Шукаючи фактори впливу (Роздуми про рейтингове змагання в університеті)

Аби не вдаватись в банальну полеміку навколо того, що саме дало рейтингове змагання серед навчальних підрозділів університету, проведене в сезоні 2013/2014 навчального року, дозволю собі декілька аргументів з приводу підтримки того, що такий підхід до організації виховної (позанавчальної) роботи є необхідним елементом колективної дисципліни університету.

Колективна співпраця, що має конкретну мету, є головною запорукою розвою суспільства. Навіть без розгляду проявів роботи цього соціологічного механізму в різних колективних утвореннях (від громади до навчальної групи) зрозуміло, що можливість досягнення успіху (мети) прямо пропорційно залежить від рівня ефективності співпраці між компонентами колективного організму. Завдяки рейтинговому змаганню колективи факультетів, інституту та коледжу університету набули оперативної згуртованості, яка є якісно вищою за ту, що була до проведення рейтингового змагання і свідчить про поліпшення організаційної дисципліни функціонування університету.

Отже, далі про аргументовані складові успішності ініціативи. Головною складовою структури успішного функціонування навчального закладу (громади) є колективна співпраця, спрямована на досягнення визначеної та підтриманої більшістю мети (згідно з демократичними принципами функціонування суспільних об’єднань).

Наступний чинник, який виступає об’єднувально-мотиваційним фактором, – змагання  як елемент-феномен формальної організації колективної взаємодії, об’єднаної прагненням досягти спільної мети різними (часто – амбівалентними, конфліктними) шляхами. Розуміння того, що процес співпраці в колективі задля реалізації мети може бути стимульованим змагальністю (принцип соціальної активізації, коли є важливим не лише досягнення мети, а й першість у такому факті, коли не виключно один колектив може бути успішним, а й існує висока вірогідність того, що поруч може бути ще й найуспішніший), вмикає спортивний принцип: на старті декілька учасників, а переможець має бути лише один. В нашому випадку рейтингове змагання передбачає визначення найкращого навчального колективу. Умовно можна виокремити й тих, хто зайняв друге, третє місця, проте це не є обов’язковим і не має особливого значення.

Далі – колегіальний спосіб визначення результатів та добровільна агентська діяльність, спрямована на збір даних для рейтингового оцінювання за певний період діяльності в сфері позанавчальної роботи. Рейтингова комісія університету регулярно збиралась на засідання, які проходили у відкритому режимі. Взяти участь в засіданні могли будь-які зацікавлені представники трудового колективу університету. Та чи активно члени трудового колективу користалися такою можливістю – інше питання.

Учасники. Студенти, які утворюють начальний контингент університету не є однорідним середовищем, тому зрозумілим є очікування того, що рейтингове змагання дозволить проявитись лідерам та їх командам. Там де існує чітка мотивація і зрозумілі правила «гри» завжди виникає така соціальна динаміка, яка сприяє проходженню колективу від активності одиниць до загальної вмотивованої діяльності. «Один в полі не воїн» є принципом розподілу обов’язків в колективі таким чином, щоб були задіяні якомога більше учасників і забезпечено поступовий перехід до принципу колективної активності «Один за всіх і всі за одного!».  

Отже, висновок про те, що ми маємо рейтингове змагання, яке базуючись на принципах колективної співпраці завдяки змагальності та колегіальному способу визначення результатів дозволяє учасникам формуватись у ефективні колективи (команди однодумців), які здатні досягати мети, змушує наполегливо рекомендувати продовження ініціативи в новому навчальному році з врахуванням набутого досвіду комунікації навколо процесу організації рейтингового  змагання між навчальними  підрозділами. І факти про підтвердження таких аргументів загальновідомі (оприлюднення заходів позанавчальної роботи в університеті та їх результатів).

                                                      Помічник ректора Володимир Любивий