Про рифи і мілини громадянської журналістики та не тільки.
Два дні, 16 і 17 грудня 2021 року, у затишному конференц-залі готелю "Рейкарц-Рацітель", що в Києві, тривав тренінг від ГО "Платформа прав людини" в рамках проекту, спрямованого на посилення спроможності місцевої громадянської журналістики.
Активісти, що пишуть (журналістика є фахом громадянського активізму, так само як математика в освіті, наприклад) представляли різні куточки (міста) України згідно географічних відрізків: від Маріуполя до Кролевця, від Одеси до Чернігова, від Києва до Черкас. Всього 20 учасниць і учасників, вмотивованих бажанням ставати кращими в спеціалізації, що означає - зростати в сфері громадянської журналістики.
За два дні досвідченими тренерками, що спеціалізуються на громадянському активізмі (мають пряме відношення до ГО "Платформа прав людини"), був проведений курс "Основи громадянської журналістики", обсягом 14-16 академічних годин. За своєю структурою програма курсу включала як теоретичні, так і практичні фрагменти, об'єднані загальною орієнтацією на інтерактивне викладання, обмін досвідом та набуття навичок виробництва тексту. Презентації, що оприлюднювались через діапроектор, мали вкраплення з практичного досвіду як тренерок, так і від учасниць/учасників тренінгу.
Певною особливістю, без претензії на унікальність, був діалоговий режим, в якому брали участь одразу декілька тренерок і група добровольців-учасників, що усвідомлено заявляли про:
1) бажання зростати фахово саме як незалежні блогери, люди, що пишуть "проблемні" тексти, акцентують вади оточуючого життя;
2) випробувати на практиці численні інструменти ефективного лобіювання вирішення певної місцевої проблеми або ідеї, що у об'єднаному форматі проявляють місію як корисне громадянське служіння.
Технології громадянської журналістики базуються на фахових методологічних платформах, адаптованих відповідно до вимог сучасності. Звісно, без претензії на всеосяжність, але з бажанням надати корисні поради і методичні рекомендації учасницям/учасникам навчальної групи.
Технології громадянської журналістики базуються на фахових методологічних платформах, адаптованих відповідно до вимог сучасності. Звісно, без претензії на всеосяжність, але з бажанням надати корисні поради і методичні рекомендації учасницям/учасникам навчальної групи.
Важливим теоретичним надбанням стало розмежування понять "інформаційний запит" та "звернення з метою надання роз'яснення і коментарю" з диференціацією можливих способів ініціювання дослідження або розслідування на полі компетенції місцевої влади або уряду держави, з опиранням на загальнодержавні правозахисні можливості, гарантовані Конституцією (пріоритет в демократичному суспільстві права людини над її обов'язками). Групові завдання набували особливої креативності і колективно-групової динаміки, бо мали в собі закладені авторами/тренерками логічні вузли (провокації навчальні), розв'язання яких без виявлення критичного мислення неможливе.
Наприклад: провести розвідку способом компонування можливих рішень (подолання викликів реального масштабу) фантастичної, здавалося б, ситуації з обмеженнням владою використання в побуті електроприборів через комплекс запитань, які проявляють проблему крізь суб'єктивізм активних представників громади. І не лише, як виявилось, задля зменшення перенавантажень електромережі та запобігання можливих пожеж, а на рівні реагування на дефіцит електроенергії як джерела комфортного існування. В результаті групам довелось відчути реальні наслідки емоційного сприйняття подібних обмежувальних заходів (дискримінації без соціальної ознаки) як громадськістю, так і журналістами інформаційних видань громади, що активно взялися до з'ясування суті проблеми, але непомітно для себе перемкнулися на більш загальну проблему - пошук альтернативних джерел енергії для забезпечення життєдіяльності громади і конкретної людини. Було цікаво, бо нагадувало рольову гру. І в такому або подібному режимі протягом двох робочих днів тренінгу. Багаж знань додано. До справ і нових проектів!
Наприклад: провести розвідку способом компонування можливих рішень (подолання викликів реального масштабу) фантастичної, здавалося б, ситуації з обмеженнням владою використання в побуті електроприборів через комплекс запитань, які проявляють проблему крізь суб'єктивізм активних представників громади. І не лише, як виявилось, задля зменшення перенавантажень електромережі та запобігання можливих пожеж, а на рівні реагування на дефіцит електроенергії як джерела комфортного існування. В результаті групам довелось відчути реальні наслідки емоційного сприйняття подібних обмежувальних заходів (дискримінації без соціальної ознаки) як громадськістю, так і журналістами інформаційних видань громади, що активно взялися до з'ясування суті проблеми, але непомітно для себе перемкнулися на більш загальну проблему - пошук альтернативних джерел енергії для забезпечення життєдіяльності громади і конкретної людини. Було цікаво, бо нагадувало рольову гру. І в такому або подібному режимі протягом двох робочих днів тренінгу. Багаж знань додано. До справ і нових проектів!
Замість підсумку, мабуть, варто поділитись відчуттям бажання продовження діалогу у форматі тренінгів та рішучості взяти на себе відповідальність за розв'язання конкретно існуючої в межах визначеної громади проблеми або навіть їх комплексу. Досвідчені тренерки ГО "Платформа прав людини" (у складі фахових журналісток, юристок і адміністраторок заходів громадянського активізму) запрошували до проходження стажування на базі ГО, гарантуючи зі свого боку здійснення менторського супроводу ініціатив, що мають/можуть бути проявленими з боку учасниць/учасників тренінгу. Тому, повернувшись до місць проживання, потрібно діяти, аби не втрачати час, ефективно реалізувати набутий імпульс, який є сублімацією знань і навичок зі сфери громадянської журналістики.
В чому тут складності, на мою думку? Як завжди - у сприйнятті філософії висвітлення реальності, що оточує тут і зараз, і світу в цілому, як місця життєдіяльності людей, яким притаманне і добро, і зло. Пошук балансу, який не передбачає возвеличення природної гармонії, бо це як спроба знайти чорну кішку у темній кімнаті. Усвідомленням того, що порядок народжується з хаосу, можна передбачити стійке бажання одиниць впливати на сотні, формуючи "меню званої вечері" (мотивація) і алгоритму необхідних дій заради якісних змін життя (співпраця). Бачення проблеми для громадянського журналіста є викликом, а не гарантією успіху на шляху до її подолання. Той, хто бере на себе відповідальність за виведення зла з тіні, стає вразливим і приреченим на подвиг в ситуації реальної загрози життю. Бути озброєним не те ж саме, що бути у безпеці. Журналістика - феномен, що як зброя і засоби знищення/впливу природного незалежного від людини характеру, територія перманентної війни заради стагнаційного миру і симуляція битви заради отримання примарного успіху (осучаснено, як то: кількість прочитань, поширень лайків тощо). Все таки, вагомим фактором корисності є суб'єктивність у парі з пріоритетністю цілеспрямованого руху на полі критичного мислення, конструктивного підходу, готовності до компромісу, але не пристосування і пасивності з боку особистості. Бо життя довше за бій, а війна завжди закінчується миром і виживає не той, хто стає колаборантом, а той, хто вчасно визначається з перебуванням на стороні Світла і Добра. Робити правильний вибір - писати чесно. Громадянська журналістика пробуджує, бо служить одним із імпульсів сталого розвитку громад. Варто тренуватись писати.
В чому тут складності, на мою думку? Як завжди - у сприйнятті філософії висвітлення реальності, що оточує тут і зараз, і світу в цілому, як місця життєдіяльності людей, яким притаманне і добро, і зло. Пошук балансу, який не передбачає возвеличення природної гармонії, бо це як спроба знайти чорну кішку у темній кімнаті. Усвідомленням того, що порядок народжується з хаосу, можна передбачити стійке бажання одиниць впливати на сотні, формуючи "меню званої вечері" (мотивація) і алгоритму необхідних дій заради якісних змін життя (співпраця). Бачення проблеми для громадянського журналіста є викликом, а не гарантією успіху на шляху до її подолання. Той, хто бере на себе відповідальність за виведення зла з тіні, стає вразливим і приреченим на подвиг в ситуації реальної загрози життю. Бути озброєним не те ж саме, що бути у безпеці. Журналістика - феномен, що як зброя і засоби знищення/впливу природного незалежного від людини характеру, територія перманентної війни заради стагнаційного миру і симуляція битви заради отримання примарного успіху (осучаснено, як то: кількість прочитань, поширень лайків тощо). Все таки, вагомим фактором корисності є суб'єктивність у парі з пріоритетністю цілеспрямованого руху на полі критичного мислення, конструктивного підходу, готовності до компромісу, але не пристосування і пасивності з боку особистості. Бо життя довше за бій, а війна завжди закінчується миром і виживає не той, хто стає колаборантом, а той, хто вчасно визначається з перебуванням на стороні Світла і Добра. Робити правильний вибір - писати чесно. Громадянська журналістика пробуджує, бо служить одним із імпульсів сталого розвитку громад. Варто тренуватись писати.
Комментариев нет:
Отправить комментарий