«Кава без води»

 

Я запросив її на каву,

Вона прийшла з дощем.

І посмішка її лукава,

І в серці щем…

І кожної хвилини звуки

Всі шкереберть.

Симфонію, що в такт розлуки,

Виводить смерть.

Боятися її не варто.

Ти і вона.

В кав’ярні загуляла варта

І п’є до дна,

Танцює, падає, лупцює

Минулі дні.

 

Вона прийшла, дощем цілує

Як уві сні.

Та я, промокнувши як вчора,

Піду дорогою один,

Бо заховалася за штору,

Що із води,

Принишкла десь і геть не бачу.

Свічки надію продають.

Я залишу бармену здачу –

Любов твою…

 

Якщо я запрошу на каву,

Біжи, тікай, не йди.

Обіцянки такі яскраві,

Та кава без води.

 

 

27.09.2022