четверг, 24 июля 2014 г.

Критика (анализ) подглавы «Структура» главы 2 «Как дебатировать»


из книги «Методическое пособие по Ведению дебатов
в Британском/Всемирном парламентском формате»
 Нила Харви-Смита
(перевод А.А.Беляева)

«В любых делах при максимуме сложностей
Подход к проблеме все-таки один:
Желанье – это множество возможностей,
А нежеланье – множество причин».
                              Эдуард Асадов


«Структура выступления»

«Когда я впервые приехал на турнир в Кембридже после очередного поражения, я набрался смелости спросить совета у старшего студента, который дважды победил нас в тот день. В ответ он сказал лишь одно слово – «структура», развернулся и ушел. Мне это показалось большой грубостью, но я последовал совету, и это начало давать позитивные результаты. Это был мой самый короткий и в то же время самый полезный разговор о дебатах».

Для успішного конструювання структури промови за обмежений проміжок часу (12-14 хвилин) потрібно засвоїти алгоритм дій під час підготовки до виступів дебатної команди. Варто робити поправку на те, що від гральної позиції (належність до урядової чи то опозиційної лінії), яка випала команді, залежить поведінка під час гри. Команди другої лінії опираються на аргументаційні лінії та дебатні вузли, що виникли за час дебатів. Перша ж лінія утворює дебатну платформу, вносячи свої кейси «за» та «проти».
Отже, під час підготовки треба виконати такі дії:
-        сформулювати 3-4 аргументаційні лінії, які утворять кейс;
-        розшифрувати кожну аргументаційну лінію за схемою: 1) формулювання тези; 2) пояснення тези; 3) докази та факти (ілюстративного формату); 4) висновок про важливість аргументаційної лінії;
- утворити чіткій логічний зв'язок між аргументаційними лініями.


«Каждая речь должна быть структурирована. Каждая команда должна упорядочить содержание в двух своих выступлениях таким образом, чтобы они прозвучали наиболее убедительно. Вы должны быть последовательны как в своей речи, так и в выступлении команды в целом. Каждый спикер должен сказать что-нибудь новое (конечно, если вы не Закрывающее Правительство/Оппозиция). В речах должны присутствовать вступление, вывод и аргументы. Ваша речь должна быть рассчитана на 7 минут. Уделите время наиболее важным аспектам своего выступления».

Формулювання типу: «сказати що-небудь нове» не дозволяють повністю усвідомлювати важливість дотримуватися сконструйованої структури промов. Говорити заради того, що просто потрібно говорити, не варто. Потрібно дотримуватись алгоритму підготовки промови і креативно реагувати на хід дебатних поєдинків «один на один» під час часу, відкритого на пункти інформації.

«Начните свою речь с объяснения аудитории того, о чем вы собираетесь говорить. Наиболее искусным способом достичь этого является короткая презентация плана кейса, в котором упоминаются названия всех аргументов. Так что, когда судьи впоследствии услышат сами аргументы, они будут знать, как все это вписывается в ваш кейс. Если вы не верите в способность коллегии выслушать вас внимательно, вы можете использовать условные обозначения: «Я раскрою пункты а, б, в и г, а затем мой коллега расскажет о д и е».

Коли радити початківцю-дебатеру починати промову з пояснення того, про що він збирається говорити, то це практично вводить промовця в ступор, бо не містить в собі конкретики. Важливо передати необхідність пред’явити чітку структуру аргументів, вибудованих в процесі «мозкового штурму» (простіше – обговорення). Варто відзначити, що вводити аргументи потрібно від слабкішого до найсильнішого на ваше переконання, шановний початківцю-дебатер.



«Самый простой способ структурировать выступление – это разделить его на аргументы и опровержения. Также вы можете разделить его тематически, распределяя соответственно аргументы и опровержения по темам. Если судьи поймут план вашего кейса и названия аргументов, которые вы собираетесь выдвинуть, ваша речь будет для них более осмысленной, чем, если вы начнете брать аргументы неизвестно откуда».

Має йти мова про різні тактики дебатування. Одна з них – нещадна критика висунутих противником (командами-суперниками) аргументів. А друга – введення своїх, більш цінних аргументів (доказів їх сили). В ідеалі структурний підхід до участі в дебатах передбачає застосування обох цих тактик в гармонійному поєднанні з швидким реагуванням на випади з боку команд протилежної лінії.

«Один из способов структурировать речь – это сослаться на аргументы вашего партнера по команде. Например, вы можете прямо ответить на реплику, а затем показать, как ваш партнер уже осветил этот вопрос. Или же первый спикер может перечислить аргументы, о которых будет говорить его партнер. Это создаст у слушателей впечатление, что вы четко знаете и контролируете свою речь».

Постійне апелювання до позиції партнера може бути не тільки сильним чинником для подальшого оцінювання. Завдання дебатера – виконати свою функцію максимально адаптовано до вимог правил з застосуванням елементів досконалого публічного виступу. З іншого боку, доповнення та розширення позиції партнера є обов’язковим елементом для других гравців команд, тому – варто підходити до дотримання вимог правил і необхідності донесення змістової структури є вимогою збалансованого дебатного виступу.



«Если бы я писал эту книгу 10 лет назад, я бы сказал, что три пункта – это норма для семиминутной речи, и что следует выдвинуть два своих аргумента, если вам нужно многое опровергнуть. Конечно, некоторые участники превышали этот лимит, но их стиль из-за этого потерял, что помешало им достичь успеха».

Будь-які експерименти в процесі гри (експромти) недоречні для почтаківця. Формальні дебати на те й формальні, бо вимагають дотримання привал конкретного формату, що в свою чергу передбачає структурний підхід до проголошення промови. Особливо на початковому етапі варто чітко дотримуватись порад щодо виконання алгоритму побудови аргументаційних ліній (3-4, з яких одна – запасна, на всякий випадок). Структуру промови потрібно заносити на папір у вигляді зручної та зрозумілої вам схеми-таблиці. Це допоможе бути впевненим у собі, щонайменше до початку ПІ-атак (запитання, репліки тощо) з боку протилежної сторони дебатної гри.



«Сейчас мало кто из участников дебатов обращает внимание на эти ограничения. Увеличив скорость выступлений, они открыли новые возможности. Нередко можно услышать выступления из четырех, пяти, шести или большего количества пунктов».

Такий рівень дебатування притаманний досвідченим дебатерам. Це те ж саме, що порівнювати швидкість футболу в матчі чемпіонату міста серед школярів та в матчі національної прем’єр-ліги. Швидкість проголошення промови залежна від швидкості та якості підготовки до неї. На етапі засвоєння теорії дебатів цей критерій оцінювання другорядний по відношенню до структури промови.   

«При таком большом количестве тезисов структура приобрела беспрецедентную важность. Требуется высокое мастерство, чтобы соединить их все в осмысленную историю и связать их с тем, о чем будет говорить ваш партнер».

Плюс до того – необхідність креативно реагувати на ПІ, які спрямовані перш за все на «вибиття з колії» промовця.



«Риск такого подхода состоит в том, что, желая добиться высокого количества аргументов и используя весь доступный материал, вы останетесь в конечном итоге с набором бессмысленных идей, насильно соединенных вместе. На вас будет давить необходимость не оставить никаких аргументов закрывающим командам. Но не забывайте, что их аргументы должны быть не только новыми, но и важными. Если вы большую часть времени были сконцентрированы на обсуждении центральных вопросов, то они затем могут сколько угодно абстрагироваться или изощряться в примерах. Вы выступили хорошо. Вместо этого лучше поработайте над своим кейсом. Если надо выдвинуть аргумент в поддержку ваших утверждений, сделайте это. Если этот аргумент находится за переделами вашего кейса, то сконцентрируйтесь на более подробном анализе утверждений, которые вы уже сделали. Я никогда не слышал, чтобы судьи критиковали команду за то, что она сильно углубилась в анализ собственных аргументов. Несмотря на все давление, я советую вам стремиться к качеству, а не количеству аргументов».

«Якість» і «швидкість» більш антагоністичні поняття, ніж «кількість» і «швидкість». «Хто спішить – той людей смішить!» – важливий принцип роботи над структурою дебатних промов. Якісна структура, доповнена прийомами ораторського мистецтва та акторського впливу на публіку, плюс до того дотримання формальних правил – ось повний пакет для дебатного успіху.   



«Одна из самых больших ошибок участников дебатов – это то, что они недооценивают, насколько быстро летит время, пока они говорят. Зачастую спикеры опасаются, что им не хватит материала на семь минут выступления, поэтому откладывают презентацию последнего аргумента до момента, когда прозвучит сигнал об окончании шестой минуты. Тогда у них остается всего 60 секунд, чтобы представить аргумент и подытожить речь. Даже если судьи поймут суть этого последнего аргумента, они могут сделать вывод (возможно, ошибочный), что для спикера этот аргумент был не особенно неважен».

Відчуття часу – ознака майстерності. Існує багато технічних та організаційних можливостей для того, щоб уникнути помилок, пов’язаних з тайм-менеджментом. Важливо досягнути взаєморозуміння та «відчуття ліктя» партнера, при цьому не втрачаючи почуття особистої відповідальності за кінцевий результат участі в дебатному змаганні.   



«Со временем вы научитесь инстинктивно чувствовать длину семиминутной речи, но все же вам может понадобиться помощь в отслеживании течения времени. Во время дебатов вы можете положить секундомер на кафедру или стол перед вами. Либо ваш партнер по команде может засекать длину выступления и жестами информировать вас об окончании каждой минуты. Любой из этих методов позволить вам уделить достаточно времени каждому из моментов, которые вам надо осветить».

Людина може не мати можливості участі в тренувальному процесі, однак в процесі дебатів знайде багато способів як зробити гру успішною. В цьому проявляється здатність до виявлення кращих особистісних якостей в екстремальних ситуаціях штучного формату.
«Людина є тим створінням, якому конче потрібна допомога Бога, однак діє вона так, ніби то Бога не існує» – нехай  цей вислів одного з героїв кінофільму «Ромовий щоденник» залишає дебатеру-початківцю право застосовувати інтуїтивно свої внутрішні сили, вправно використовувати поради досвідчених та педагогів-тренерів, і головне – залишатись самим собою під час дебатів.   



Фото: ВМГО "Федерація дебатів України", сайт "Фототелеграф".


Комментариев нет:

Отправить комментарий