суббота, 26 декабря 2015 г.

«План Любивого» або чому у нас немає «Плану Маршалла»?

            Сьогодні я зробив те (як мені здається), що мав би вже давно зробити пан Яценюк, наш Прем’єр-Міністр, а саме – вказав на програму виживання або розвитку економіки на базі зростання доходів населення. Не на поточний (новий 2016-й) рік, а на перспективу у 3-5 років, можливо навіть на 10 років, але з неодмінним зростанням протягом 0,5 року рівня доходів до східноєвропейського, з програмою, яка  наближає рівень доходів громадянин України до рівня доходів у Східній Європі (300-600 євро)…

         Те, про що зараз пишу може видатись примітивним за своїм виразом (аналогією), однак – в цьому єдина можливість, ключ до виходу з кризи в країні, тобто є змістовним. Я не належу до числа тих наївних людей, які думають, що ми, українці, можемо самостійно «підняти» економіку. Експериментували понад 24 роки. Досить, бо не виходить, щоб життя покращувалось у всіх, а не у 200 родин. Чому пан Яценюк мовчить про цей план («План Яценюка»), адже він розуміє, що іншого способу не існує? Не на часі? Американці не дають «добро» через корумпованість? Самі не хочете, пане Яценюк, бо у вас все є і так? Не вірю, бо це дитячий лепет, бо Прем’єр-Міністр апріорі думає про всю країну і хочу вірити, що пан Арсеній щирий у своєму прагненні кардинально вирішити проблему, пов’язану з рівнем життя. А так хочеться вірити, що «План Маршалла» для України вже давно існує, але, поки не буде подолано корупцію в державі, Захід не дасть Україні потрібні інвестиції. Скільки потрібно такого вливання капіталу (а по іншому не буває і це доводить досвід Північної Кореї, Японії, Сінгапуру, Польщі і т.д) та як цього досягнути – в примітивній моделі, яку я опишу далі. Готуйтесь, бо далі буде дуже просто і дуже цікаво! :)

           Пропоную «План Любивого» натомість.  
         Кажуть, що на 1,5 тисяч гривень не вижити. І всі з цим погоджуються (не лише депутати і міністри, а також нові поліцейські, якім підняли зарплати до 8 тисяч грн.), саме тому люди шукають ( і знаходять, бо все ж таки живуть!) додаткові ресурси. Хто в домашньому (натуральному) господарстві, хто працює на 2-3 роботах або в інший спосіб (не завжди в рамках чинного законодавства, за рахунок хабарів в т.ч.) добуває гроші понад цю суму до рівня, який влаштовує в більшій мірі. Не секрет, що, все ж таки, існує універсальний спосіб за рахунок якого виживають в сучасних умовах в Україні всі долучені до публічної політики люди – інвестиційні депозити, які у нас оподатковуються лише по ставці 5%. А тепер надайте відповідь – чому такий маленький податок? Правильно, бо у такий спосіб виживає вищий (за рахунок олігархів або корупційних грошей), хоча і бідний за європейськими мірками ешелон політикуму, який обслуговує олігархат (економіко-політичний конструкт, який став наслідком спроб суспільства самотужки «прорости» до цивілізаційних норм економіки), як єдиний (консолідований) центр політики в цій країні. Так ось, чому депутати ВРУ весною 2014 року пішли на популістичний крок щодо зниження зарплат для себе до 5-6 тисяч на місяць, які в період Януковича були 16 тисяч (2 тисячі доларів)? Правильно, аби показати суспільству, що також терплять. Проте проблема 200 депутатів (тих, що не є бізнесменами, бо бізнесмени не живуть менше, ніж на 100 000 в місяць) елементарно вирішувалась «бонзами» у спосіб, який, на мою думку, має бути застосований по відношенню для всіх громадян (родин) в цій країні. Отже, відкривається в пристойному банку депозитний рахунок на певну суму, яка надає можливість безбідно жити на відсотки. З джерел, яким можна довіряти мова йде про суму депозиту у 5 млн. грн., це є показовим для прикладу, що дає можливість отримувати 83 тисячі грн. щомісяця, сплачуючи лише 5% податку (тобто 4,2 тис. грн. на місяць). От і уявляйте, чи вирішило це питання конкретного депутата (його родини), який не має доступу до критичних олігархічних схем, а значить і до надприбутків, однак є важливим елементом функціонування політикуму. Думаю, що позитивну відповідь можна допустити. Оренда житла, машини (і навіть придбання майна у кредит), подорожі і відпочинок – все стає доступним на середньоєвропейському рівні, бо 83 тисячі грн. на місяць – це 3100 євро (середня зарплата в Германії). В цьому випадку під терміном «депутат» виступають всі особи, які долучені до обслуговування конкретної фінансово-олігархічної групи. Механізм працює.
        

             Уявімо собі, що цю модель можна і потрібно (а-у, пане Премєр-Міністр!) транспортувати на все населення країни. Елементарно і просто (значить – геніально)! Зранку задайте питання дружині/чоловіку (що ви можете зробити в серйозному тоні): «Скільки потрібно на місяць, на твою думку, щоб не бідувати?». Відповідь очікувана і раціональна: «Десять тисяч грн.», що в переводі на євро є 370. Про що мова? Якщо зараз у родини дохід 6 тисяч грн., то додавши ще 10000 буде 16 тисяч, що близько 600 євро на родину з чотирьох людей. Чудово, бо це наближає нас за цим показником (хоча і чисто гіпотетично) до західних сусідів (Болгарія, Естонія, Румунія, Литва тощо). І саме це є базисом для першого етапу (старту) економічного зростання України. Як досягнути? Виключно макро-фінансові вливання в економіку України, що надасть можливість забезпечити такий ВВП, який врешті запустить економіку, очищену від повальної корупції (за очікуваннями це має статись до літа 2016 року, якщо ні, то навіщо нам таке НАБУ з зарплатою керівника у 98 тисяч грн. на місяць?).
        

         Знаходимо еквівалент суми, виражений конкретною цифрою, яка дозволить реалізацію «Плану Любивого» (якщо немає «Плану Маршалла» J) для спасіння економіки і в цілому України. В Україні 45 млн. громадян, це – 15 млн. родин, на кожну з яких потрібно умовно покласти інвестиційний депозит в 600 000 грн., що даватиме у вигляді відсотків щомісяця 10 000 грн. доходу (5% оподаткування – це «мінус» 500 грн.). А далі проста арифметика: 15 000 000 х 600 000 = 9 000 000 000 000 грн. (Девять трильйонів грн.). Що в перерахунку в долари США складає 360 мільярдів, або в євро – 333 мільярди.


         А тепер головне: якщо у кожної з українських родин з’являються 10 000 грн. щомісяця, тоді родина планує їх витрати на задоволення своїх потреб, тобто підвищує купівельну активність в країні, автоматично відбувається зростання в ринковій економіці, яка самотужки розподілить ці 9 трильйонів грн. по секторах економіки (в т.ч. і в ринкових системах ЄС, США тощо). Просто? Дуже просто. Коли ми вже про це почуємо від пана Прем’єра? Радо погоджусь на перейменування «Плану Любивого» на «План Яценюка», якщо урядовці доведуть, що знайшли інший спосіб.                       

среда, 2 декабря 2015 г.

Попереду - півфінали у 2016 році

Зіграні чотири дебатні ігри, визначені вісім команд, які сформували півфінальні квартети.
"Відкритий дебатний турнір у Глухові - ІІІ" (HDO) як спроба планувати майбутнє.



Учасники першого півфінального раунду 17.02.2016 р. (середа):

«Колумби» Олена Кулакевич, Дмитро Шаємов (ППК)

«Милосердя» Аліна Момот, Масюк Катерина (ФДО)

Ткаченко Віктор, Філь Антон (ФПО)
    
«Розетка» Придатченко Дар’я, Цимбал Наталія (Кролевець)




Учасники другого півфінального раунду 16.03.2016 р. (середа):

«Червоне і Чорне»  Ірина Поліщук, Олександр Стрельчук (ФПП) 
   
«Сонце» Яна Рибальченко, Юлія Смолянинова (ФПП)
   
Твердунова Вікторія, Довбенко Тетяна (ФПП)     

«Drive» Івашина Каріна, Крупник Вікторія (Кролевець)