«Роздуми про глибинні основи ієрархічного світопорядку і організацію освітнього процесу в ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою»

Частина І.

Джордан Пітерсон досліджує взаємовідносини між людьми і приходить до висновку, що там, де є порядок – нема хаосу. Ієрархія і владні відносини в них є базисом порядку і злагоди. Через це військова модель ієрархічної залежності (вертикаль і субординація в ній на принципі єдиноначальності) є зразковою і такою, що підтвердила свою дієвість тисячолітньою історією успіху.

Матеріал для вивчення: «Патриархата не существует». Как психолог Джордан Питерсон заработал миллионы на защите мужчин и лобстерах».

https://www.forbes.ru/forbeslife/390627-patriarhata-ne-sushchestvuet-kak-psiholog-dzhordan-piterson-zarabotal-milliony-na

 

«Поліна Забродська в своїй статті «Чому я не обговорюю з чоловіками Джордана Пітерсона» спробувала описати ідеї психолога в одному абзаці: «Сучасне суспільство в хаосі. Прогрес дав нам достаток і комфорт, але люди нещасливі. Причина цього – відсутність порядку. Головне джерело порядку в суспільстві – ієрархія. Ієрархія біологічно обумовлена ​​(поглянемо на лобстерів). Є чітка ієрархія – суспільство процвітає, немає чіткої ієрархії – всім погано. Відсутність в сучасному суспільстві чіткої ієрархії – результат згубного впливу постмодернізму. Архітекторами постмодерністкого руху були Дерріда і Фуко, загальновизнані марксисти. Що несе нам марксизм – світ вже бачив: колективізація, сталінські табори, читайте «Архіпелаг Гулаг» зі знижкою за кодом. Так що борці за рівність ведуть західний світ до руйнування ієрархії, занепаду і сталінських таборів». Ідеальним прикладом такої ієрархії, по Пітерсону, є згадані вище лобстери, мерч з якими можна придбати після лекції філософа». (Мерч – емблема, або щось таке, що як зображення є пізнаваним і популярним).

Через це дуже просто встановити реальну причину пробуксовки «успішності» адаптації навчального закладу до вимог статуту і спеціалізації як умови виживання. До сих пір (за два роки адаптування до нового статусу – як ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою) не вдалося запровадити чіткої ієрархічної моделі в процес функціонування ліцею (підрозділу, в якому навчаються ліцеїсти і ліцеїстки 7-11 класів, разом до 110 осіб). Військова справа передбачає чітку субординацію – підлеглості командиру (начальнику), наявність базисного принципу «єдиноначальність» та чітке дотримання порядку, прописаному у військових статутах. «Не знаєш як діяти – дій по статуту!». В такій системі координат потрібно менше часу на прийняття рішення, що дуже важливим є під час бою або бойових операцій (війни).

Звісно, через дихотомію складності дотримання дисциплінарних вимог дітьми і прагненням адміністрації не втрачати учнівський контингент про успішність можна апелювати лише з умовним акцентом на «вихованні військовими методами і порядком», дисципліною і режимом.

 

Для безумовного виконання під час освітньої діяльності з ліцеїстами 1-5 навчальних взводів ліцею (7 – 11 класи) з 2020-2021 навчального року у КЗ СОР – Глухівський ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою з урахуванням обмежень Конвенцією ООН про права дитини.

І. Субординація і єдиноначальність.

Загальні положення.

 

Військова служба базується на базових принципах організації взаємовідносин між начальниками (командирами) і підлеглими (виконавцями), що характеризуються дисциплінарною владою. Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України передбачені безумовні засади дотримання цих принципів.

Субординація (лат. subordinatio, sub – під, ordino – призначаю, керую) – вид службових відносин, що передбачає підпорядкування для нижчої за рангом (посадою, званням) службової особи виконання рішень (наказів) і вимог вищестоящої особи, а також додержання у цих відносинах правил службової дисципліни, етики і відповідальності.

Отже, субординація – це відносини, дії між одиницями спільноти, побудованої за ієрархічним принципом, що власне і полягають у безпосередньому підпорядкуванні одного члена ієрархії іншому.

Військова ієрархія (грец. ίεράρχίά, від ίερσς – священний, та άρχήи0и – влада) – узагальнена структуризація збройних сил країни, призначених для охорони і оборони держави і захисту її незалежності на державні військові структури; а також структурована система поділу військовослужбовців (військовозобов'язаних) на вищі й нижчі посади, чини, ранги, військові звання; суворий порядок підлеглості нижчих щодо посади або чину осіб вищим, з урахуванням національних (військових) традицій країни.

Єдиноначальність – принцип управління, за яким керівникові надаються широкі управлінські повноваження при персональній відповідальності за результати роботи. У практичній реалізації може поєднуватися з принципом колегіальності.

Єдиноначальність – це ще й принцип управління військами. Передбачає персональну відповідальність командира за прийняті ним рішення. Зумовлений необхідністю чіткого й оперативного виконання завдань, які стоять перед збройними силами.

Фактично, мова про такий принцип організації службових відносин, згідно з яким утворюється чітка вертикаль підлеглості і підпорядкованості в межах певної функціональної або організаційної відповідальності (компетенції). Є базовим принципом управління у війську, порушення якого є військовим дисциплінарним злочином. 

Начальник – особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником.

Начальники, яким особи рядового і начальницького складу підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено наказом, вважаються прямими.

Найближчий до підлеглого прямий начальник є його безпосереднім начальником.

Особи рядового і начальницького складу, які займають рівні посади та не підпорядковані одна одній по службі, можуть бути старшими чи молодшими, що визначається згідно із спеціальним званням.

У разі спільного виконання службових обов'язків особами рядового і начальницького складу, які не підпорядковані одна одній по службі, старшою вважається особа, яка визначена начальником або займає вищу посаду. При рівних посадах начальником є старший за спеціальним званням.

У разі тимчасового виконання обов'язків, якщо про це оголошено наказом, начальник користується дисциплінарною владою, передбаченою посадою, яку він обіймає тимчасово.

Начальники в межах наданих їм повноважень можуть видавати накази, які є обов'язковими для виконання.

Командир частини (підрозділу) – посадова особа командного складу в збройних силах, на котру покладено командування (керівництво) підрозділом, частиною (кораблем), з'єднанням. У більшості країн світу командир є єдиноначальником і несе особисту відповідальність за постійну бойову і мобілізаційну готовність ввіреної йому частини (підрозділу).

Командир відповідає за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну і морально-психологічний стан особового складу, за стан озброєння, бойової техніки і транспорту, за матеріально-побутове і медичне забезпечення частини (підрозділу).

Командирами частин або підрозділів призначаються особи офіцерського, старшинського або сержантського складу залежно від їх підготовки в атестаційному порядку.

Поняття «командир» і «начальник» є тотожними в межах компетенції і функціонального розподілу обов’язків відповідальних осіб, що перебувають на військовій (державній) службі.

У Збройних силах України на командирів усіх ступенів покладаються службові обов'язки згідно компетенції (посади).

Командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою:

- за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу);

- за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан (морально-психологічне забезпечення) особового складу;

- за внутрішній порядок;

- стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів;

- за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу);

- за додержання принципів соціальної справедливості.

Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.