Про сніг і бібліотеку

Мене, якщо чесно, неочікувано вразила книга турецького автора, яка спочатку навіть заважала і я думав над тим аби тишком-нишком кинути її. Книга, яка нині оживає і продовжує жити для мене є романом Орхана Памука, турецького письменника, лауреата Нобелівської премії 2006 року, Харків, «Фоліо» – 2012.

Стор.238: «Таємниці снігу з давніх часів викликали зацікавлення й захоплення у людства. В 1555 році священик Олаус Магнус із шведського міста Уппсала першим зауважив, що кожна сніжинка має унікальну шестикутну будову...»

Стор. 279: «Ідучи тим маршрутом, яким Ка в останні роки щоранку діставався до міської бібліотеки, ми вийшли на залізничний майдан...

Міською бібліотекою Франкфурта виявився модерний, невідомо чий будинок. Всередині сиділа типова читацька публіка таких бібліотек: домогосподарки, старі, що вбивали час, безробітні, кілька арабів і турки, студенти, які хихотіли, виконуючи домашні завдання, та невиправні завсідники цих місць; ті, хто страждав від ожиріння, каліки, жебраки, розумово відсталі».

По-особливому обнадіює те, що близькість до бібліотеки як місця інтелектуального самовдосконалення є притаманною не лише для мене і моєї життєвої ситуації. Зрештою, нічого дивного, багато людей вбачають у бібліотечних залах місце для відчуття себе справжнім. Традиційно, щовікенду я є відвідувачем бібліотеки і купа книжок, що поруч обіцяють корисне товариство, роблять дві години осмисленими і корисними не як хоббі (забавка), а як можливість соціального конструювання у спосіб, винайдений багато віків тому назад. Так тримати! Шукати там, де знаходили інші, не означає бути примітивним або плагіатити спосіб життя. Це означає – бути людиною, яка любить книги і місце, де ці книги на бідь-який смак (публічний дім Книжок, а не Жінок). 

Побутова сценка в тему:

"О, ти читаєш книги! Хочеш бути розумним?"

"Ні, бо вже є розумним, оскільки лише нерозумні люди не читають книжок..." 

Читають книги для того, щоб відшукати істину.