Наскільки питання створення бренду території (міста, району) актуальне можна судити виходячи з бажання громадян мати конкурентоспроможну місцеву економіку, яка гарантовано задовольнила б достатній рівень комфортності життя та надала умови для самореалізації, а економіка, як відомо, без реклами та маркетингу мертва. Саме бренд (формалізоване уявлення про територію, отримане внаслідок дії системи елементів формуючих бачення) та його просування, формування (брендінг) забезпечують позитивне сприйняття іміджу міста, району. Наразі поняття, про які йдеться не є новими, про них чула переважна більшість людей, починаючи від школярів і закінчуючи депутатами, керівниками міста та району. Проте, що саме є брендом міста Кролевець та Кролевецького району досі офіційно не визначено. А вакуум в цьому питанні не сприяє створенню позитивних умов для приходу інвестицій, зростання місцевої економіки. Невідомо, хто відповідає за те, що в цій площині суспільного життя більше питань, аніж відповідей на них. Чи є люди, які цілеспрямовано займаються у нас цією проблематикою? Займатись, можливо, й займаються (опосередковано чи безпосередньо), але чи відповідають за дієвість та ефективність результатів від використання громадського ресурсу?
Спробуємо розібратись в проблемі, розпочавши з роздумів про аналіз національного рівня проблеми, з тим, щоб зрозуміти про сутність та стан місцевого, тобто кролевецького, бренду.
Питання бренду держави відноситься до розряду соціально-гуманітарних, культурних надбань багатьох поколінь українців. Національна культура презентується через бренд країни, його сприйняття іноземцями є (має бути) результатом цілеспрямованої діяльності уповноважених державних органів. За «культурну політики» відповідають в державі багато хто і водночас, як завжди, ніхто. Міністерству культури в цьому питанні провідна роль не належить. «Формування позитивного іміджу» (в офіційних документах аналог «брендингу») вотчина, як і євроінтеграція зокрема, Міністерства закордонних справ, Міністерства освіти і науки, Держкомтелерадіо, НТКУ, можливо, деяких інших органів та посадових осіб держави. Мінкульт задовольняється в кращому разі другорядними позиціями, бо лише тематичне наповнення без можливості впливати на розміри та розподіл ресурсів, встановлення акцентів не дає змоги визначати напрямок просування, тобто – визначати політику в цьому питанні. Навіть українські культурні центри в інших країнах перебувають під опікою МЗС і фактично випали з процесу іміджмейкінгу України за кордоном, перетворившись таким чином на місця спілкування діаспори. У сфері Мінкульту залишились лише традиційні заходи, проведення яких мало чим зміцнює імідж самого міністерства й навряд чи сприяє все тому ж «просуванню позитивного іміджу» України в світі. До переліку таких заходів належать різні тематичні виставки, фестивалі, Дні української культури за кордоном. Чи адекватне все це очікуванням країни? Зрозуміло, що рівень ефективності цих заходів та механізмів оцінюється як недостатній. Чи можна очікувати в результаті такої політики підвищення пізнаваності України в світі, посилення її бренда культурним та традиційним складником, зміцнення гуманітарних контактів, припливу туристів? Туризм, як відомо, останнім часом взагалі виведений зі сфери впливу та контролю Мінкульту. Мабуть, на краще, оскільки останні 5 років було наявне повне не визначення в тому, що робити з цією сферою. Туризм – це перш за все бізнес, окрема стаття доходів держави. Маємо розуміти, що від самого факту наявності українського стенду (павільйону) на міжнародній виставці, або українського фільму в програмі міжнародного кінофестивалю ще не випливає, що ім’я нашої країни стає більш пізнаваним, більш дорогим серцю іноземної аудиторії. Брендинг вимагає цілеспрямованих зусиль, спеціальних знань та креативного підходу з боку людей, місією яких є представлення держави. Чиновникам, перш за все, потрібно самим позбутися упередженого ставлення до власної країни, пов’язаного з негативними асоціаціями попередніх історичних періодів, повсякденно ламати такі ж уявлення з боку іноземних делегацій та представників країн, які тим чи іншим способом потрапляють в сферу комунікації та впливу нашої сторони. Аби щиро любити свою країну навряд чи потрібні додаткові фінансові вливання, або зосередження функції по просуванню бренду в тому, чи іншому державному виконавчому органі. Потрібно вірити в Україну, бути українцем про духу, а не за посадою.
Аналогічно справи і проблеми розвитку бренду території фокусуються і на місцевому рівні. Єдине, що варто відмітити, так це історичне везіння для нашого міста, району, в результаті якого ми маємо національну святиню, готовий традиційно-народний бренд – кролевецький рушник. Тканий ручний виріб був, є і буде (в чому не сумнівається ніхто) результатом прояву народної художньо-мистецької культури, що самостійно вилилась в промисел та засіб для забезпечення життя значної частини місцевої громади.
Сьогодні цей процес (промисел) називають бізнесом. І в цьому факту є наступна додаткова перевага в можливості здійснення ефективного брендингу нашого міста та району, оскільки традиційно в кролевецькому рушнику закладено не лише художню цінність, а й ознаки товару, який користується значним попитом на ринку товарів широкого вжитку. Варто згадати, що у ХІХ сторіччі загальний річний обіг виробництва та торгівлі кролевецькими тканими рушниками вимірювався мільйонами карбованців. Про кролевецький рушник знали не тільки в Європі, а й в Північній Америці та Китаї.
Бренд Кролевця та Кролевецького району має бути розвинений за рахунок насамперед відродження бізнесу у вигляді серійного виробництва ткацького рушника, збереження та розвиток навчальної бази (традиції технологічного та художньо-мистецького характеру), створення туристично-музейного сегменту та ефективної системи оптово-роздрібної торгівлі з акцентом на зовнішній ринок. З цією метою в місті ведеться цілеспрямована робота, ініційована владою та громадськістю, по розробленню інвестиційного проекту комерційно-виробничого спрямування (на базі торгової марки «Кролевецький рушник») в поєднанні зі створенням заповідно-музейного комплексу народного ткацтва на базі існуючого виробничого підприємства, навчального професійно-технічного закладу та музейної бази, що зібрана та збережена завдячуючи старанням кращих представників міста різних поколінь.
Зрозуміло, що сьогодні це лише плани, які поки ще далекі від реалізації. І все одно, такий перебіг справ надає оптимізму, бо результат створюють люди і саме від них залежить бути чи не бути знаним у світі кролевецькому бренду. Без розуміння необхідності спільних цілеспрямованих дій у цьому напрямку сподіватися на краще майбутнє громади міста Кролевця та Кролевецького району, м’яко кажучи, складно. Порозуміння ж відкриває можливості для ініціативи та креативу в пошуках ефективного способу реалізації амбітних планів і намірів, метою яких є створення якісних умов життя та добробуту громадян.
Комментариев нет:
Отправить комментарий