Комунальний заклад Сумської
обласної ради
Глухівський ліцей-інтернат
з посиленою військово-фізичною підготовкою
Концепція
допрофесійної
військової підготовки
в Глухівському
ліцеї-інтернаті з посиленою
військово-фізичною
підготовкою
Глухів – 2019
ЗМІСТ:
1.
Преамбула. – стор. 3
2.
Загальні
положення. Вступ. – 4
3.
Мета,
завдання і засади діяльності закладів допрофесійної військової підготовки. – 8
4.
Організація
навчально-виховного процесу. – 10
5.
Управління
закладами допрофесійної військової підготовки. – 11
6.
Військова
підготовка і професійна орієнтація. Структура підготовки військових фахівців. –
12
7.
Початкова
військова підготовка молоді. Професійна військова підготовка. – 13
8.
Вища
освіта військових фахівців. Допрофесійна підготовка і вибір професії. – 14
9.
Методологічні
засади допрофесійної військової підготовки. Науковий підхід. – 15
10.
Організація
навчально-виховного процесу. Концептуальне рішення. – 17
11.
Організація
допрофесійної військової підготовки в умовах ліцею-інтернату з посиленою
військово-фізичною підготовкою. – 21
12.
Кафедра
допрофесійної військової підготовки як суб’єкт виконання завдань
навчально-виховного процесу ліцею. Навчальний модуль. – 24
13.
Організація
військово-польових зборів. – 37
14.
Позанавчальний модуль діяльності кафедри. – 40
15. Кафедра допрофесійної військової підготовки як організатор щорічного рейтингового змагання «Кращий взвод/клас ліцею». – 44
Преамбула
Основи військової підготовки і ведення профорієнтаційної
роботи, спрямованої на формування чітких особистісних установок на докладання
зусиль вихованцями з метою набуття офіцерського фаху, є засадничим напрямом
навчально-виховного процесу, закріпленим у статуті ліцею-інтернату з посиленою
військово-фізичною підготовкою.
У зв’язку з цим, головною метою діяльності адміністрації
ліцею-інтернату у сфері допрофесійної військової підготовки на загальному рівні
є:
-
виконання
вимог Положення про ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.1999 р. № 717;
-
формування
та реалізації державної політики у сфері національно-патріотичного виховання;
здійснення заходів, спрямованих на підвищення престижу військової служби;
-
проведення
на належному рівні якісної загальноосвітньої та військово-фізичної
(допрофесійної) підготовки юнаків у Ліцеї для подальшого вступу до вищих
навчальних закладів єдиної системи військової освіти;
-
соціальне
забезпечення (матеріальна підтримка) вихованців ліцею, які відносяться до
категорії сімей, що опинилися у складних життєвих обставинах у забезпеченні їх
речовим майном;
-
забезпечення
набуття ліцеїстами знань і навичок з допрофесійної військової підготовки та
обов’язків молодших командирів;
-
досягнення
принципово нового рівня викладання навчального предмету «Захист Вітчизни» як
визначального елементу допризовної (допрофесійної) військової підготовки
старшокласників (ліцеїстів) та інтегрування до навчального плану
спеціалізованих курсів військового спрямування в рамках діяльності кафедри
військово-патріотичного виховання (як спеціалізованого предметно-методичного
об’єднання);
-
організація функціонування ліцею-інтернату з
врахуванням положень військових статутів ЗСУ, зокрема – Статуту внутрішньої
служби Збройних Сил України в процесі вивчення та засвоєння ліцеїстами загальних прав та обов’язків військовослужбовців
Збройних Сил України і їх взаємовідносин, обов’язків основних посадових осіб
полку і його підрозділів, правил внутрішнього порядку у військовій частині та
її підрозділах.
Загальні
положення Концепції
Вступ.
Концепція
допрофесійної військової освіти та виховання спрямована на задоволення потреб держави
та суспільства у безпеці, незалежності і суверенітеті, що неможливе без
дієздатних сил національної оборони, вирішення кадрового питання як ресурсу, що
реалізується у підготовці висококваліфікованих спеціалістів для державної
служби як військового, так і цивільного напрямку, формування належного рівня
національної свідомості, достатньої життєвої компетентності, різнобічний
розвиток індивідуальності на основі виявлення та розвитку її задатків і
здібностей, задоволення інтересів і потреб, формування ціннісних орієнтацій та
вмінь вільно використовувати здобуті знання для розв'язання практичних завдань,
аналізу нестандартних ситуацій.
На
сьогоднішній день в Україні створена значна мережа військових ліцеїв, ліцеїв з
посиленою військово-фізичною підготовкою, ліцеїв МВС, кадетських класів,
громадських організацій у формі військово-патріотичних клубів тощо. Разом з
тим, не існує єдиної науково-методичної бази, системи підготовки педагогічних
кадрів для них та їх підвищення кваліфікації. Методичне керівництво цими
закладами покладено на Департамент освіти і науки обласної державної
адміністрації (установа відповідного рівня), Департамент військової освіти та
науки Міністерства оборони України (частково), в якому недостатні засоби
для його здійснення та забезпечення моніторингу (контролю) успішності
діяльності, сприяння повному ресурсному забезпеченню спеціалізованого навчально-виховного
процесу належної якості.
Також
спеціалізовані навчальні заклади з військовою підготовкою як спеціалізованою
допрофесійною підпорядковані різним міністерствам та відомствам, не мають
єдиного координуючого і контролюючого органу, не підтримують достатнього
зв'язку з вищими військовими навчальними закладами, до навчання в яких вони
готують своїх вихованців. Функціонування
розрізнене, досвід їх роботи недостатньо аналізується та узагальнюються,
в результаті чого ефективність їх роботи є низькою.
Концепція
пропонує: 1) використання історичного досвіду роботи суворовських військових
училищ, кадетських корпусів та навчальних закладів подібного типу з роздільним
навчанням (з урахуванням гендерного підходу – дотримання рівного права
чоловіків і жінок на обрання фаху військової служби); 2) створення
оптимізованої системи підготовки педагогічних кадрів для організації
навчально-виховного процесу з урахуванням спеціалізації (допрофесійної
військової підготовки) та систему організації управління даним навчальним закладом;
3) максимально можливе наближення організації навчально-виховного процесу і
процесу життєдіяльності в ліцеї-інтернаті до вимог військових статутів Збройних
Сил України (до межі, що порушує права дитини і вікові особливості вихованців, визначені
Конвенцією ООН про права дитини). Діяльність закладів допрофесійної військової
підготовки спрямована на задоволення потреб держави та суспільства у підготовці
висококваліфікованих управлінських кадрів, вивчення та розвиток задатків та
здібностей особистості та спрямування для подальшого навчання до вищих
навчальних закладів з їх урахуванням.
Діяльність
закладів допрофесійної військової підготовки спирається на глибоке знання
психологічних особливостей розвитку підліткового віку, становлення особистості (підліток-юнак,
підліток-дівчина) з урахуванням особливостей вікового розвитку хлопців і дівчат
та дотримання можливості гендерного підходу до питання комплектування взводів
(класів) за рахунок дівчат, що бажають (виключно добровільно) в майбутньому мати
професію офіцера (військовий фах). У процесі навчання та виховання також
враховувались відмінності у психологічному розвитку юнак – дівчина, однак не
створюється штучних перепон для рівноправного засвоєння навчально-виховного
комплексу допрофесійної військової підготовки.
Разом
з тим, багато років в шкільній практиці не враховувалась диференціація
педагогічної діяльності з урахуванням полової статі і гендеру дітей. Дослідження
останніх років доводить не тільки важливість, а й необхідність такого врахування,
що не є ознакою порушення гендерної рівності, а є об’єктивно зумовленим роздільним
способом організації процесу допрофесійної військової підготовки з метою його
максимальної ефективності.
Спростовуючи стереотипне уявлення про те, що мозок
хлопчика та дівчинки побудований по різному, і в результаті – по різному
протікає їх фізичний та психологічний розвиток та їх соціальне становлення,
вбачається за важливе створення умов для особливого соціально-педагогічного
супроводу процесу допрофесійної військової підготовки у ліцеї-інтернаті з
урахуванням гендерного підходу. Так само і по відношенню до феномену вихователя-чоловіка, що у сучасному
суспільстві сприймається скоріше як виключення, а не правило. Вважається, що у
шкільному віці дівчата домінують і фізично, і інтелектуально, і соціально,
тобто випереджають хлопців у фізіологічному розвитку. Через що хлопчики
знаходяться у стані постійного стресу, бо від них, наче б то, вимагають бути
подібними до успішних дівчат (перебувати на одному рівні засвоєння навчального
матеріалу). Такий підхід є по суті констатацією протиріччя і конфліктом,
вмонтованим у систему середньої освіти. Суспільна думка вважає також, що хлопчики
просто катастрофічно бояться бути смішними, часто приховують невпевненість у
собі (гендерноупереджений стереотип). Найбільш частий спосіб маскування як
реакція на це протиріччя з боку хлопців – агресивність. Звісно, що означена
характеристика відносин у дитячо-юнацькому середовищі не є об’єктивною претензією
на узагальнення існуючих конфліктних і кризових ситуацій взаємодії хлопців і
дівчат, однак позитивним є той факт, що в умовах спеціалізованого навчального
закладу гострі кути згладжуються і знаходиться вихід або вирішення проблеми
зусиллями педагога-вихователя.
Саме у віці 12-17 років як для ліцеїста, так і для ліцеїстки важлива
підтримка, похвала, порада дорослого, краще чоловіка (офіцера-вихователя з
спеціалізацією «соціальний педагог-психолог»), який є для них взірцем і
авторитетом. Говорячи про виховання нового покоління (так званого покоління Z) варто
визнати, що переважна більшість педагогів-науковців схильні до того, щоб доводити
і вимагати поступового збільшення кількості чоловіків у професії педагога-вихователя.
Виходячи з ідеального сприйняття виховання як процесу формування особистості,
виховувати – чоловіча справа. Обслуговувати – справа і чоловіків, і жінок. А
ось виховувати через правдиву картину існуючої реальності – виключно чоловіча. Так,
Ю. Мушкетик, видатний український письменник, зазначав, що «тільки
правдою можна виховати». Красномовною у цьому зв’язку і в контексті місії
виховання є цитата з відомого твору Ю. Семенова
(роман «Сімнадцять миттєвостей весни»): «Це тільки у нас учителями працюють
жінки, оскільки всі чоловіки, придатні до несення стройової служби, б'ються на
фронті. Взагалі в школі повинні працювати чоловіки. Як в Спарті. Жінка може
бути утішником, але не вихователем. Готувати до майбутнього зобов'язаний
чоловік: це виключить непотрібні ілюзії у дітей, а немає нічого безжалісніше
аніж зіткнення дитячих ілюзій з дорослою реальністю. Взагалі-то ніхто ще не
розглядав світ з точки зору глобальної його розділеності. Ні – не на захід і схід, ні на панів і рабів, – а на дорослих і дітей. У цьому неподільну роз'єднання визрівають великі
процеси, і навчитися впливати на це визрівання, з тим, щоб діти не повторили
помилок дорослих, мабуть, і буде головним завданням людства після
того, як скінчиться війна».
Вихованці, що відчувають соціально-педагогічну підтримку
в умовах спеціалізованого закладу, менше страждають від психологічних
комплексів, від проявів стигматизації і стереотипів, почуваються більш впевнено
в конкурентних умовах навчально-виховного процесу. Така підтримка автоматично
виробляє (пробуджує) впевненість у собі, робить особистість стійкішою до
негативних подразників як індивідуального так і колективного характеру.
Хлопчики (дівчатка), які не мають такої підтримки часто втрачають такі якості
як цілеспрямованість, впевненість у своїх силах, вміння відстоювати свою думку,
не боятись брати відповідальність на себе тощо. А ці якості необхідно цінувати
і розвивати, допомагати хлопцям і дівчатам досягнути успіху на шляху до
обраного фаху (мрії – бути офіцером). Для цього потрібно розуміти що
відбувається з вихованцями на кожному етапі дорослішання і враховувати ці
психофізичні нюанси в практичній педагогічній діяльності (вікова соціальна
педагогіка).
Також
у закладах допрофесійної військової підготовки усвідомлено ставляться до того,
що підлітковий вік це стадія онтогенетичного розвитку між дитинством і
дорослістю, яка характеризується якісними змінами, пов'язаними з
входженням у доросле життя та є визначальними у становленні особистості. В
цьому віці людина проходить становлення складних форм аналітико-синтетичної
діяльності, формування мислення. Цей період є одним з найбільш критичних
вікових періодів і саме в цей час дитина-підліток стає «складною». Як
правило, підліткам притаманна нестійкість настрою, поведінки, постійні зміни
самооцінки, неадекватна реакція на оточення. Цей вік багатий конфліктами та
ускладненнями. Все це вимагає від дорослих, які працюють офіцерами-вихователями,
постійної уваги, вимогливості та делікатності, створення умов для розвитку
задатків та здібностей вихованців, максимальне сприяння адаптації та успішній
соціалізації в цілому.
Поєднання
цих детермінованих факторів при організації навчально-виховного процесу у суворовських
військових училищах, кадетських корпусах та навчальних закладах подібного типу
стало в історичній ретроспективі визначним у підготовці висококваліфікованих
управлінських кадрів та видатних діячів у всіх сферах суспільного життя
України.
Вектор
спеціалізованої середньої освіти (з
посиленою військово-фізичною підготовкою), спрямовуючись у площину цінностей
особистісного розвитку, зумовлює принципову необхідність переосмислення усіх чинників,
від яких залежить якість навчально-виховного процесу, його змісту, методів,
форм навчання і виховання, системи контролю і оцінювання, управлінських рішень,
взаємовідповідальності і взаємодії учасників навчально-виховного процесу.
І.
Мета, завдання і засади діяльності закладів
допрофесійної військової підготовки
Мета: відтворення (створення) системи середніх навчальних закладів
закритого типу з роздільною (класи – для панянок, взводи – для ліцеїстів у
підрозділі «ліцей») організацією навчально-виховного процесу (з можливістю
допуску окремих дівчат за бажанням до програми підготовки «ліцеїста», та
хлопців – до програми підготовки «панича») з військовою направленістю допрофесійної
підготовки, спрямованих на задоволення потреб особистості та запитів держави
щодо підготовки висококваліфікованих управлінських кадрів з масштабним
(стратегічним) мисленням (офіцерський склад), високою моральністю, які
володіють лідерськими якостями, готові до самовідданої державної (військової) служби,
визнають верховенство суспільних інтересів і права, та виявили бажання
присвятити свою трудову діяльність виконанню обов'язків в сфері державної
служби як військового так і цивільного спрямування.
Для
реалізації мети такого підходу до навчання та виховання в процесі набуття
повної загальної середньої освіти створюється система закладів допрофесійної
військової підготовки, до якої відносяться і ліцеї-інтернати з посиленою
військово-фізичною підготовкою.
Заклади
допрофесійної військової підготовки (військові ліцеї, ліцеї-інтернати з
посиленою військово-фізичною підготовкою) – це заклади спеціалізованої освіти закритого
типу з роздільним навчанням, професійною військовою направленістю (початковий рівень
допрофесійної підготовки).
Основні
завдання стратегічного рівня:
·
створення
раціональної мережі закладів допрофесійної військової підготовки, які
забезпечують підготовку до державної (військової) служби та організація її
чіткої взаємодії з метою досягнення однотипності у процесі організації
діяльності;
·
створення
єдиного органу управління, який координує, контролює дані навчальні заклади,
приймає участь у їх ліцензуванні та атестації;
·
створення
системи підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів для закладів
допрофесійної військової підготовки (офіцери-вихователі, соціальні педагоги,
психологи, учителі фізичного виховання та інші предметники);
·
удосконалення
взаємодії закладів допрофесійної військової підготовки з вищими навчальними
закладами;
·
різнобічний
розвиток індивідуальності вихованців закладів допрофесійної військової
підготовки на основі виявлення задатків і здібностей особистості, формування
ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів і потреб;
·
збереження
і зміцнення морального, фізичного і психічного здоров'я вихованців; виховання
громадянина України, що є національно свідомою, вільною, демократичною, життєво
і соціально компетентною особистістю, здатною здійснювати самостійний вибір і
приймати відповідальні рішення у різноманітних життєвих ситуаціях (володіння
критичним мисленням як обов’язкова умова набуття фахової компетентності);
·
забезпечення
умов для життєвого і професійного самовизначення вихованців, формування
готовності до свідомого вибору і оволодіння майбутньою професією офіцера.
Заклад
допрофесійної військової підготовки (ліцей-інтернат з посиленою
військово-фізичною підготовкою) – це простір життя дитини-підлітка з особливими
умовами соціалізації; тут не тільки готуються до життя, а повноцінно живуть і
дорослішають, через що вся діяльність навчального закладу вибудовується так,
щоб сприяти становленню особистості вихованця як творця і проектувальника
власного життя, ґрунтуючись на ідеї самоцінності дитинства, відкритого діалогу,
усвідомленого вибору особистого життєвого шляху та конструктивної співпраці
задля досягнення спільної узгодженої мети.
Діяльність
закладів допрофесійної військової підготовки ґрунтується на засадах органічного
поєднання національного і загальнолюдського в системі цінностей та світогляду.
Домінантою виховного процесу є виховання патріотизму, любові до Батьківщини на
підставі правдивої інформації про перебіг розвитку (становлення) держави, неупередженого
аналізу подій. Освітній процес будується на засадах наукових знань та пошукових
методах (дослідження, аналіз, збір інформації, прийняття рішень і дія),
будь-який предмет вивчення розглядається у відповідності з даними про нього отриманими
в результаті аналізу від сучасної прогресивної наукової інституції.
Заклад
допрофесійної військової підготовки є світським. Водночас у процесі вивчення
гуманітарних предметів вважається за доцільне/можливе загальне ознайомлення
вихованців з релігіями як феноменом загальнолюдської культури і цивілізації.
Допускається можливість вивчення у формі факультативу таких курсів, як «Основи
релігієзнавства», «Християнська етика» тощо. Втручання в діяльність закладів допрофесійної
військової підготовки релігійних організацій, пропаганда релігійних віровчень, залучення
учнів/учениць до релігійного служіння, здійснення церковних обрядів тощо у загальноосвітньому закладі не допускаються
згідно чинного законодавства в Україні.
Очікуваний результат:
створення
середовища для підготовки з дитинства висококваліфікованих управлінських кадрів
з масштабним (стратегічним) мисленням, високою моральністю, які володіють
лідерськими якостями, готові до самореалізації у процесі самовідданої державної
служби;
створення
умов для усвідомленого вибору професії у сфері державної (військової) служби;
створення
оптимальної системи управління закладами допрофесійної військової підготовки, що
забезпечує їх діяльність та розвиток згідно стандартних вимог, долучення до неї
ліцею-інтернату;
створення
системи підготовки педагогічних кадрів для закладів допрофесійної військової
підготовки (в т.ч. перепідготовка офіцерів запасу, військових пенсіонерів;
підготовка педагогів з компетенцією офіцера-вихователя), участь в ній
педагогів-вихователів ліцею-інтернату на постійній основі.
ІІ. Організація навчально-виховного
процесу
При
організації навчально-виховного процесу та життєдіяльності закладів
допрофесійної військової підготовки застосовуються положення Постанови Кабінету
Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1087 «Про військовий ліцей» та
Постанови Кабінету Міністрів України від 28 квітня 1999 року № 717
«Про військовий ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою», враховуються
положення та вимоги військових статутів
ЗСУ в частині, що не порушує права дитини.
Основою
організації навчально-виховного процесу закладів допрофесійної військової
підготовки є принципи людиноцентризму, антропоцентричного і соціоцентричного
підходів – забезпечення реального знання потенційних можливостей вихованців,
прогнозування потреб і моделей розвитку особистості задля успішності на шляху
набуття фахової компетентності.
Гуманістичні
цінності освіти зумовлюють зміну авторитарно-дисциплінарної моделі навчання на
особистісно орієнтовану, що не суперечить організації наближеної до військової
моделі дотримання дисципліни і порядку, що діє за принципом єдиноначальності.
Сутнісними
ознаками якісних змін є навчання і виховання особистості на засадах індивідуалізації,
створення умов для саморозвитку і самонавчання, осмисленого визначення своїх
можливостей і життєвих цілей засобами критичного мислення.
Диференціація
та індивідуалізація навчання і виховання стають основоположним принципом роботи
закладів допрофесійної військової підготовки, у яких створюється педагогічна
система на засадах врахування освітніх потреб, можливостей і пізнавальних
інтересів вихованців, інших учасників освітнього процесу, що забезпечує як
роботу з обдарованими дітьми, так і запобігання неуспішності і відставанню,
посилює конкурентоспроможність вихованців за рахунок організації рейтингового
змагання в ліцеї. Це досягається, зокрема, ефективним поєднанням інваріантної і
варіативної складових Базового навчального плану у задоволенні запитів
вихованців і досягненні ними найкращих освітніх результатів та самореалізації.
ІІІ. Управління закладами допрофесійної військової підготовки
Для
управління закладами допрофесійної військової підготовки створюються органи у
відповідності до статуту: від загальних зборів до піклувальної ради. Загальне
керівництво здійснює директор.
На
управління як функцію керування закладами допрофесійної військової підготовки покладається:
розроблення
(коригування) державних стандартів освіти;
організація
науково-методичного забезпечення;
організація
підготовки керівних кадрів та складу вихователів, підвищення їх
кваліфікації;
організація
проведення навчально-методичних зборів з керівним складом; заходів практичного
занурення в фахову спеціалізацію (організація військово-польових зборів);
узгодження
призначення керівництва закладом допрофесійної військової підготовки;
організація
взаємозв'язку з закладами вищої військової освіти (іншими ЗВО, спеціалізованими
навчальними закладами) згідно запитів випускників/випускниць;
узгодження
з ЗВО державної підтримки обдарованих випускників/випускниць при проходженні
вступної кампанії;
організація
конторою (моніторинг відповідності стандартам якості освіти) за діяльністю,
участь в їх ліцензуванні та атестації;
узгодження
навчальних планів та програм;
забезпечення
успішної діяльності предметних кафедр (предметно-методичних об’єднань) з
обов’язковим включенням кафедри, що забезпечує спеціалізацію закладу
допрофесійної військової підготовки;
організація
проведення предметних олімпіад та спартакіад, наукових конкурсів, конференцій,
семінарів тощо.
На
Міністерство освіти і науки України покладається забезпечення педагогічними
кадрами, підручниками, навчальними посібниками, учбовою та методичною (в т.ч.
спеціалізованою військової тематики у співпраці з Міністерством оборони України)
літературою, наглядними засобами, учбовими приладами і устаткуванням).
На
інші міністерства, відомства та територіальні органи влади, яким
підпорядковуються заклади допрофесійної військової підготовки покладається
забезпечення та утримання навчальних та житлових приміщень, організація
забезпечення речовим, продовольчим, фінансовим та іншими видами ресурсом у відповідності до штату.
Заклади допрофесійної військової
підготовки
в
системі безперервної освіти
Освіта
у закладах допрофесійної військової підготовки є невід'ємною органічною
складовою неперервної освіти (освіти протягом життя). Вона є основою
соціалізації молодої людини в суспільстві, фундаментом для подальшої її освіти
чи трудової діяльності і забезпечує наступність у становленні людини в процесі
її переходу від дитинства до дорослого життя, особистісного становлення і
досягнення повної самореалізації.
1. Військова
підготовка і професійна орієнтація
(допрофесійна військова підготовка)
1.1.
Структура
підготовки військових фахівців
Військова
освіта на загальному рівні являє собою
ступінчасту систему безперервного навчання
військових фахівців від початкової військової
підготовки молоді
до навчання офіцерів оперативно-стратегічного
рівня [1].
Підготовка
військових фахівців здійснюється на засадах єдиної нормативно-правової бази
освіти.
Структура
підготовки військових фахівців
містить такі складові:
початкова військова підготовка молоді;
професійна військова підготовка;
вища освіта військових фахівців;
підвищення кваліфікації та перепідготовка офіцерських кадрів.
1.2.
Початкова військова підготовка молоді
Початкова військова підготовка молоді здійснюється
у формі допризовної підготовки у середніх
закладах освіти, навчання у
військових ліцеях та ліцеях з
посиленою військово-фізичною підготовкою.
Початкова військова
підготовка молоді має забезпечити
здобуття юнаками первинних знань,
умінь та навичок із
загальновійськових дисциплін з
метою скорочення терміну становлення молодих солдатів і
матросів, швидкої їх адаптації до
строкової служби, а у
військових ліцеях та ліцеях з посиленою військово-фізичною
підготовкою, крім того, з метою професійної
спрямованості ліцеїстів на подальше навчання у ВВНЗ.
Основними шляхами
подальшого вдосконалення початкової військової
підготовки молоді є [1]:
визначення нормативних вимог до готовності
молоді для служби;
контроль підготовленості молоді для
військової служби під час призову, проведення відповідного
аналізу та використання його
результатів для вдосконалення початкової військової підготовки;
впорядкування системи
інтелектуального, професійно-психологічного та
медико-фізіологічного конкурсного відбору тих, хто поступає на
навчання до військових ліцеїв, ліцеїв з посиленою військово-фізичною
підготовкою та ВВНЗ.
1.3.
Професійна військова підготовка
Професійна військова
підготовка здійснюється у формі
призовної підготовки молоді з військово-технічних спеціальностей у
системі навчальних закладів Товариства сприяння обороні
України (ТСОУ), професійно-технічних училищах Міносвіти
та професійної
(командирської) підготовки військовослужбовців [1]. Терміни
навчання визначаються програмами підготовки.
Професійна військова
підготовка має забезпечити здобуття військово-професійних
знань, умінь та навичок, необхідних для
виконання функціональних (посадових) обов'язків.
Основними шляхами
подальшого вдосконалення призовної
підготовки молоді для служби є:
обгрунтування необхідної кількості
підготовленого призовного контингенту;
розроблення кваліфікаційних характеристик
нового покоління та методики контролю за виконанням їх вимог;
вдосконалення навчально-матеріальної бази.
1.4.
Вища освіта військових фахівців
Підготовка офіцерських кадрів
для Збройних Сил та інших військових формувань
України здійснюється на підставі державного
замовлення відповідно до Закону України «Про освіту», з
урахуванням
специфічних особливостей військової професії, реальних
матеріальних та фінансових ресурсів, які можуть
бути виділені для цього, соціального захисту офіцерів при звільненні їх у запас [1].
Вища
освіта військових фахівців – ступінчаста освіта на базі повної
загальної середньої освіти, яка здійснюється
у вищих
військових навчальних закладах за ліцензією
на підготовку військових фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних
рівнів (молодший
спеціаліст, бакалавр,
спеціаліст, магістр)
та за освітньо-професійними
програмами, які відповідають вимогам
державних стандартів освіти та передбачають державну
атестацію випускників і отримання ними документа
про освіту державного
зразка.
Вимоги до змісту, обсягу
і рівня підготовки військових фахівців встановлюються
відповідно до потреб Збройних Сил та інших
військових формувань України, державних стандартів освіти, які є
основою оцінки освітнього та
освітньо-кваліфікаційного рівня
фахівців, незалежно від форм одержання освіти.
1.5.
Допрофесійна військова підготовка і вибір професії
Важливим компонентом
допрофесійної військової підготовки є система заходів професійної орієнтації у
ліцеї, формування стійкого прагнення до оволодіння офіцерського фаху в
майбутньому.
Профорієнтаційна
робота передбачає формування у юнацтва та молоді професійної перспективи – бачення
розгорнутих у часі життєвих планів, спрямованих на вибір професії і ствердження
себе як суб’єкта професійної діяльності [3].
Основою
професійного самовизначення є
самопізнання та об’єктивна самооцінка індивідуальних особливостей,
співставлення своїх професійно важливих якостей, можливостей з вимогами
професій та кон’юнктурою ринку праці, очікувань держави, виходячи з актуальних
геополітичних реалій.
Завданнями
профорієнтації є:
-
формування у людини
установки на власну активність та самопізнання як основу професійного
самовизначення та самоствердження;
-
ознайомлення із світом
професій (військова спеціалізація), кон’юнктурою ринку праці, правилами вибору
професії, своїми правами та обов’язками;
-
ознайомлення з системою
вищих закладів військової освіти та обрання «свого» університету або академії,
що випускають офіцерів ЗСУ та інших воєнізованих формувань;
-
забезпечення самопізнання
та формування «образу Я», як суб’єкта майбутньої професійної діяльності;
-
формування умінь аналізу
різних видів професійної діяльності;
-
формування вміння
співставляти «образ Я» з вимогами професій до особистості та кон’юнктурою ринку
праці й створювати на цій основі професійний план та його перевіряти;
-
перевірка можливостей (у
т.ч. за станом здоров’я) для самореалізації і різних видах професійної
діяльності;
-
забезпечення розвитку
професійно важливих якостей особистості;
-
виховування
загальнолюдських та загальнопрофесійних якостей і розумних потреб
(ціннісно-особистісна орієнтація) в рамках концепту «офіцер-естет».
2.
Методологічні засади
допрофесійної військової підготовки
2.1.
Науковий
підхід
Формулювання проблеми. Як зазначалось вище (преамбула, загальні положення),
історично виявлено, що, не зважаючи на актуальність і необхідність якісної
професійної підготовки з офіцерського фаху, сучасний стан виховання у
військових (спеціалізованих) закладах освіти, закладах, які здійснюють
допрофесійну військову підготовку характеризується безсистемністю, проведенням
значної кількості різноманітних виховних і навчальних заходів, які у своїй
більшості не мають спільного методологічного підґрунтя і не об’єднані єдиною
концепцією [2].
У
навчальних закладах фактично відсутні єдині вимоги, професіограма діяльності
фахівця, схема психолого-педагогічного аналізу особистості майбутнього офіцера
як першооснова особистісно-орієнтованого виховання. Не вдалося подолати
дистанцію відчуження й авторитарного стилю у спілкуванні офіцерів-вихователів з
ліцеїстами. Військово-педагогічному складу бракує педагогічних знань, мистецтва
переконувати та аргументувати, здатності бути прикладом у виконанні тих чи
інших завдань. Таким чином, організація виховного процесу у спеціалізованому (військовому)
навчальному закладі не відповідає завданням реформування Збройних сил України,
про що свідчить наявність таких основних суперечностей:
-
між проголошеною метою особистісної орієнтації в
підготовці висококваліфікованих офіцерських кадрів і відсутністю науково
обґрунтованого процесу та системи засобів її реалізації;
-
між видами, методами та формами організації
життєдіяльності ліцеїстів у навчальному закладі і недостатнім урахуванням при
їх використанні особистісних інтересів дитини (молодої людини);
-
між потребами особистості ліцеїста в самовираженні,
самотворенні, з одного боку, і пануючим у нинішніх умовах авторитаризмом,
нерозумінням військово-педагогічним складом сутності й специфіки особистісно
орієнтованого виховного процесу – з іншого.
Позбавлення
самостійності і надмірний контроль за поведінкою і життєдіяльністю ліцеїстів
знижують пізнавальний інтерес, їхню навчальну і виховну самоактивність.
Педагоги і ліцеїсти/ліцеїстки ще не стали рівноправними суб'єктами навчально-виховного
процесу, останні виступають лише об'єктами педагогічної діяльності.
Концептуальна ідея. Допрофесійна військова підготовка
ліцеїстів/ліцеїсток та подальше особистісно-орієнтоване виховання військових
фахівців є нагальним завданням у системі модернізації Збройних сил України на
демократичних засадах. Воно відбувається на основі поєднання передусім
антропоцентричного і соціоцентричного підходів і забезпечує формування гуманно
спрямованої особистості, що сприятиме в майбутньому утвердженню у війську
культури людської гідності; підготовки захисника Вітчизни, патріота і
громадянина, розвинутим почуттям офіцерської честі й водночас – компетентного
професіонала, здатного до вирішення сучасних військово-бойових та
інженерно-технічних завдань захисту суверенітету України, у тому числі за
програмою взаємодії НАТО і України «Партнерство
заради миру» у складі миротворчих сил тощо. Це досягається в системі єдиної допрофесійної
військової підготовки в рамках базової середньої та військової фахової у
системі вищої освіти з поступовим поетапним зміщенням акцентів через
суб'єкт-суб'єктні відносини з виховання на самовиховання.
Гіпотеза наукова. Неперервний цілісний процес
особистісно орієнтованого виховання майбутніх офіцерів у системі єдиної
військової освіти (в т.ч. допрофесійної) може бути забезпечений на основі його
науково-теоретичного обґрунтування, виявлення сутності й специфіки, з'ясування
послідовних етапів, конструювання педагогічного виховного середовища,
розроблення відповідної науково-методичної системи засобів його здійснення у
практиці виховної діяльності вищих військових навчальних закладів [2], військових
ліцеїв, ліцеїв з посиленою військовою підготовкою.
Методологічну основу Концепції складають: застосування діалектичного методу пізнання явищ і процесів
соціально-педагогічної дійсності, про виховання як специфічну форму суспільної
діяльності; ідеї психологічної науки про сутність особистості та активізацію
особистісного потенціалу, про специфіку діяльності, її детермінованість суб'єктивними
та об'єктивними чинниками; цілісний, особистісно-діяльнісний, аксіологічний,
антропоцентричний та соціоцентричний підходи до виховання; педагогічні
принципи: природовідповідності, суб'єктності, культуровідповідності, ціннісної
орієнтації, самоактивності та самотворення особистості [2].
За
даними дослідження, проведеного науковцями (зокрема, Левченко С.М.), юнаки, які вступають до військового навчального закладу, мають
достатній рівень загальної компетенції, самостійні й незалежні особистості, хоч
зі значною мірою непокори, з невизначеними у своїй більшості цінностями та
ідеалами [2]. Перетворення їх у сучасних військових фахівців вимагає спеціально
організованого особистісно і соціально значущого навчально-виховного процесу,
організованого ще на рівні допрофесійної підготовки – в системі
ліцеїв-інтернатів з посиленою військово-фізичною підготовкою.
2.2.
Організація
навчально-вихованого процесу.
Концептуальне
рішення.
Науковий
аналіз теорії і досвіду виховання у військових закладах освіти показує
доцільність об'єднання у сучасній концепції особистісно орієнтованого виховання
майбутніх військових фахівців антропоцентричного і соціоцентричного підходів
(за Левченко С.М.). Установлено, що виховна
парадигма, побудована лише на основі ідей антропоцентризму, метою якої є
виховання людини як вільного суб'єкта, звільнення у зв'язку з цим його
залежності від національної культури, соціуму тощо, недопустима у вихованні
майбутнього офіцера [2]. Отже, у допрофесійній підготовці військового фахівця
ми не поділяємо концепції, згідно з якою процес і результати розвитку людини
визначаються лише її внутрішньою логікою, так як це призводить, з одного боку,
до диктатури «вільної людини», а з іншого – до формування безвідповідальної
особистості, нездатної до інтеграції в соціальні структури суспільства і
виконання функцій захисника Вітчизни. Поряд із цим не
сприймається як однозначно правильна й відкрита соціоцентрична модель із
превалюванням колективу над особистістю, її повною залежністю від соціуму.
Об'єднуючи
позитивне цих протилежних підходів, на рівні Концепції необхідно дотримуватися
особистісно-соціального підходу, що дає можливість включити механізми
індивідуально-особистісного і соціально-професійного саморозвитку, формувати
мотивацію досягнення власних і соціально значущих цілей. Це дозволяє
представити педагогічну характеристику особистісно-орієнтованого виховання ліцеїстів,
майбутніх офіцерів Збройних сил України «через таку ієрархію цінностей, як людина (особистість) – народ (культура, мова, історія,
освіта) – держава (суспільство)» (О.В.
Сухомлинська) [2].
Сутністю
особистісно-орієнтованого виховання військових фахівців, ураховуючи викладені
наукові засади, власний практичний досвід, виступає віра в людину, її здатність
до особистісного і професійного самопроектування і самоактивності. Поряд із цим
– розробка засобів і умов, що стимулюють процеси самопізнання, цілепокладання і
самовиховання на основі педагогічно доцільного поєднання вимогливості і поваги
до особистості кожного ліцеїста/ліцеїстки, визнання його/її людської гідності.
На
основі, по-перше, обґрунтованої сутності процесу особистісно-орієнтованого
виховання майбутніх офіцерів; по-друге, визначення педагогічних передумов і
прогресивних тенденцій; по-третє, структури організаційно-функціональної
моделі, даних її апробації; по-четверте, практичного досвіду офіцера-вихователя
виділяються на концептуальному рівні три послідовні
етапи
цілісного, неперервного процесу особистісно-орієнтованого виховання [2]
майбутніх офіцерів у системі єдиної військової та допрофесійної військової освіти.
Сьогодення:
- Етап допрофесійного особистісно-орієнтованого виховання майбутніх абітурієнтів
військового навчального закладу передусім передбачає формування внутрішньої
глибокої переконаності і готовності стати офіцером Збройних сил України,
служити українському народові, Батьківщині. Ефективності особистісно-орієнтованого
виховання ліцеїстів/ліцеїсток як майбутніх курсантів військових
університетів/академій сприяє вибудована
система відповідного спрямування навчальних занять і виховних заходів*, які відбуваються у
сконструйованому виховному середовищі ліцею-інтернату. З урахуванням
розробленої «Програми допрофесійної військової підготовки учнів загальноосвітніх
навчальних закладів» [2], що включає такі головні напрями: знання про професію
офіцера; формування його громадянської позиції; фізичну підготовку; виховання
інтересу до діяльності військового фахівця; свідомий вибір військової професії,
Концепцією вибудовано систему організації навчально-виховного процесу
предметною кафедрою як наскрізною і випускаючою (кафедра
військово-патріотичного виховання ліцею-інтернату). Її реалізація потребує консолідованих зусиль педагогічного
складу і адміністрації закладу, ліцеїстів і ліцеїсток.
Майбутнє тактичне:
- Етап фундаментальної військово-професійної підготовки має своєю метою
особистісне, військово-технічне і громадянсько-патріотичне формування
військового фахівця, виховання і самовиховання моральних норм і установок,
безпосередньо пов'язаних із військовою професією, у тому числі офіцерської
честі, прагнення бути гідним високого звання офіцера Збройних сил України. На
цьому етапі важливо констатувати, що військові інститути та університети, які
покликані створювати належні умови для успішного процесу особистісно
орієнтованого виховання майбутніх офіцерів, у сучасних умовах залишаються у
своїй більшості індиферентними і недостатньо динамічними. Тому потрібно
враховувати розроблені науковцями організаційно-педагогічні вимоги щодо
особистісно орієнтованого виховання, які були сприйняті і чітко виконувалися
всім військово-педагогічним складом з урахуванням бойового досвіду участі у ООС
(сприйняття, усвідомлення і реалізація всіма, хто бере участь у вихованні
нової суб'єкт-суб'єктної парадигми
виховання; забезпечення гармонії особистісного і соціально значущого; урахування
специфічних умов діяльності певного військового навчального закладу;
інтегрування бойового досвіду та осучаснення тактики ведення бою, бойового
забезпечення тощо) [2].
На
розвиток процесу особистісно-орієнтованого виховання на цьому етапі мають
вплив:
1)
творчість і результативність при проведенні тактичних навчань, підготовленість
до бойової стрільби, активна участь у спільних тактико-спеціальних заняттях,
чіткість при виконанні завдань вартової служби, в добовому наряді, підготовки і
проведення військово-польових зборів;
2)
участь курсантів (ліцеїстів) у проведенні дидактичних бліц-ігор, інсценувань,
рольових тренінгів тощо;
3)
активність та самоактивність курсанта (ліцеїста) при проведенні всіх видів і
форм виховної діяльності, її варіативності та різноплановості;
4)
підготовленість педагогічного виховного середовища (якість навчання за рахунок
осучаснення і дифузії інновацій).
Враховуючи
окреслені чинники, виникла необхідність ознайомлення з матеріалами «Програми
особистісно орієнтованого виховання курсантів у вищому військовому навчальному
закладі» в період отримання фундаментальної професійної освіти, що передбачає
наступність з програмою першого етапу і відрізняється певними формами, видами
та технологіями аудиторної і
позааудиторної роботи, доповнювалася активізацією таких напрямів і аспектів
діяльності, як формування інтересу до професії, отримання фахових знань,
конкретизація методів і прийомів щодо виявлення творчого потенціалу і
самовдосконалення професійних якостей. Має безумовно враховуватись як майбутня
система виховання особистості в процесі допрофесійної військової підготовки.
Особистісно-орієнтоване
виховання у військовому підрозділі намагалися здійснювати науковці з
урахуванням основних положень теорії виховуючих суб'єкт-суб'єктних відносин (А.М. Бойко), що дало можливість визначити коло індивідуальних оптимальних
виховних впливів на особистість курсанта (ліцеїста), спрямувати особистісно
орієнтоване виховання майбутнього офіцера на вироблення умінь і навичок
самовиховання і самотворення його особистості з урахуванням досягнень
попереднього етапу (організація самостійної підготовки і відповідальність за
власні успіхи перед колективом).
Стратегічне майбутнє:
- Післядипломний етап особистісно орієнтованого виховання офіцерів Збройних сил України
передбачає самовдосконалення особистісних якостей і практичних умінь
військово-професійної майстерності офіцера, спрямованих на самопізнання і
постійне професійне самотворення, досягнення відповідної військової кар'єри.
Одним із
головних завдань особистісно-орієнтованого виховання офіцера в період
післядипломної підготовки є подальше формування потреби постійного
самовиховання, удосконалення вміння працювати самостійно.
На
розвиток творчих професійних умінь у період післядипломної самоосвіти мають
вплив: 1) досвід участі у бойових діях (ООС, Операція об’єднаних сил, на сході
України), локальних конфліктах при виконанні завдань у складі миротворчих сил;
2) високі досягнення у тактичних навчаннях з бойовою стрільбою та участь у
спільних тактико-спеціальних заняттях; 3) участь офіцерів у роботі
науково-практичних конференцій, круглих столів, ділових ігор, рольових
тренінгів з проблем бойового застосування різних родів військ у сучасному бою;
4) власна активна позиція і творчість у проведенні виховної діяльності. Тому на
третьому етапі у «Програмі особистісно орієнтованого виховання офіцерів у
післядипломний період» не тільки розвиваються всі визначені напрями, але й
активізувалася самоосвіта офіцера, утвердження громадянської позиції, формування
творчого підходу до професійної діяльності [2]. Аналіз діяльності в
післядипломний період дозволяє удосконалювати попередні етапи, а саме: етап
фундаментальної, професійної підготовки та допрофесійної військової підготовки
у військових ліцеях та ліцеях-інтернатах з посиленою військово-фізичною
підготовкою. Таку діалектичну залежність потрібно враховувати у процесі
навчально-виховної взаємодії на рівні «офіцер-вихователь – ліцеїст».
Використані джерела:
1.
Концепція
військової освіти в Україні.
2.
Левченко
С.М. Автореферат на тему: «Особистісно-орієнтоване виховання майбутніх офіцерів
у вищому військовому навчальному закладі».
3.
Професійна
орієнтація старшокласників. З досвіду роботи Чортківського МНВК «Сучасна
концепція профорієнтаційної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі».
Комментариев нет:
Отправить комментарий