«Audite»

 

Цегла, яка тримає.

Музика, яка кормить.

Ти кажеш, що не буває

Некольоровим спомин.

Але я чую – буває,

Бо слухати вітер має…

Твоя луна хай лунає

Там, де думки за краєм.

Твої сни нехай купить,

І хай вони будуть до купи,

Той, що не вірить у звуки,

Не чує, що час розлуки

Не ним і не мною пролитий

На тіло колишнього щастя.

Твій шлях, що дощами политий,

Мене не заводить у хащі,

А полем до водограю,

А річкою у безодню…

Почую як ти дограєш.

Бо слухаю як спросоння.

Цегла, що нас тримає,

Не може бути розбита.

Вона, та, що не вимагає,

Є ти. І кохання закрите.

Немає потреби в друзях.

Немає надії на щастя.

Але ж ти купаєшся в лузі

І рвеш безнадії снасті.

Значить, ти є. Я чую.

Слухаю тебе святую.