Урок з ОВП. Тема 7, заняття 2.

План конспект уроку

з предмету «Основи військової підготовки»

7-11 клас ліцею-інтернату

Тема 7. «Зброя масового ураження та захист від неї»

 (2 години, 2 уроки-занять).

 Урок № 1-2.

ТЕМА 7: «Зброя масового ураження та захист від неї»

        

Заняття 2: Хімічна зброя та її бойові властивості.

Ліцеїст: має уявлення про бойові властивості хімічної зброї.

Тип заняття: вивчення нового матеріалу

Місце проведення: навчальна аудиторія.

Обладнання: таблиці, схеми, роздатковий матеріал, підручник, план-конспект, робочий зошит ліцеїста.

Хід заняття:

1. Вступна частина. Організаційний момент.

2. Актуалізація опорних знань та вмінь.

3.Повідомлення теми і мети.

4. Вивчення нового матеріалу.

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ:

Хімічна зброя і захист від нього

В останній чверті XX століття міжнародне співтовариство активізувало зусилля на шляху загального і повного роззброєння. Однією з головних цілей цих зусиль зграю прагнення до заборони та ліквідації всіх видів зброї масового знищення.

Етапом шляху до поставленої мети стало прийняття міжнародної Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та її знищення, підписаної в Парижі 13 січня 1993 р. Її підписали понад 150 країн.

Відповідно до Конвенції під терміном «хімічна зброя» розуміються:

- токсичні хімікати та їх прекурсори;

- боєприпаси та пристрої, що призначені для смертельного ураження або заподіяння іншої шкоди за рахунок токсичних властивостей токсичних хімікатів, що вивільняються в результаті застосування таких боєприпасів та пристроїв;

- будь-яке обладнання, спеціально призначене для використання безпосередньо у зв'язку із застосуванням хімічних боєприпасів та пристроїв.

Токсичним хімікатом є будь-який хімікат, який за рахунок свого хімічного впливу на життєві процеси може викликати летальний результат, тимчасовий виводить з ладу ефект або заподіяти постійний шкоду людині чи тваринам.

Прекурсорами токсичних хімікатів називають будь-які хімічні реагенти, які беруть участь у будь-якій стадії виробництва токсичних хімікатів яким би то не було способом, в тому числі будь-які компоненти бінарної чи багатокомпонентної хімічної системи.

Конвенція вступила в силу в грудні 1997 р. після ратифікації її більш ніж 65 країнами.

Таким чином, хімічну зброю було поставлено поза законом. У нашій країні передбачалося, що його вітчизняні арсенали вдасться знищити через 10-15 років після вступу Конвенції в силу. За деякими прогнозами проблема хімічної зброї повинна втратити свою актуальність протягом найближчого десятиліття.

Однак залишилися країни, що не приєдналися до Конвенції. Можливо недотримання деякими країнами своїх зобов'язань. У багатьох країнах ще зберігаються хімічні арсенали. Міжнародний тероризм все частіше планує використовувати цю зброю в своїх цілях. Крім того, процес знищення хімічної зброї загрожує його витоками, що також може вимагати вжиття термінових заходів захисту від нього.

Тому знання про хімічну зброю і захист від нього поки що затребувані життям.

Процес виключення хімічної зброї з числа засобів збройної боротьби породив ліквідацію відповідної термінологічної бази. Тому відомості про цю зброю в даному посібнику будемо будувати на основі існувала раніше термінології.

Хімічна зброя – один із видів зброї масового ураження, уражаюча дія якої базується на використанні токсичних хімічних речовин (або токсичних хімікатів – за термінологією Конвенції). Токсичні хімічні речовини, призначені для військового використання, називалися також бойовими токсичними хімічними речовинами (БТХВ).

Хімічна зброя (в часи, коли воно не було заборонено) призначався для ураження живої сили противника, зниження боєздатності, а також для ускладнення (дезорганізації) бойової діяльності військ та об'єктів тилу. При цьому не можна було виключити вплив цієї зброї на цивільне населення.

До токсичних хімічних речовин відносяться отруйні речовини (ОР) і токсини, які надають вражаючу дію на організм людини і тварин, а також фитотоксиканты, які можуть застосовуватися у військових цілях для ураження різних видів рослинності.

Фитотоксиканты призначалися для знищення злакових та інших видів сільськогосподарської рослинності з метою позбавлення противника продовольчої бази і підриву військово-економічного потенціалу, а також для зниження маскуючої здібності деревно-чагарникової рослинності.

До бойових властивостей і специфічних особливостей хімічної зброї відносяться:

- висока токсичність отруйних речовин і токсинів, здатна при їх застосуванні навіть у вкрай малих дозах викликати тяжкі й смертельні ураження;

- біохімічний механізм вражаючої дії на живий організм;

- здатність отруйних речовин і токсинів проникати в транспортні засоби, техніку, будівлі, споруди і вражати перебувають там незахищених людей;

- тривалість дії через здатність зберігати певний час свої вражаючі властивості на місцевості, спорудах, обладнанні, техніці і в атмосфері;

- труднощі своєчасного виявлення факту застосування противником і встановлення його типу;

- можливість управління характером і ступенем ураження населення;

- необхідність використання для захисту від ураження (зараження) і ліквідації наслідків застосування хімічної зброї різноманітного комплексу спеціальних засобів хімічної розвідки, індивідуального й колективного захисту, дегазації, санітарної обробки, антидотів та ін, що зазвичай викликає значні труднощі.

До специфіки хімічної зброї також може бути віднесена його здатність вибірково вражати живу силу противника без руйнування споруд і знищення (пошкодження) матеріальних засобів. Результатом застосування хімічної зброї можуть також виявитися тяжкі екологічні та генетичні наслідки.

Зазначені властивості і особливості хімічної зброї, можливі великі масштаби і тяжкі наслідки його застосування, морально-психологічний ефект впливу на людей і інші ознаки дозволяють відносити хімічну зброю до одного з видів зброї масового ураження.

Вражаючими факторами хімічної зброї є різні види бойового стану токсичної хімічної речовини – отруйних речовин, токсинів і фитотоксикантов. Його бойовим станом називають дисперсне (роздроблене) стан у вигляді твердих, рідких, газоподібних частинок різних розмірів. В такому стані речовина може бути розподілено у вигляді початкового хмари (джерела) різної форми і значних розмірів і надалі поширюватися в приземному шарі атмосфери або осідати на поверхні, надаючи уражаюча дія на людину, тварин, рослинність.

Видами бойового стану є пара, аерозолі й краплі. Якісні відмінності зазначених видів бойових станів токсичної хімічної речовини і характер їх дії визначаються головним чином розмірами частинок речовини.

Токсичні хімічні речовини у виді грубодисперсного аерозолю чи крапель заражають місцевість, споруди, обладнання, техніку, обмундирування, засоби захисту, водойми і здатні вражати незахищених людей як у момент осідання часток на поверхню тіла людини (шкірно-резорбтивні поразки), так і після їх осідання внаслідок випаровування з зараженої поверхні (інгаляційні поразки) або в результаті контактів людини з зараженими поверхнями (контактні шкірно-резорбтивні поразки). Поразки в результаті безпосереднього осідання часток на тілі людини можуть бути названі первинними, а поразки після осідання часток в результаті контакту із зараженою поверхнею – вторинними. Ступінь зараження поверхні характеризується щільністю зараження QM (мг/м2, г/ м2), що вимірюється масою токсичної хімічної речовини, що знаходиться на одиниці площі зараженої поверхні. При оцінці щільності зараження шкірних покривів зазвичай використовують розмірність мг/см2.

Ураження людей можливі також при вживанні заражених продуктів харчування і води (аліментарні поразки). Кількісною характеристикою зараження джерел води є концентрація токсичної хімічної речовини у воді(мг/м3, г/м3), яка вимірюється масою речовини, що міститься в одиниці об'єму води.

Вважалися можливими наступні способи доставки хімічної зброї до мети:

- ведення артилерійського вогню і залпів реактивної артилерії;

- одиночні і групові пуски ракет класу «земля-земля» та «повітря-земля»;

- групове застосування авіацією хімічних бомб та бомбових касет;

- стрільба малогабаритними бомбами з касетних установок літальних апаратів;

- поливання отруйними речовинами або фітотоксикантами з виливних авіаційних приладів (ВАП);

- розпорошення отруйних речовин і токсинів з розпилювальних авіаційних приладів (РАП);

- підрив полів хімічних фугасів;

- випуск отруйних речовин за допомогою аерозольних генераторів;

- метання фанат з допомогою гранатометів або вручну.

З перерахованих способів тільки полив ІВ з ВАП, розпорошення ОР і токсинів з РАП і випуск ІВ з допомогою аерозольних генераторів є специфічними для доставки хімічної зброї. Всі інші способи застосовні і для інших типів боєприпасів (осколково-фугасних, запалювальних), що дозволяє противнику здійснювати стрілянину хімічними снарядами і бомбометання на основі правил і прийомів, встановлених для звичайної зброї.

Розглянемо три групи токсичних хімічних речовин, що складали хімічну зброю, отруйні речовини, токсини і фітотоксиканти.

Отруйні речовини – хімічні сполуки, що володіють певними токсичними і фізико-хімічними властивостями, що забезпечують при їх застосуванні ураження людей, а також зараження повітря, місцевості, обмундирування, військової техніки та зброї.

Отруйні речовини складають основу хімічної зброї. Ними споряджаються снаряди, міни, бойові частини ракет, авіаційні бомби, димові шашки, гранати і інші хімічні боєприпаси. В бойовий стан ОР переводяться при дії хімічних боєприпасів і бойових приладів на цілі. У момент їх застосування утворюється хмара зараженого повітря (ЗВ), фазовий склад якого залежить від типу застосовуваного ІВ. Знаходячись у бойовому стані, ІВ вражають організм, проникаючи через органи дихання, шкірні покриви і рани від осколків хімічних боєприпасів. Крім того, ураження можуть наставати в результаті вживання заражених продуктів харчування і води.

Ступінь небезпеки уражень через органи дихання залежить від концентрації пари ОР в повітрі, характеру і інтенсивності фізичного навантаження і часу перебування людей в зараженій атмосфері, а через шкіру – від початкової щільності зараження відкритих ділянок тіла і одягу аерозольними частинками і краплями ОР.

Класифікація отруйних речовин найчастіше проводилася за їх тактичному призначенню і фізіологічній дії на організм.