«Клуб випускників ліцею розпочав свою місію»

            Час канікул у вищих та професійних навчальних закладах традиційно не співпадає з канікулами для школярів (тих, хто здобуває середню освіту) і в цьому, як виявляється, є значний позитив – можливі формальні і неформальні зустрічі у стінах свого рідного навчального закладу між тими, хто вже отримав «путівку у життя» і тими, хто ще у підготовчому стані. Однак, час плине на стільки швидко, що сьогоднішні десятикласники і випускники – одинадцятикласники прийдуть у гості уже у якості резидентів «Клубу випускників ліцею». За рік-два побачимось неодмінно!

         Так, 21 січня 2020 року, у вівторок до класної кімнати 10-а або 4 навчального взводу Глухівського ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою прийшли двоє друзів, що були колись однокласниками (Роман пішов до Глухівського агротехнічного інституту ім. А. С. Ковпака СНАУ після 9-го класу, а Віталій – продовжив навчання і завершив школу у 2018 році), а нині – уже достатньо адаптовані у самостійному житті молоді люди.

         Формат зустрічі передбачав відкрите і активне спілкування, бо часу, відведеного на захід через режимні моменти було не так багато, та за сорок хвилин однозначно вдалося створити атмосферу щирої зацікавленості як з боку ліцеїстів і ліцеїсток, так і випускників.

         До речі, важливий професійно-орієнтуючий аспект в контексті спеціалізації навчального закладу – Віталій Габенко є курсантом ІІ курсу Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького (м. Хмельницький), має звання молодшого сержанта (командир відділення). І цей факт може згодитись для тих десятикласників, які за два роки будуть обирати військовий виш і можуть згадати, що на той час Віталій вже буде на 4 курсі, а це – неабияка підтримка у нових умовах (як під час вступу так і в процесі адаптації протягом перших півроку). Земляцькі зв'язки ніхто не відміняв і це факт, вартий для практичного використання.

 Клуб випускників ліцею (КВЛ) – добровільне неформальне об’єднання, яке формують випускники ліцею-інтернату, що є курсантами, студентами військових вишів. Почав свою роботу з ІІ-го семестру 2019-2020 н.р.

Хтось поцікавиться – а чому не можуть входити до складу випускники, які стали студентами цивільних вишів, або ті, хто взагалі не вступив куди б то не було, а розпочав робітничий шлях, чи пішов до війська згідно призовної повістки? Так, справді, може й такий клуб випускників бути, але це вже інше об’єднання, яке може взяти під своє крило будь-хто з адміністраторів-педагогів ліцею на добровільних засадах. Особисто я вважаю, що конче важливо підтримувати комунікації з майбутніми військовими (офіцерами) з числа випускників, роблячи тим самим акцент на спеціалізації навчального закладу. А далі – можливе всяке і об’єднання з «цивільними» випускниками так само. 

Активно взяли участь у дискусії ліцеїсти: Андрій Севрюк, Іван Гриценко, Анастасія Болбот, Анна Гопко, Владислав Сапун, Крістіна Бєлоцерковська та інші. Питання до членів «Клубу випускників ліцею», що звучали в аудиторії:

1. Як згадується навчання в ліцеї-інтернаті?

2. Як приймалось рішення про вступ до військового вишу?

3. Чи складно було проходити вступні випробування? Який бал набрав під час ЗНО? Як здав фізо?

4. З ким товаришуєш у виші?

5. Що подобається в умовах навчання і що не подобається?

6. Чи складно навчатись взагалі?

7. Як часто доводиться займатись вогневою підготовкою?

8. Які умови проживання, харчування, дозвілля?

9. Чи часто буваєш у звільненні в місті? Куди любиш ходити?

10. Чи займаєшся у гуртках, секціях тощо?

11. Чим тобі подобається місто Хмельницький? Чи були інші варіанти до міста продовження навчання?

12. Які можеш дати поради ліцеїстам?

13. Які у тебе є до них питання?

14. Які традиції і ритуали є у навчальному закладі, де навчаєшся?

Що може стати дебатними вузлами у перспективі, аби такі зустрічі були корисними і з точки зору розвитку критичного мислення?

Провокація до дебатів є способом активізації мисленневої активізації людини. Не пам'ять, а конфлікт навколо оцінки того чи іншого явища (без оцінок особистості). Позиція ініціатора питання може бути свідомо не притаманною йому і автор може не бути переконаним повністю (не апологет по життю) у її правильності, але обговорення у такому разі має бути перш за все цікавим, бо емоційним.

Критичне мислення є процесом, який допомагає досягати бажаного результату, мети життя. Може бути тренувальним аби під час навчання у ліцеї набути ознак успішності зі сфери застосування логіки як науки і набуття комунікативної компетентності як вищої міри професіоналізму засобами soft skills з використанням освітньої технології «Дебати».

1. Як обрати спосіб прийняття рішення про те, ким бути? Слухати поради – зло. Шукати свій шлях – ризиковано. Бути раціональним – значить йти на мінімум можливого. Тоді й результат мінімальний…

2. Оцінка свого майбутнього (великі можливості з точки зору кар'єрного росту; обмежений рівень самореалізації через інституціональні рамки професії офіцера – «армія» є армія; все залежить від оточення, а не від людини).

3. Патріотизм як українська особливість – вигадка чи реальність? Ми кажемо «МИ – патріоти» і нам: 1) вірять; 2) не вірять; 3) не чують. Чи існує однозначність у цьому питанні (формальний і неформальний підхід)? Чи можна поважати інший патріотизм? Чи має патріотизм національну ознаку?

4. Чесноти і цінності: кожному своє. Чи правильний це підхід? Мої цінності – моя особиста справа. А як же тоді суспільна мораль? Питання…

Ми про це ще поговоримо. Неодмінно у форматі «Клубу випускників ліцею» (КВЛ). Початок покладено.