Преамбула.
Покроковий алгоритм рішень, що забезпечать побудову нової
організаційно-методичної бази підготовки дітей до професійних звершень у
дорослому житті, потребує аргументації і пояснень задля колективного сприйняття
і підтримки під час реалізації в умовах освітнього процесу ліцею-інтернату з
посиленою військово-фізичною підготовкою.
Основи військової підготовки і ведення профорієнтаційної роботи,
спрямованої на формування чітких особистісних установок на докладання зусиль
вихованцями з метою набуття офіцерського фаху є засадничими напрямами освітнього
(навчально-виховного) процесу, закріпленими у статуті закладу середньої освіти
(ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою). У зв’язку з цим,
метою діяльності адміністрації ліцею-інтернату у сфері допрофесійної військової
підготовки на загальному рівні є:
-
виконання
вимог Положення про ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.1999 р. № 717;
-
формування
та реалізації державної політики у сфері національно-патріотичного виховання;
здійснення заходів, спрямованих на підвищення престижу військової служби
(строкової і за контрактом);
-
проведення
на належному рівні якісної загальноосвітньої та військово-фізичної (допрофесійної)
підготовки юнаків у ліцеї для подальшого вступу до вищих навчальних закладів
єдиної системи військової освіти;
-
матеріальна
підтримка вихованців ліцею, які відносяться до категорії сімей, що опинилися у
складних життєвих обставинах у забезпеченні їх речовим майном; забезпечення
набуття ліцеїстами знань і навичок з військової підготовки та обов’язків
молодших командирів;
-
досягнення принципово нового рівня викладання
навчального предмету «Захист України» як визначального елементу допризовної
(допрофесійної) військової підготовки старшокласників (ліцеїстів) та
інтегрування до навчального плану спеціалізованих курсів військового
спрямування в рамках діяльності кафедри військово-патріотичного виховання (як
спеціалізованого предметного методичного об’єднання).
Загальні
положення
Вступ.
Концепція
допрофесійної військової освіти (навчання та виховання) з метою підготовки до
опанування фахової компетентності особистістю дитини-ліцеїста спрямована на
задоволення потреб людини, громадян, держави та суспільства в цілому у безпеці,
незалежності і суверенітеті, що неможливе без дієздатних сил національної
оборони, вирішення кадрового питання як ресурсу, що реалізується у підготовці
висококваліфікованих спеціалістів для державної служби як військового, так і
цивільного напрямку, формування належного рівня національної свідомості,
достатньої життєвої компетентності, патріотизму, різнобічного розвитку
індивідуальності на основі виявлення та проявлення її задатків і здібностей,
задоволення інтересів і потреб, формування ціннісних орієнтацій та вмінь вільно
використовувати здобуті знання, вміння для розв'язання практичних завдань,
аналізу нестандартних ситуацій тощо.
На
сьогоднішній день в Україні створена значна мережа військових ліцеїв, ліцеїв з
посиленою військово-фізичною підготовкою, ліцеїв МВС, кадетських класів,
громадських організацій у формі військово-патріотичних клубів тощо. Разом з
тим, не існує єдиної науково-методичної база, системи підготовки педагогічних
кадрів для них та підвищення кваліфікації. Методичне керівництво цими закладами
покладено на Департамент освіти і науки обласної державної адміністрації
(установа відповідного рівня), Департамент військової освіти та науки
Міністерства оборони України (частково), в якому недостатні засоби для
його здійснення та забезпечення моніторингу (контролю) успішності діяльності,
сприяння повному ресурсному забезпеченню спеціалізованого навчально-виховного
процесу належної якості.
Також
спеціалізовані навчальні заклади з військовою підготовкою як спеціалізованою
допрофесійною підпорядковані різним міністерствам та відомствам, не мають
єдиного координуючого і контролюючого органу, не підтримують достатнього
зв'язку з вищими військовими навчальними закладами, до навчання в яких вони
готують своїх вихованців. Функціонування
розрізнене, досвід їх роботи недостатньо аналізується та узагальнюються,
в результаті чого ефективність їх роботи є низькою.
Концепція
пропонує: 1) використання історичного досвіду роботи суворовських військових
училищ, кадетських корпусів та навчальних закладів подібного типу з роздільним
навчанням (з урахуванням гендерного підходу – дотримання рівного права
чоловіків і жінок на обрання фаху військової служби); 2) створення
оптимізованої системи підготовки педагогічних кадрів для організації освітнього
(навчально-виховного) процесу з урахуванням спеціалізації (допрофесійної
військової підготовки) та систему організації управління даними навчальними закладами.
Діяльність
закладів допрофесійної військової підготовки спрямована на задоволення потреб держави
та суспільства у підготовці висококваліфікованих управлінських кадрів, вивчення
та розвиток задатків і здібностей особистості, спрямування для подальшого
навчання до вищих навчальних закладів з їх урахуванням.
Діяльність
закладів допрофесійної військової підготовки спирається на глибоке знання
психологічних особливостей розвитку підліткового віку, становлення особистості
підліток-юнак з урахуванням особливостей вікового розвитку дівчаток та
дотримання можливості гендерного підходу до питання комплектування взводів
(класів) за рахунок дівчат, що бажають мати професію офіцера (військовий фах).
У процесі навчання та виховання також враховувались відмінності у
психологічному розвитку юнак-дівчина, однак не створюється штучних перепон для
рівноправного засвоєння навчально-виховного комплексу допрофесійної підготовки.
Разом
з тим, багато років в шкільній практиці не враховувалась диференціація
педагогічної діяльності з урахуванням статі дітей. Дослідження останніх років
доказує не тільки важливість, а необхідність такого врахування, що не є ознакою
порушення гендерної рівності, а лише є об’єктивно зумовленим способом
організації процесу допрофесійної підготовки.
Спростовуючи стереотипне уявлення про те, що мозок
хлопчика та дівчинки побудований по різному, і в результаті – по різному
протікає їх фізичний та психологічний розвиток та їх соціальне становлення,
вбачається за важливе створення умов для особливого соціально-педагогічного
супроводу процесу допрофесійної військової підготовки у ліцеї-інтернаті. Так
само і по відношенню до вихователя-чоловіка, що у сучасному суспільстві
сприймається скоріше як виключення, а не правило. Вважається, що у шкільному віці дівчата
домінують і фізично, і інтелектуально, і соціально. А хлопчики знаходяться у
стані постійного стресу, тому що від нього вимагають бути подібними успішним
дівчатам. Суспільна думка вважає також, що хлопчики просто катастрофічно
бояться бути смішними, часто приховують невпевненість у собі
(гендерноупереджений стереотип).
Найбільш часто виявлений спосіб маскування –
агресивність. Звісно, що означений приклад не кращий прояв об’єктивного підходу
і узагальнення існуючих конфліктних і кризових ситуацій у дитячо-юнацькому
середовищі, однак позитивним є той факт, що в умовах спеціалізованого
навчального закладу гострі кути згладжуються під дією виховного процесу. В цей
час як для ліцеїста, так і для ліцеїстки важлива підтримка, похвала, порада
дорослого, краще чоловіка (офіцера-вихователя з спеціалізацією «соціальний
педагог-психолог»), який є для них взірцем і авторитетом. Говорячи про
виховання нового покоління варто визнати, що переважна більшість
педагогів-науковців схильні до того, щоб поступово збільшувати кількість
чоловіків у професії. В ідеальному сприйнятті виховання, виховувати – чоловіча
справа. Обслуговувати – справа і чоловіків, і жінок. Красномовною є цитата з
відомого твору Ю. Семенова
(роман «Сімнадцять миттєвостей весни»): «Це тільки у нас учителями працюють
жінки, оскільки всі чоловіки, придатні до несення стройової служби, б'ються на
фронті. Взагалі в школі повинні працювати чоловіки. Як в Спарті. Жінка може
бути утішником, але не вихователем. Готувати до майбутнього зобов'язаний
чоловік: це виключить непотрібні ілюзії у дітей, а немає нічого безжалісніше
аніж зіткнення дитячих ілюзій з дорослою реальністю. Взагалі-то ніхто ще не
розглядав світ з точки зору глобальної його розділеності. Ні – не на захід і схід, ні на панів і рабів, – а на дорослих і дітей. У цьому неподільну роз'єднання визрівають великі
процеси, і навчитися впливати на це визрівання, з тим, щоб діти не повторили
помилок дорослих, мабуть, і буде головним завданням людства після
того, як скінчиться війна».
Вихованці,
що відчувають соціально-педагогічну підтримку, не страждають від психологічних
комплексів, від проявів стигматизації і стереотипів. Така підтримка автоматично
виробляє впевненість у собі, робить особистість стійкішою до негативних
подразників як індивідуального так і колективного характеру. Хлопчики
(дівчатка), які не мають такої підтримки часто втрачають такі якості –
цілеспрямованість, впевненість у своїх силах, вміння відстоювати свою думку. А
ці якості необхідно цінувати і розвивати, допомогти хлопцям і дівчатам
досягнути успіху до обраного фаху (бути офіцером). Для цього потрібно розуміти
що відбувається з вихованцями на кожному етапі дорослішання і враховувати в
практичній діяльності (вікова соціальна педагогіка).
Також
у закладах допрофесійної військової підготовки враховується те, що підлітковий
вік це стадія онтогенетичного розвитку між дитинством і дорослістю, яка
характеризується якісним змінами, пов'язаними з входженням у доросле життя та є
визначальними у становленні особистості. В цьому віці проходить становлення
складних форм аналітико-синтетичної діяльності, формування мислення. Він є
одним з найбільш критичних вікових періодів і саме в цей час дитина-підліток стає
«складною». Як правило, підліткам притаманна нестійкість настрою,
поведінки, постійні зміни самооцінки, неадекватна реакція. Цей вік багатий
конфліктами та ускладненнями. Все це вимагає від дорослих, які працюють
офіцерами-вихователями, постійної уваги, вимогливості та делікатності,
створення умов для розвитку задатків та здібностей.
Поєднання
цих факторів при організації навчально-виховного процесу у суворовських
військових училищах, кадетських корпусах та навчальних закладах подібного типу
стало визначним у підготовці висококваліфікованих управлінських кадрів та
видатних діячів у всіх сферах суспільного життя України.
Вектор
спеціалізованої середньої освіти (з
посиленою військово-фізичною підготовкою), спрямовуючись у площину цінностей
особистісного розвитку, зумовлює принципову необхідність переосмислення усіх
факторів, від яких залежить якість навчально-виховного процесу, змісту,
методів, форм навчання і виховання, системи контролю і оцінювання,
управлінських рішень, взаємовідповідальності учасників навчально-виховного
процесу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий