Критика (анализ) главы «Развитие успешного Дебатного клуба»

Из книги «Методическое пособие по ведению дебатов

в Британском/Всемирном парламентском формате»

 Нила Харви-Смита

(перевод А.А.Беляева)

Вместо эпиграфа:

«Суть этих сложных слов (составляющих теорию формальных дебатов) предельна проста. Дебаты как дея­тельность доступны и необходимы не всем, но те, кто занимает­ся ими, должны в итоге достичь успеха — признания значимо­сти победы в глазах других участников дебатов и тех, кто даже ничего об этом не знает. При этом победы не в смысле профес­сионального спорта — любой ценой — а скорее в том значении, в каком победу и успех понимали древние спортсмены-олим­пийцы: участие и преодоление себя, признание другими».

Сергей Наумов,

кандидат политических наук,

старший консультант Международной

образовательной ассоциации дебатов (IDEA)

по русскоязычным программам

(г. Санкт-Петербург, Россия)

«Ключевыми составляющими успеха являются вовлечение всех и каждого, хорошие резолюции и тренинги. Чтобы клуб процветал, нужно не только проводить игры, но и привлекать к участию в них как можно больше людей. В одной игре можно задействовать довольно много людей, исполняющих роли Председателя, таймкипера, судей, спикеров и выступающих из зала».

Мабуть, що не складно зацікавити можливістю проявити себе. Та чи є гарантія, що така форма актуалізації молодої людини буде дієва? А коли невдачі заполонять все дозвілля, присвячене дебатам? Дійсно, в цих запитаннях від скептика є щось раціональне, бо успіх перебуває на межі раціонально-ірраціонального суб’єктивно-об’єктивного сприйняття життя. Той, хто прагне має ризикувати, тобто – робити спробу, йти не за привабливим маревом задоволення, а діяти згідно обраної програми самовдосконалення. Ризикує той, хто щось має. Той, хто має лише бажання бути успішним – починає з «чистого листа», тому ризик в цьому випадку виключно суб’єктивний чинник.

«Для повышения интереса к клубу можно пригласить какого-либо известного человека в качестве Председателя на дебатах, наградить призом лучшего спикера, выступившего с речью из зала, лучшего спикера-новичка и т.д. Университет Лидса однажды пригласил спикера Палаты Общин побыть председателем, чем привлек множество людей и повышенное внимание и интерес к клубу».

Щодо запрошення цікавих і відомих персон, то не все так просто, оскільки «відомі люди» можуть не відчути необхідність в тому, щоб ділитись власним досвідом та й ще у певному дебатному форматі (тобто – за правилами). Мова про реалізацію цілого проекту-програми розвитку дебатного клубу (творчого студентського об’єднання), спрямованого на просування ідеї, змісту та сенсу починання активізації молодіжної ініціативи, популяризації практичного механізму-інструментарію (освітньої технології «дебати») як формального способу успішної соціалізації та самореалізації інтелектуальної складової особистості. Однак навіть за умови, коли десятеро з п’ятнадцяти відмовляться – все одно процес піде і обов’язково набере обертів, немов паротяг який несеться до містичної Країни Омріяного Успіху.

«Также нужно быть внимательным при составлении команд. Друзья зачастую хотят играть в одной команде. То же может относиться и к лучшим спикерам, потому что дебаты носят соревновательный характер, а людям нравится выигрывать. Тем не менее, для всего клуба будет лучше, если опытные игроки будут в команде с новичками, что позволит им быстрее научиться. Также полезно время от времени менять партнеров, чтобы почерпнуть друг у друга новые идеи и подходы к дебатам».

Відомо достатньо багато дієвих способів як формувати дружній та цілеспрямований колектив. Для прикладу – функціонування студентської навчальної (академічної) групи. Чи може такий колектив бути апріорі приреченим на успіх? Для початку потрібно сформулювати цілі, завдання та обрати спосіб реалізації плану дій. Як не крути, без керівника не обійдеться. Важливо, аби людина-керівник, яка не має походження зі студентського середовища, не псувала спонтанні комунікативні лінії, підтримувала наявні дружні стосунки навіть тоді, коли робила спробу утворити тривалий зв'язок між зовсім не близькими за духом членами колективу. Багато в цьому сенсі залежатиме від педагогічного хисту керівника дебатного клубу, відповідального за штучне формування внутрішніх зв’язків. Головне – утворювати якісні умови для випробування учасників дебатного клубу в процесі дебатних заходів (тренінгів, дебатних ігор, дебатних турнірів, фестивалів тощо). На початковому етапі застосовувати примусовий розподіл по командам не варто. Життя внесе свої корективи і їх потрібно сприймати як об’єктивний перебіг процесу формування дебатного клубу.

«Самым важным компонентом успеха клуба является правильный выбор тем для дебатов. Выбирать нужно те темы, которые привлекут потенциальных участников. Можно, конечно, каждую неделю говорить о международном праве, но это скорее оттолкнет большинство потенциальных слушателей. Гораздо лучше будет выбрать злободневную тему, волнующую, противоречивую, ту, которую люди хотели бы обсудить».

Все геніальне – просте! Почати потрібно з простих (тривіальних) тем, які не виникають занепокоєння у початківців. Наприклад: «Ця палата вважає, що весна є найкращою порою року». Тема, яка є актуальною сьогодні не завжди може бути цікавою і простою водночас. Спір заради спору – не є тим, що утворює результативність формальних дебатів.

«Довольно важным является и правильная формулировка резолюции. К примеру, вы хотите обсудить права человека. Формулируя резолюцию, как «Эта Палата защитит права человека» скорее всего вы получите спор, где новички-дебатеры из Правительства говорят, что геноцид – это плохо, а Оппозиции приходится с этим соглашаться, добавляя, что при этом государство должно защищать свободу слова. И ведь Оппозиции ничего не остается делать, не доказывать же им, что геноцид – это хорошо?».

Знову ж таки, від простого до складного. Вчитись дебатувати на практиці означає розпочати з розуміння того, що головне – бути готовим до пошуку аргументів до позиції, яка не є внутрішньо прийнятною, є фактично протилежною власним переконанням та психолого-соціальним симпатіям. Такий підхід застереже від двох речей – по-перше від розмитого сприйняття предмету дебатної гри, по-друге від недосягнення головної цілі освітньої технології «дебати», а саме – виховання толерантної та самодостатньої людини. Резолюція – це казка, а інтерпретація – це її кіно-версія.

«Резолюцию нужно формулировать более узко, к примеру, «Эта палата сократит гуманитарную помощь странам, в которых нарушаются права человека» или «Эта палата запретит богохульство». В этом случае более вероятно, что получится конструктивный спор, а не дебаты о предмете дебатов – самый унылый способ потратить час жизни».

Варто пам’ятати, що в дебатах мають зав’язатись так звані дебатні вузли, місця гри, в яких проявляється емоційний інтерес до теми, її інтерпретації. Розуміння того, що потрібно робити (говорити) для того, аби дотримуватися правил, не застосовувати дій (слів), які є забороненими в дебатуванні по відношенню до резолюції, стає можливим не одразу, а лише за умови набуття теоретичного та практичного досвіду дебатів.

«Следующим способом улучшения и развития клуба является проведение хороших тренингов. Более подробно о различных подходах к тренерству и конкретных техниках написано в отдельной главе данной книги. В целом, можно выделить три основных подхода: самообразование, наставничество со стороны других студентов и формальный коучинг. Первый подход довольно традиционен и даже старомоден. Тем не менее, он позволяет каждому найти собственный путь к совершенству, извлекая уроки из своего опыта. Некоторые из самых ярких и харизматичных дебатеров, которых я видел, были самоучками. Для таких людей соревнования самого по себе достаточно для того, чтобы научиться побеждать. Все же сейчас большинство клубов предлагают более структурированные способы получения знаний и навыков, к примеру, наставничество со стороны более опытных студентов, делящихся своими знаниями со всей группой. При этом нет разделения на экспертов и новичков, так как каждому есть, куда расти, просто за счет использования данного метода повышается уровень мастерства всей группы ввиду обмена информацией и опытом. Формальный коучинг может быть предоставлен специальным тренером или бывшим дебатером, приглашенным для проведения тренинга. Если у вас есть знакомые с опытом в дебатах Всемирного формата, они могут вам помочь в обучении. Не сказал бы, что какой-либо из этих подходов лучше другого, так как все люди разные и каждому может подойти свой метод».

Дебатний клуб, як творче студентське об’єднання, потребує чіткої програми діяльності, елементом якої має бути проведення навчальних тренінгів – навчального заняття з застосуванням практичних вправ для того, аби учасники могли пізнати основні правила дебатування, набути досвіду участі в дебатній грі. Запросити для проведення тренінгу відомого фахівця, який  має досвід практичної участі в складових освітньої технології дебати (дебатування, суддівство, проведення тренінгів та організація турнірів інших дебатних форумів), взяти участь в виїзних дебатних школах, які проводять національні осередки розповсюдження дебатної форми розвитку молоді – означає досягти високого рівня організації платформи підготовки дебатерів з числа зацікавлених студентів, мати оптимістичну перспективу розвитку починання, спрямованого на застосування освітньої технології «Дебати». Дебатний клуб – є безумовною формальною структурою, творчим добровільним об’єднанням людей здатних породити ідеї та реалізувати їх, тому в програмі його діяльності на певний період має неодмінно бути зрозуміла система проведення тренінгів, яка базується на вже на апробованих методах навчання (вправи та імпровізаційні реакції на перебіг тренінгу), передачі навичок дебатування (підготовки, участі в грі та рефлексії). Важливо знайти можливість запросити на засідання відомого дебатного тренера, отримати літературу (посібники, буклети, плакати, значки, вимпели тощо), але це не стане панацеєю, якщо колектив дебатного клубу не набуде свідомих рис готовності до наполегливого просування до мети, якою є, незаперечно, особистісний ріст учасників, розвиток навчального закладу як передового по відношенню до сприйняття сучасних тенденцій молодіжного руху. «Кожного разу виступаючи публічно ми доводимо свою здатність бути лідерами» – принцип співпраці в рамках дебатного клубу.   

«В целом, ответом на вопрос «Что нужно, чтобы начать?» является «Меньше, чем вы думаете», всего лишь базовое понимание игры, желание попробовать разные упражнения на развитие ораторского мастерства, интересные резолюции, привлекательные для участников и слушателей, а также дружеская атмосфера».

Головне – бажати змінити оточення і самого себе. Не шукати причин для виправдання власної пасивності. «Хто як не я?» і вперед до перших дебатних перемог та приємного відчуття від належності до цікавого, захоплюючого світу молодіжних дебатів у Британському форматі парламентських дебатів (Світові парламентські дебати). Ніхто, крім самого себе, тобі не гарантує успіху в житті. Однозначно, що вміння бути переконливим та не боятись публічно висловлювати свою позицію є важливими складовими компетентності професіоналу.

«В любых делах при максимуме сложностей

Подход к проблеме все-таки один:

Желанье – это множество возможностей,

А нежеланье – множество причин».

                                                            (Эдуард Асадов).

Фото з сайту "Фототелеграф".

Володимир Любивий, керівник дебатного клубу «Оратор і Я» Глухівського національного педагогічного 

університету                               

імені Олександра Довженка