Пошук єдино прийнятного шляху розвитку особистості пов'язаний з успіхом та головним критерієм: ефективністю прийнятих рішень. Що може допомогти людині, що прагне бути успішною в цьому розумінні? Чи лише вміння чітко відрізняти успіх від щастя? А як щодо розуміння необхідності самореалізації?
Питання на зразок: бути чи не бути? Риторичні, що означає - відповіді не потрібно, бо досить облишити цей процес мислення (в цьому напрямку), звернувши увагу на вже досяжні вершини, так би мовити, у вигляді можливостей для дозвілля, організації побуту та службових між людських комунікацій (робота та трудові відносини), і все - ви вже поміж інших проблем та думок.
Відчуття потрібності так само як і корисності пов'язане з тим, чим ви займаєтесь. Ваш фах (професія) відіграє значну роль у вашому житті до тих пір, поки вам не набридне доводити навколишньому світу, що ви є, ви існуєте і прагнете кращого життя. Як довго триватиме таке очікування? До тих пір, поки не буде введено податок на мрію, оскільки таким чином можна все життя промріяти, про уявляти, успішно обдурюючи себе та близьких. Мрія – не просто мрійництво, а керівництво до дії. Якщо лише мріяти, то спроби діяти зроблять з вас самовбивцю. Має бути щось більше за звичайне прагнення кращого життя. Отже – план, який визначить узгоджені дії і перетворить мрію на реальність.
Здається тоді – все! Ось воно – щастя з його можливостями в світі матеріальних благ! Ось він успіх. І що ж з вами (нами)? Отут всі проблеми й закопані. Чи змінились ви (ми, я)? Ідеал говорить, що ні, оскільки на місце досягнутої мрії (а чи є у вас такі?) прийдуть два десятки нових. Зупинитись - безглуздо, бо життя не вічне, на жаль...
Парадокс між мрією про щастя та ідеалом, який нищить будь-які спроби бути ефективним на цьому шляху. Покажіть людину, яка є щасливою і я спробую довести зворотне. І мені буде легко це зробити, скориставшись відомою формулою розвідників про те, що все таємне рано чи пізно стає відомим. Інформація, яка розіб'є міф про щасливу людину, фактично на поверхні. Висновок: не вірте в щастя та не прагніть щастя. Всі зусилля мають спрямовуватись до наближення до ідеалу, ідеального уявлення про людину (впевнений, що у вас (нас) є чітке таке уявлення).
Нехай воно світить! Нехай воно гріє!
Той, хто виїхав з країни, має право кепкувати над проблемами бідності тих, хто залишився та змирився. Той, хто залишився, має право кепкувати над проблемами морально-практичного імперативу тих, хто покинув батьківщину заради більш комфортного життя. Духовність завжди б'є матеріальність. Молодість дає фору старості та зрілості, оскільки має попереду значний проміжок часу, а отже – можливості бути (стати) більш успішною. Але ж життя – це не мрія (дивись попередню частину), життя – це минуле, яке ми намагаємось покращати за рахунок сьогодення. Наша мета – зробити наше минуле яскравим, таким яким ми його прагнули омріюючи майбутнє. І це завдання стоїть сьогодні. Треба діяти у відповідності до розробленого на підставі наявної інформації плану, який своїм перетворенням на минуле буде давати відповіді через сигнали та символи про вірність обраного шляху. Інтуїтивно навчитись ловити такі повідомлення – ось для чого ми вчимось, читаємо, спілкуємось з успішними людьми.
«Мрії без дії – мрійництво, а дії без плану – самогубство!» - надпис в місці, де ми залишаємось самі собою.
Комментариев нет:
Отправить комментарий