», та за рахунок якої існує». Наприклад, Товариство «Знання», як відомо, має відношення до Національної академії педагогічних наук України, то на що натякають автори статті? Далі не буду вдаватись в розбір інсинуацій на тему «Виставки – лігво корупції». 
         У багатьох ВНЗ є програми виставкової діяльності і положення про виставково-ярмаркову діяльність. Ці документи є затвердженими вченими радами, а значить – обов’язковими до виконання. Цьогоріч ми відмовились від участі у виставках через цей лист-пасквіль? Так-так, не журналістське розслідування з фактами, а дешеве навішування ярликів. Подавати чи не подавати до суду – справа згаданих в тексті листа юридичних осіб. Завдання вишів – додатково пропрацювати вектори діяльності, що пов’язані з поширенням позитивної інформації про ВНЗ, проведення маркетингової роботи, реалізації програм зв’язків з громадськістю та брендингу. Ринок освітніх послуг не передбачає простою. Той, хто втрачає динаміку позиціонування свого бренду (торгової марки) – втрачає все.



         А теза про те, що «тут учасники виставки не отримують абітурієнтів – молодь покоління Z. Столична молодь не переїде до регіонального вузу з метою вступу. В українських університетах не існує жодної статистики, скільки конкретно абітурієнтів прийшло із виставки до вступу… Висновок: участь у таких виставках – просто нераціональне використання (особливо державних) коштів!» нагадує турботу про вплив потепління на стосунки між вчителями і учнями в Соснівській школі (непереконливо і не за адресою), бо порушує логіку системного обслуговування участі універистету в ринкових умовах освітнього середовища, які, як відомо, передбачають жорстку конкуренцію між субєктами-учасниками. Виживає, якщо не перемагає, той, хто турбується про поширення знання/інформації про себе, опікується своїм іміджем та репутацією. Бренд універистету, якому вже понад 140 років, за американськими мірками коштує, мабуть, сотні мільйонів доларів, а у нас вважають, що презентуючи університет на міжнародних і всеукраїнських виставках займаємось самопіаром і вирішуємо якісь поточні питання.


      Ми маємо обслуговувати/поширювати наш бренд і на це потрібно витрачати кошти (класичні витрати 4-8% від бюджету підприємства), співпрацювати з виставковими організаторами, які володіють перевіреною репутацією, не піддаватися на провокації (різні листи-пасквілі, що кидають тінь на поважних суб’єктів виставкової діяльності в Україні).

вторник, 29 августа 2017 г.

"Економіка як подушка. Про первинність економіки і код Бальцеровича»



Той, хто любить спати, може проспати головне. Тому  краще не мати мякої подушки. Можна багато в чому робити помилки в процесі життя, але розуміння простих логічних законів і певний емпіричний досвід дозволяє визначити економіку першоосновою якісних змін в суспільному житті. Це, знову ж, нагадує про ту притчу-загадку: що було першим курка чи яйце? Першими були і мають бути економічні відносини, які дозволяють формувати базис для різноманітної соціальної інфраструктури суспільства, визначають якість людського життя. Головне завдання держави (влади, обраної в демократичний спосіб) оптимально врегулювати ці відносини, створити умови для вільного економічного зростання на принципах ринкової економіки з акцентом на виваженій монетарній політиці, яка дозволить сприймати національну валюту як дієздатну, тобто – функціонально відповідну, спосіб збереження капіталу (фактично – фінансову кров країни). Гривня нині хвора. Факт.
Як можна реформувати медицину, якщо сутність реформи полягає в зміні принципів фінансового забезпечення галузі, без наявності економічного базису, що є результатом економічного зростання? Те ж саме про освіту, пенсійну реформу. Донорські вливання співрозмірні з польськими з ЄС нам не світять, на жаль.


Сьогодні, коли працює «безвіз», все більше українців вливаються в море трудової міграції. Не дивно, бо рівень зарплати за некваліфіковану працю в сусідній Польщі, наприклад, в 5-6 разів вищий. В чому причини такого стану речей? Геній Бальцеровича спрацював? Кошти ЄС дозволили реанімувати економіку Польщі? На справді, відповідь на ці питання в організації ефективного державної економічної політики, в створенні умов для ведення бізнесу, нормального валютного курсу, в якому національна валюта є самодостатньою.
Різниця між співвідношенням Польщі і України у 2011 і у 2017 роках разюча. 6 років назад ми були лише вдвічі біднішими, що сприймалось як норма. Нині – в семеро. І що? Ми їдемо в Польщу і відчуваємо себе знедоленою нацією: ціни на харчі і одяг такі як у нас в Україні, а зарплати вищі в п’ять разів.
Економіка – слуга математики, тобто – розвивається по математичним законам. Існують моделі макроекономічні, піддаються прогнозному моделюванню різні ринкові підходи. Бальцерович зазначав, звертаючи увагу на причини польського успіху: «Коли я тепер це перечитую, то доходжу висновку, що там були контури основних напрямів пізнішої реформи: приватизація, лібералізація зовнішньої торгівлі, конвертування валюти, необхідність відкритої економіки для того, щоб уникнути хибної стратегії заміщення імпорту…» [1, стор. 24]. Чому в Україні не знайшлось людей, здатних взяти на себе відповідальність про проведення економічних реформ? В 90-х роках пригадуються імена Ланового, Пинзеника, Мітюкова… Так, вони спробували, але не змогли зробити реформи незворотними через олігархічні потуги влади, що виразилось в клановості і корумпованості економіки. Сьогодні відповідальними є Гройсман і Порошенко на загальному рівні. А концептуально, так би мовити, компетентнісно?
То чому ж? Бо влада обрала шлях сімейного (кланового) збагачення – олігархизації, замість збагачення національного (народного) за рахунок зростання ВВП.
   

Прикро, що рецепти спасіння української економіки зводяться до руйнації олігархії через введення державних регуляторів, а це одразу породжує мегаконфлікт інтересів. І тут уже не до народних проблем, бо на кону статки, які не під силу осмислити звичайним смертним. Чи може бути досягнутий компроміс? Чи знищення олігархії є безальтернативною умовою? Як привчити олігархів вдягати соціально-відповідальні рукавички перед сніданком? Уважно стежимо за роботою антикорупційних органів і дуже сподіваємось на те, що з’являться економісти-реформатори, які отримають політичну підтримку і черговий шанс буде використаний. Дуже важливо визначити пріоритет нового політичного сезону (осінь 2017-го) – економічна реформа (в т.ч. подолання корупції і руйнація олігархічних моделей функціонування економіки за рахунок втручання держави в енергетичну галузь, перш за все).
Лєшек Бальцерович був радником Президента України чи то консультантом по проведенню економічних реформ (2016 – 2017). Уже те, що він консультував лідерів країни саме по собі є позитивним, але ж свого часу у нього в Польщі був вибір: консультувати чи брати на себе відповідальність. І Бальцерович довго вагався в прийнятті доленосного рішення. Зрозуміло, що брати на себе відповідальність за реформи в Україні людина, якій за 70 років і яка не є громадянином України, не буде. Тим більше, що цього ніхто і не просить. Однак сам факт необхідності відповідальності за результат є безумовним і кричущим. Хто? Хто несе відповідальність за економічну реформу в Україні? Прем’єр-міністр Гройсман? Формально – так, але змістовно – ні, бо не існує програмного документу кабміну, в якому б чітко прописувались постулати дій на період до 2020 року. То знову все кинуте на «авось»?
У Польщі в 1989 році, коли розмови про приватну власність як головний чинник ринкової економіки були заборонені, винайшли чудове рішення – замінити приватну власність самоуправлінням, надати автономність підприємствам, органам влади і тим самим пробудити конкуренцію як умову розвитку економіки. Виживає сильніший і дає життя подібним до себе. І Польща впоралась. Бальцерович – національний герой, автор «шокової терапії» в економіці. Його 800 днів дозволили сучасній Польщі переконати ЄС в тому, що польська економіка впорається з валютними ін’єкціями (зараз це третя економіка в ЄС по рівню щорічного зростання). Злотий витримує коливання на валютному ринку, заробітна плата зростає. Не без проблем, звісно. Але нам би такі проблеми…
Бальцерович говорить нам, що в Україні немає тих проблем, які були перед Польщею у 1989 році. Але в Україні немає і плану дій, в якому визначені основні макроекономічні орієнтири та механізми, за допомогою яких вони будуть досягнуті. Відсутність урядової програми в сфері економіки вказує на те, що немає людини, яка взяла на себе відповідальність за економічні реформи, за першопричину виживання країни – забезпечення економічного зростання. Бальцерович згадує: «Із президентом Ярузельським я вперше зустрівся в середині вересня (1989 року), коли він офіційно приймав членів новоствореного уряду. Потім була ще одна зустріч, на якій я презентував економічну програму, й пам’ятаю його вислів, що у військових категоріях інколи кращим є недосконале рішення вчасно, ніж досконале згодом. Це відповідало моїм поглядам на ситуацію, в якій ми опинилися восени 1989 року. Тут час визначав межі пошуку рішень» [1, стор. 29].


…Вірю, що в України ще є час на визначення коду Бальцеровича, оскільки самого бажання і розуміння необхідності економічного зростання буває замало. Потрібний реформаційний імпульс (код Бальцеровича), який змінить квазі-ринкові умови в економічній сфері України на стільки, щоб їхати в ЄС доводилось українцям і українкам лише для того, щоб побачити хлопчика, що пісяє і витрачати зароблені в Україні гроші, а не навпаки.

  Література:
1. Бальцерович Л. 800 днів: коротка історія великої зміни 1989 – 1991 / Лєшек Бальцерович ; записав Єжи Бачинський ; співпраця Єжи Козьмінський ; пер. з пол. В. Саган. / – Х. : Золоті сторінки, 2014. – 188 с. 

         

пятница, 9 июня 2017 г.

Рейтинг: номінальна і регулярна першість

Рейтингова система (змагання у сфері позанавчальної роботи) працює навіть в тому випадку, коли відповідальні особи (декан, студентський декан) самоусуваються від подання звітної інформації. На жаль, окремі факультети «забувають» вчасно (до 08.00 першого вівторка слідуючого за звітним місяця – помічнику ректора) подавати доповідні записки про студентську активність в позанавчальній роботі (формування сумарного показника студентської активності за місяць, ПСА). Інша справа, що таким чином допускається порушення виробничої дисципліни, ставиться під сумнів необхідність виконання рішення вченої ради університету від 30.08.2013 р., яким затверджене рейтингове змагання між підрозділами університету в сфері позанавчальної студентської активності.


Досягнуті результати за рік (9 (дев’ять) місяців) рейтингового змагання 2016/2017 навчального року, які встановлені за наслідками засідань РКУ та затверджені на засіданні РКУ 08.06.16 (четвер): 
№ п/п
Навчальний підрозділ
Сума балів
за 9 місяців сезону
2015/2016 н.р.
Місце в
 регулярному змаганні*
Місце в номінальному змаганні*

Зміни в порівнянні з минулим роком
  1.  
Факультет педагогіки та психології (ФПП)
3093
ІІ
V
+27,7%
  1.  
Факультет дошкільної освіти  (ФДО)


1844
ІV
VІ
+4,1%
  1.  
Факультет початкової освіти  (ФПО)

1361
VІ
VІІ
- 0,001%
  1.  
ФФіІ
1485
V
І
+53,9 %
  1.  
Факультет природн. та фізико-математичної освіти (ФПФМО)
3496
І
ІІ
+44,6%
  1.  
Факультет технолог. і професійної освіти (ФТПО)
1172
VIІ
ІІІ
+41,5%
  1.  
Професійно-педагогічний коледж (ППК)
2848
ІІІ
ІV
+34,8%

* Регулярна першість – за кількістю набраних балів за рік
* Номінальна першість – за рівнем зростання нинішнього показника до показника за попередній рік.


Загальна сума балів за 2016/2017 навчальний рік (сумарна кількість балів рейтингової активності університету, ПСА): 15299 (+31,2% до попереднього року).
Для порівняння:
Загальна сума балів за 2015/2016 навчальний рік (сумарна кількість балів рейтингової активності університету, ПСА): 10541 (+0,2% до попереднього).
Загальна сума балів за 2014/2015 навчальний рік (сумарна кількість балів рейтингової активності університету, ПСА): 10528 (+45,2% до попереднього).
Загальна сума балів за 2013/2014 навчальний рік (сумарна кількість балів рейтингової активності університету, ПСА): 5770.
Трійка кращих на фініші в минулому сезоні (2015/2016 навчального року):
            І місце – ФПП
            ІІ місце – ФПФМО
            ІІІ місце – ППК
            Трійка кращих на фініші в цьогорічному сезоні (2016/2017 навчального року):
            І місце – ФПФМО   
ІІ місце – ФПП

            ІІІ місце – ППК
Прес-конференція призначена на 26.09.2017 року. Запрошуються ЗМІ місцевого рівня.