Бути поетом потрібно...

"Десь через годину йду в осіннє місто Глухів аби розігнати нудьгу і помітити, якщо не встановити, маркери успіху на стінах будівель, що очікують зиму. На парканах і на стовпах оживають від вітру оголошення, примушуючи мене дивитись в інший бік, аби не споглядати це умирання. Події, що минули так само як і люди, що вмерли – ніякого з них толку. Однак, пам'ять проводить досліди наді мною, даруючи у снах чіткі відчуття минулого, звісно – з дитинства. 

Йду по тротуару і не думаю про те, що в житті дуже багато непередбачуваного і прикрого, схожого на болото. Відсутність гідної нерухомості як привід почуватися вільним від будь-яких зобов’язань. Де будуть жити наші діти? Під небом блакитним і над полем золотим. І це факт, який осяйний лагідним сонцем жовтого чи навіть помаранчевого кольору. Однак сумно якось… Життя проходить, а ми залишаємось на зупинці чекати іншого? Абсурд. Так не буває і бути не може ніколи. Йти навіть посеред осені і знаходити привід для щастя, пускати його в голову і радіти життю як радіють прекрасному травневому ранку. В цьому велика магія щасливого життя" (Невідомий Сучасник).

...Писати вірші ще не означає бути поетом, так само як мати автомібіль і двоповерховий будинк не означає бути успішною людиною, що повністю самореалізувалась. З рештою ці роздуми вони прагнуть бути прагматичними, а залишаються ірраціональними, бо поезія не терпить раціонального, вона шукає музу. Не вимагає важливості, а міряє корисністю. Давати і брати - процеси одного напрямку в тому разі, коли заходить мову про природу поетичної творчості.

Японській поезії в Рік Японії в Україні.

Старезний протигаз

Подушки замість.

Сніг за дощем. 1987.

Живе дихання стін.

Я п’ю вино.

Осінь конає.

Весна – приправа.

Сльози замість солі.

Підсмажую пам’ять.  

Сім днів до смерті,

А що вже потім –

Чи є важливим?

Писати правду.

Творити гучно і щиро.

Ось, що є сенсом.

Кішка, мов качка,

Чекає свята

Сирого м’яса.

Серце не камінь.

Вирви і спробуй

Вибити вікна.

Білим по чорному.

Чорним по білому.

Сірість – ГАРМОНІЯ і збалансованість.

Сніг мов солдат.

Ми переможемо!

Лиш мокре місце.

Зло не переможе –

Вчергове неточний удар.

Футбол провокує зміни.

М’яч кольору земної кулі.

Ворона танцює в центральному колі.

Я добігаю останнє коло.  

Сніг випадає. Гинуть троянди.

Кажуть, що це не війна.

Лід на запечені рани.

Сонце через край.

Віддзеркалене небо

Фантазує птахами.

Книга як жінка.

Фільм – чоловік.

Читати натхненно.

Дебати як тінь серед степу.

Мовчання породжує вітер.

Дратуюсь даремно. Все буде.

12 стільців і весна.

Меблі – не люди,

Не терплять наруги.

"Будинок дивних".

Кава з собою

І запах сіна.

Дощ. Сіре небо.

Ворони ламають мовчання.

Під дахом танцює вогонь.

Зробили діло в тиші –

Посіяли сумніви.

Краще б відпочили.

Зляканий серпанок

Ліг на моріжок.

                                                  Слів лайливих відлуння.