суббота, 19 января 2013 г.

«Вірність формату»


            Бувають ситуації, коли тобі нічого сказати з приводу теми гри, коли ти не чітко розумієш, яким чином варто інтерпретувати резолюцію (тему), тоді ти не готовий до дебатів. Однак, таке враження на початку потрібно відганяти з думок, бо переконання в тому, що ти готовий, що ти можеш приходить часто і під час самої гри, бо як відомо навіть апетит (буває) з’являється в процесі. Отже, варто вступати в бій, а там – як Фортуна обернеться! Дебатер свідомо ризикує, бо дебати – це гра. 


            Остання гра (а саме – друга чвертьфінальна турніру «Кролевецькі дебати») видалась неоднозначною. Критикувати самого себе. Чути інших. Шукати можливості для професійного ігрового зростання. Набувати відповідних компетенцій (в тому числі – стрункий безперервний контроль перебігу гри). Все це – поради (вимоги) до себе, якщо належиш до числа апологетів цього напрямку молодіжної активності.
             Без жодного бажання критикувати рішення судейської колегії, оскільки з самого початку ми визначились, що це рішення носитиме суб’єктивний колегіальний характер або – буде сумою індивідуальних неузгоджених рішень трьох незалежних суддів. Лише заради прагнення удосконалюватись з точки зору оцінювання результатів та визначення переможців. Далі (на етапі півфіналів) буде ще складніше через те, що ніхто не бажатиме програвати, склад команд буде більш вирівняним.
             Нас об’єднує те, що всі ми тут, на Кролевеччині, першопрохідці, піонери дебатного руху. Серед нас немає досвідчених практиків. Є теоретики. І є бажання стати практиками. А це вже половина шляху до успіху! Віримо.
             Дебатери не претендують на  універсальні та всеохоплюючі знання. Дебатери прагнуть зростання та визначення вектору руху до успіху. Індивідуально для кожного і загалом для всіх. Співпраця об’єднує. Той, хто критикує має чітко пояснювати – навіщо він це робить. Критика позиції може породити конфлікт, бо не зважаючи на превалювання принципу «Критикую не особу, а її позицію» (основний для дебатної гри), людина має право на виявлення емоцій. В результаті – непорозуміння (м’яко сказано) та образи (перебільшено).


             У Юрія Павловича В’яземського (професора МГИМО) неодноразово під час ефіру телепередачі «Умники и умницы» (російське телебачення) виникають можливості до конфліктів. Можна переконатись в цьому  ввімкнувши телевізор на Першому російському щосуботи близько дев’ятої години ранку. Остання лицарська тема породила лише одного півфіналіста. Ведучий не виносить остаточного рішення по тому, чи приймати відповідь чи відхиляти її. Вирішує ареопаг (вищий суддівський комітет). Що він сказав, те й виконується ведучим. Цікавим та перспективним з точки зору дебатування є те, що в сучасному оцінюванні освітянських результатів надається перевага об’єктивному підходу (тестовий метод) і фактично відсутня суб’єктивна складова (враження від виступу учня на екзамені, його ораторське мистецтво, логічність мислення тощо). Істина – в  поєднанні цих методів оцінювання, бо виключно об’єктивне та суб’єктивне (раціональне та ірраціональне) породжує істинне.

   
             Повертаючись до останньої (16.01.13) нашої дебатної гри, визначу, на мою думку, основний елемент гри, резолюцією якої була теза: «Ця палата вважає необхідним змінити режим роботи місцевих бібліотек», а саме – спроба учасниці Другої Опозиції конструювати умовивід власного виробництва. Ця спроба одразу кидається в очі, запам’ятовується. Ті учасники, що здатні на такий синтез, не залишаються непоміченими. Наводжу уривок промови учасниці: «Взагалі, я не розумію, чому люди говорять, що той, хто багато знає – погано спить. Я вважаю, що той, хто нічого не знає, взагалі не може заснути!» Цей уривок був проголошений з відповідною інтонацією та без запинок (огріхів дикції), що означало чітке емоційне переконання промовця в вірності сказаного. Часу на критику (контраргументи) вже просто не було у команд протилежної ігрової лінії. Фактично, маємо справу з софізмом або сквіррелом (умовивід, який є алогічним та близьким до провокаційного). Коли мова йде про знання як систему набутої інформації – одна справа, і коли мова про певну інформацію, яка заважає спати спокійно (кримінального забарвлення) – то зовсім інше. Людина, що нічого не знає, спатиме добре, бо ніщо їй не заважатиме заснути…
             В роботі  Томаса Джефферсона «Автобіографія» (американський політик, філософ ХІХ сторіччя) є рядки, в яких він розмірковує про перспективу встановлення союзницьких зв’язків між американськими штатами (тодішньою колонією) і Великобританією в протидії Франції та Іспанії як країнам, що також претендували на колонізацію нинішніх США. Він пише: «Якщо вони відмовляться від союзу з нами, ми нічого не втратимо, в той час як не зробивши таку спробу ми не знатимемо, чи будуть вони взагалі нам допомагати». Цей умовивід є прикладом необхідної задля просування вперед практичної провокації до іншої сторони.


             Британський формат парламентських дебатів передбачає певні правила, порушення яких мають фіксуватись протягом гри. Власне, від суми таких порушень, так само як і від яскравості окремих команд з точки зору вміння публічно виступати та миттєво вибудовувати аргументаційні ланцюги у якості відповіді на запитання і репліки (пункти інформації від суперників), врешті  залежить визначення переможців. Найфінг, як висування позиції, що суперечить позиції команди по своїй лінії (урядовій чи то опозиційній) так само як і суперечка зі своїм тіммейтом (партнером по команді), може мати таку видозміну, як постановка пункту інформації команді своєї лінії. Власне таке порушення було зафіксованим під час гри 16 січня 2013 року. За правилами, команда, що допустила таке суттєве та принципове порушення фактично втрачає шанси на перемогу або потрапляння до наступного етапу.
Ми ще вчимось, тому маємо робити висновки спільно: і гравці, і судді, і ведучий-модератор. Бо правила Британського формату парламентських дебатів для підведення підсумків гри – священні. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Тому він і не спить J !

             Наступна (третя) чвертьфінальна гра – 20 лютого 2013 року. 

             Приходь – суперечки  гарантовані! :)







Комментариев нет:

Отправить комментарий