Пам'ятник королю: інтеграція громадського сприйняття

Пам'ятник засновнику міста є елементом його туристичної привабливості, яка, в свою чергу, входить до числа базових компонентів інвестиційно привабливого клімату території.

Відомий український письменник Андрій Любка потрапив на гачок назви міста і пам'ятника тому герою, який став причиною назви населеного пункту, що більш нічим особливо не примітним (Овідіополь Одеської області).
Ось цей текст з книги "Саудаде" (2017): "У це місто я приїхав через його назву. Овідіополь - невеличке містечко на березі лиману, зовсім близько від моря, але все ж не настільки, щоб йому надокучали юрби туристів. Тут тихо й по-провінційному спокійно. Я трохи покружляв центральними вулицями, шукаючи пам'ятник Овідію, але виявилося, що поета й тут відправили у заслання: монумент йому стоїть десь на задвірках будинку культури, за кільканадцять метрів від лиману.
Я вийшов з машини та обійшов цей, м'яко кажучи, не найвищої естетичної якості пам'ятник. Поет задумливо сидить на кам'яній брилі, дивиться перед себе, хотілося написати в далечінь, але ні, він дивиться на задню стіну будинку культури. Можливо, тому в нього й настільки сумний погляд. Навколо - пустка, і лише на пірсі аж кішіло від рибалок".
А скільки людей, що зацікавились цим місцем і містом, які описав талановатий літератор сучасності?

Висновок сам по собі визрів: якщо нема пам'ятника засновнику міста - збудуй. Всі виграють від цього. Історична правда в тому числі.