четверг, 28 декабря 2017 г.

«Рівність прав в громаді університету: бажане і дійсне в процесі обрання ректора»

        Перспектива не потрапити до числа тих, хто голосуватиме на виборах ректора з одного боку не хвилює (бо можна у багатьох посадовців університету прогледіти конфлікт інтересів: чи може, наприклад, помічник ректора не голосувати за свого «шефа»?), а з іншого боку пробуджує відчуття порушення права людини в демократичному суспільстві – брати участь у виборчому процесі, від якого залежить перспектива розвитку громади. Універистет – така ж сама громада, які і село або місто (ще з XIV століття), а це вказує на необхідність рівного права для всіх представників університетської громади (трудового колективу). Потрібно знайти визначення «трудового колективу університету». Воно є в Статуті університету? Ні, там структурний підхід до визначення формату організації університету. В Положенні про загальні збори (Конференцію) трудового колективу університету? Так. «Трудовий колектив Університету складають всі наукові, науково-педагогічні, педагогічні та інші працівники, для яких Університет є основним місцем роботи». Отже, студенти за такою логікою не входять до складу трудового колективу університету? Не відповідає місії університету як соціально-освітянської спільноти. Через це має бути інше поняття введене – «громада університету», яке поєднує в собі і трудовий і студентський колективи. 


Методичні рекомендації щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника вищого навчального закладу, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 05грудня 2014 року № 726, передбачають дотримання ряду демократичних принципів і принципу забезпечення рівності прав учасників виборів. Декларують та чи забезпечують?
         Загальні цінності Європи – хоч і загальні, і допускають інтерпретації (чим і користуються адепти «керованої демократії»), проте є засадничими для нормативно-правової бази діяльності університетів в Європі, прості, як палиця. Але, припустимо, комусь вони і зараз незрозумілі. Далі – простий їх перелік. Легітимність влади на основі її виборності. Свобода політичної та економічної конкуренції. Рівність перед законом, суд рівних. Соціальна солідарність. Громадянські свободи (слова, совісті, друку, особистого життя). Захист навколишнього середовища. Захист культурної спадщини європейської цивілізації (сьогодні оновлюється у бік посилення через деструктивний вплив до-модерних ідеологій). Громадянськість (зокрема, демонстрована як активізм, участь у виборчих процесах на рівноправних засадах і нетолерантність до злочинних практик). Інтернаціоналізм. Саме рівність і її конкретизація у рівності суб’єктів виборчого права є базовою європейською цінністю, яка регулює життєдіяльність громад. Цікаво, що відчуття порушення цієї норми закладене в сам підхід, який передбачає автоматичне включення до списку виборців викладачів, професорів (педагогів одним словом) всіх без виключень, а працівники і студенти мають квотоване представництво. Я стверджую, що це є дискримінаційною ознакою і робить процес виборів невідповідним до демократичних принципів його організації.


         Однак, спробуємо зануритись у рекомендації МОНУ з цього приводу.  Виявляємо п.18, в якому закладено антидемократичну «бомбу», оскільки не зазначені причини обрання представницького підходу до участі у виборах працівників і студентів. Тобто, не існує пояснення – чому? Спробую знайти це пояснення сам. Можливо, через те, що працівників і студентів багато? Можливо через те, що їх значимість для діяльності університету замала в порівнянні з значення професорсько-викладацького складу? Абсурд. То чому тоді?
         Можливо, це американська система демократії в процесі виборів, коли штати обирають представників, які віддають свій голос на виборах від імені штату? Але ж тоді чому в такому режимі не беруть участь пропорційно і представники ВПС? Через це обрання представників на виборах ректора не є аналогом американської системи. Потрібно було б у такому разі заявити, що ректора обиратимуть 99 осіб по 33 представники від кожної з груп ВНЗ: студентський колектив, колективі працівників і колектив науково-педагогічний.
         То в чому ж справа? Можливо через те, що вибори будуть проходити в робочий день і працівники мають підтримувати життєдіяльність університету тоді, як ВПС у повному складі буде обирати ректора? Не переконливо. 

  
         Хто дасть чітку і раціональну відповідь: в чому причина порушення принципу рівного права участі у виборах ректора для кожного члена трудового колективу? Поки що бачу дискримінацію за фахом в процесі виборів керівника ВНЗ.

         ...Методичні рекомендації щодо особливостей виборчої системи та порядку обрання керівника вищого навчального закладу МОНУ всього лише рекомендації. Чому б не створити умови для справжнього волевиявлення громади університету, коли всі беруть участь у виборах ректора? Всі, хто бажає і має право, яке є рівним апріорі і добровільним, бо гарнтоване Конституцією України.   

пятница, 8 декабря 2017 г.

Вітер вічний. І ми це знаємо.

Про створення сприятливого інвестиційного клімату
в сфері відновлюваних джерел енергії (ВДЕ)

         Як би швидко не рухався технологічний прогрес, як би людство не намагалось створити нові джерела енергії для забезпечення людської життєдіяльності на планеті Земля, все одно – кращого способу, аніж відновлювані джерела енергії не існує. І навіть ядерна енергія тут не конкурент через свою небезпечність (наявну і потенційну). Що таке «відновлювані джерела енергії»? Це ті, які не потребують затрат для їх відтворення. Енергія вітру, сонця, біомаси мають фактично безмежні обсяги і саме тому потребують ефективного застосування вже зараз, сьогодні.


         Місцевий актив, який об’єднує в собі місцеву владу (ініціатива підтримана головами Кролевецької районної ради Миколою Авраменком та головою Глухівської районної ради Олексієм Ткаченком), університет як освітньо-наукову установу (ректор Глухівського національного педагогічного універистету імені Олександра Довженка, професор Олександр Курок), бізнес та громадськість може і має бути ефективними на шляху створення сприятливих інвестиційних умов для реалізації на території громади інвестиційних проектів зі сфери відновлювальних джерел енергії. Якщо конкретніше – у створенні  парків вітроелектростанцій (ВЕС).
         Саме Глухівська та Кролевецька районні ради є носіями місцевої владної ініціативи, територіальними суб’єктами реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність», схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 605-р.


Виходячи з цієї тези, починаючи з травня 2017 року, проводяться заходи з метою консолідації зусиль партнерів: Громадської спілки «Українська вітроенергетична асоціація» (УВЕА), Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького, Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка, Глухівської і Кролевецької районних рад. Розроблено Меморандум щодо співпраці в створенні сприятливого інвестиційного клімату для реалізації проектів зі сфери відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), який буде підписаний сторонами до 01 січня 2018 року.
В цьому зв’язку варто акцентувати на цілому ряді стимулів для розвитку саме вітроенергетики на місцевому рівні. Крім традиційних державницьких цілей, – використання місцевих енергоресурсів, створення нових робочих місць, розвитку високотехнологічних виробництв нового покоління, – існують інші передумови, такі як економічний інтерес бізнесу щодо інвестування в прибуткові проекти вітроенергетичного сектору, пошук альтернативних енерготехнологій для вирішення питань, пов’язаних зі скороченням споживання викопного палива та зменшення викидів парникових газів в навколишнє середовище, що може становити як національний, так і місцевий приватний інтерес. 


 Розвиток відновлюваних джерел енергії країни у довгостроковій перспективі повинен відбуватися на основі економічної конкуренції з традиційними – викопними джерелами, а також з урахуванням потенційних вигід від розвитку ВДЕ. Україна має істотний потенціал розвитку вітроенергетики. Традиційно вважається, що найбільш перспективними для її розвитку є південні та південно-східні регіони країни, де середня швидкість вітру вища, ніж на іншій території. Однак, з розвитком технологій вітроенергетики, Сумщина (північ України – Сіверщина) також є потенційно цікавою територією для розміщення вітроелектростанцій (ВЕС). Проте цей потенціал практично не використовувався. Україна істотно відставала від світових тенденцій. У 2009 р. в Україні діяли 12 державних ВЕС із сумарною встановленою потужністю 94 МВт, що становило лише 0,2% від загального обсягу генеруючих потужностей в Україні. Устаткування ВЕС не відповідало сучасним нормам ефективності, оскільки більша його частина вироблена з використанням технологій 80-х років. Ще одна причина такого низького рівня встановлених потужностей полягає в тому, що до 2009 р., коли введено «зелений тариф», були відсутні стимули для потенційних інвесторів.


Зміни, що відбулись за останні 7 років, дозволяють констатувати активний розвиток вітроенергетики як базової в системі ВДЕ, яка забезпечила інвестування в економіку України понад 1,5 млрд. євро. І цей сегмент енергоринку схильний до динамічного зростання в найближчі 2-3 роки. Потенціал для розвитку вітрогенерації в Україні, за різними оцінками, може досягати понад 10-15 ГВт. Однак для будівництва такої кількості вітряних станцій потрібні значні інвестиції – понад 300 млрд. грн., які не можуть бути залучені в нинішній ситуації. На основі досвіду більшості європейських країн з впровадження ВЕС, цільовий рівень встановленої потужності ВЕС в Україні до 2030 р. складе 3–4 ГВт. Істотніше зростання цих показників за аналогічний період демонстрували тільки ті країни, де стратегічним пріоритетом розвитку енергетики був активний розвиток ВДЕ і рівень законодавчої підтримки галузі був надзвичайно високим. Забезпечити аналогічні обсяги державних субсидій в Україні у найближчій перспективі не видається можливим, тому необхідно впроваджувати ефективні та сталі механізми, які б стимулювали інвестування у розвиток вітроенергетики в Україні. 


Головним завданням партнерів, що підписують Меморандум, є створення сприятливої громадської думки, аргументоване переконання громадськості в необхідності суттєвих змін в енергетичному секторі території, за якими майбутнє, залучення інвесторів в сферу ВДЕ. Проблематика впровадження в економіку і соціальне життя суспільства відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) входить до контексту глобальної проблеми екологічної безпеки. Тому логічним є прагнення поширити проектні заходи, що реалізуються в університетах (зокрема: проект Глухівського НПУ ім. О. Довженка за програмою Жан Моне Модуль Еразмус+ «Реалізація стратегії екологічної безпеки: інтеграція європейського досвіду» та інші), висвітленням наявного досвіду та участю у підготовці майбутньої реалізації енергетичних проектів з застосуванням відновлюваних джерел енергії – енергії вітру, сонця, біомаси, біопалива та малих ГЕС тощо, створення умов для реалізації спільних вітроенергетичних проектів (інших зі сфери альтернативного енергозабезпечення). Зараз існує великий спектр реальних починань в цій сфері як в Україні, так і в ЄС. Додає оптимістичних очікувань існуюча тенденція поширення вітрової енергетики як пріоритетного напряму розвитку вітчизняної і європейської енергетики.
  


Раціональна зацікавленість місцевої громадськості півночі Сумської області (Сіверщини) впровадженням відновлюваних джерел енергії в регіоні (вітрової енергетики як найбільш перспективної зокрема) ініціювала практичні зусилля громад (бізнес, влада, експертне коло) для її фокусування на рівні сталих громадських настроїв і очікувань, змушує місцеву і державну владу та спеціалізовані агенції впливу фахово просувати цей напрям соціально-економічної активності до реалізації на практиці як пріоритетне завдання розвитку території. 

четверг, 7 декабря 2017 г.

Ми радимось, а значить - радіємо!

Сам факт існування сучасних моделей освіти (і не лише європейських), що орієнтовані на створення ефективних умов для самореалізації молодого покоління, змушує вести активний пошук способів і форм успішної діяльності інституту кураторів в університеті як генератора якісного освітнього процесу. Аби не зупинитись на етапі діалогового обміну на кшталт «Що більш сучасніше: куратор чи тьютор?», спробуємо поглянути на проблему очима студентства.


         Отже, що може змінити на краще куратор в академічній групі? Чи не потрібно зайняти ліберальну позицію і «не заважати» студентській ініціативі? А як же бути з якістю навчання і чи існує залежність між бажаним та дійсним? Саме ці провокативні і не зовсім питання стали своєрідним запрошенням до обміну думками між фахівцями-педагогами університету, що утворюють склад Ради кураторів.
Діяльність цього колегіального органу регламентується Положенням про інститут кураторства Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка. До складу ради увійшли делеговані представники навчальних підрозділів (на добровільних засадах) та посадовці з числа відповідальних осіб у позанавчальній сфері (керівник виховного відділу, практичний психолог, помічник ректора).


Список учасників Ради кураторів:
1. Барсуковська Галина Петрівна.
2. Шевель Борис Олександрович.
3. Зайцева Наталія Григорівна.
4. Сидоренко Оксана Миколаївна.
5. Рябко Юрій Володимирович.
6. Дзекелев Роман Євгенович.
7. Любивий Володимир Анатолійович.
На засіданні 07.12.2017 року вдалося визначити формат та змістовне наповнення діяльності Ради, обговорити проблеми діяльності інституту кураторів університету і коледжу, здійснити спробу оптимізації існуючої форми стимулювання кураторів тощо.
В цьому році планується провести ще одне засідання на базі Залу рідкісної книги університету, на якому будуть підняті актуальні теми виховання (ретроспектива тематичної педагогічної літератури) та визначено порядок роботи у 2018 році.