Урок з ОВП. Тема 8, заняття 1.

План конспект уроку

з предмету «Основи військової підготовки»

7-11 клас ліцею-інтернату

Тема 8. «Вогнева підготовка»

 (4 години, 4 уроки-занять).

 Урок № 1-4.

ТЕМА 8: «Вогнева підготовка»

        

Заняття 1: Способи визначення відстані до цілі.

Ліцеїст: має уявлення про способи визначення відстані до цілі.

Тип заняття: вивчення нового матеріалу

Місце проведення: навчальна аудиторія.

Обладнання: таблиці, схеми, роздатковий матеріал, підручник, план-конспект, робочий зошит ліцеїста.

Хід заняття:

1. Вступна частина. Організаційний момент.

2. Актуалізація опорних знань та вмінь.

3.Повідомлення теми і мети.

4. Вивчення нового матеріалу.

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ:

Вогнева підготовка – це комплекс заходів, спрямований на вивчення поліцейським основ стрільби з вогнепальної зброї, правомірного її застосування (використання) та вдосконалення навичок безпечного поводження з нею, швидкісної та влучної стрільби по нерухомих і рухомих цілях, з різних положень, в обмежений час, в русі тощо.

Способи визначення відстаней до цілей:

1. На око (приблизно);

2. за допомогою оптичних приладів;

3. за допомогою формули тисячної (по кутовій сітці бінокля або підручними засобами):

Д=В/Ух1000

Д – дальність до цілі; В – висота цілі, м; У – кут, під яким видно ціль, тис.

При визначенні кута необхідно знати кутові розміри окремих предметів (на відстані витягнутої руки) і ціну шкал оптичних приладів, прицілів, а також габаритні розміри цілей та основних місцевих предметів.

Так, товщина сірника, 1 мм лінійки = 0-02, сірникова коробка – 0-90, 0-60, 0-15; олівець – 0-15. ціна однієї поділки бінокля 0-05, прицілів – 0-04.

Висновок: Кожний військовослужбовець повинен уміло вибирати місце для окопу та облаштовувати його, постійно спостерігати за полем бою, знати сигнали оповіщення, управління та взаємодії і вміло діяти за ними, уміти виконувати обов’язки спостерігача.

2. Знищення розвідки та малих груп противника. Дії солдата в обороні під час вогневої підготовки атаки противника, при відбитті атаки, зміні вогневої позиції.

До переходу противника в атаку розвідка та малі групи противника знищуються за командою командира вогнем чергових вогневих засобів із тимчасових вогневих позицій.

Перед переходом в наступ противник, як правило, буде проводити вогневу підготовку. В цей же час можуть наноситися ядерні удари. З отриманням сигналу, попереджуючого про безпосередню небезпеку та початок застосування противником ЗМУ, особовий склад продовжує виконувати поставлені завдання і переводить засоби захисту у положення «напоготові».

З початком вогневої підготовки противника спостерігач веде спостереження, а решта особового складу укривається в щілині, в бліндажі або в БМП (БТР) в готовності швидко зайняти свої місця на позиції.

При спалаху ядерного вибуху особовий склад негайно лягає на дно окопу (траншеї), при знаходженні у БМП (БТР) закриває двері, бійниці, люки, жалюзі та включає систему захисту. Такі дії передбачені тому, що БМП (БТР), танки та фортифікаційні спорудження значно послабляють дії ударної хвилі, проникаючої радіації і радіоактивного опромінення, надійно охороняють особовий склад від пошкодження світлового випромінювання.

Якщо особовий склад в цей час знаходиться на відкритій місцевості, потрібно негайно лягти на землю лицем вниз, ногами в бік вибуху, закрити шию та лице коміром шинелі, кисті рук заховати під себе.

Після проходження ударної хвилі особовий склад одягає протигази та готується до відбиття атаки противника.

При застосуванні противником хімічної зброї особовий склад, не припиняючи виконання бойової задачі, одягає засоби індивідуального захисту, в БМП (БТР) і танках одягає протигази, закриває люки, двері, бійниці, жалюзі та включає фільтровентиляційний прилад.

У випадку застосування противником запалюваних засобів особовий склад для захисту використовує фортифікаційні спорудження, танки, БМП (БТР), засоби індивідуального захисту, шинелі, куртки, плащ-палатки, різні місцеві матеріалі (дерев’яні щити, настили, мати з зелених гілок та трави).

Гасіння запалювальних речовин, що попали на шкіру або на одяг солдата, здійснюється ним самим або з допомогою товариша. Для гасіння запалювальної суміші, що горить, необхідно щільно накрити це місце рукавом, полою шинелі, плащ-палаткою, загальновійськовим захисним плащем, вологою глиною, засипати землею або піском. При відсутності засобів гасіння полум’я збивати перекочуванням на землі. Запалений одяг необхідно негайно зняти. На поверхні шкіри, що обпеклася, необхідно накласти пов’язку, змочену водою або 5% розчином мідного купоросу. При гасінні бойової техніки та споруджень, що горять, необхідно засипати землею, піском або снігом вогнище пожежі або накрити брезентом, плащ-палатками, шинелями, а також можливо збивати полум’я свіжозрубаними гілками дерев, кущів).

Для підвищення стійкості від загорання відкритих елементів дерев’яних споруджень потрібно засипати їх землею, а у траншеях створити пороги, які будуть перешкоджати затіканню суміші, що горить, в траншею.

При виявленні переходу противника в атаку за командою командира «Відділення – до бою» солдат швидко займає своє місце на позиції відділення.

Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на дальність дійсного вогню. По мірі підходу противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги.

Танки та інші броньовані машини противника знищуються вогнем БМП, гранатометів та ПТКР, а піхота противника вогнем кулеметів і автоматів відсікається від танків та знищується. З підходом піхоти противника на 30-40 м солдати самостійно або за командою командира відділення закидають противника ручними гранатами та знищують вогнем впритул. Якщо танк противника не вдалося знищити з гранатомета (ПТУР), необхідно почекати, поки він підійде до позиції відділення на 25-30 м; на такій відстані танк своїм вогнем не небезпечний. З відстані 15-20 м солдат повинен кинути в танк протитанкову гранату і на час вибуху укритися в траншеї, після цього він повинен відкрити вогонь по піхоті, що прямує за танками, з тим, щоб відсікти їх від танків та знищити.

Якщо танк підбити не вдалося, солдат укривається в траншеї, як тільки він пройде над ним, кидає гранату у кормову частину танка, після чого продовжує вести вогонь по атакуючій піхоті.

Якщо окремі групи противника увірвуться на передній край оборони і спустяться в траншею, то солдат, щоб не допустити розповсюдження противника по траншеї, встановлює загородження (перепони, рогатки) і знищує противника вогнем впритул, а також діє ножем, багнетом, прикладом, магазином автомата, піхотною лопаткою, сталевим шоломом та іншими підручними засобами, кулаком, застосовує прийоми рукопашного бою, наносячи удари в пах, обличчя, шию, коліна, гомілки та інші незахищені ділянки тіла противника.

Противник, який проник на позицію сусіда, знищується вогнем у фланг і в тил з основних окопів або запасних вогневих позицій (ходів сполучення).

Після відбиття атаки противника солдати поповнюють боєприпаси, дозаряджають зброю, відновлюють зруйновані оборонні спорудження та загородження і знаходяться в готовності до відбиття повторних атак.

Нічні умови створюють певні труднощі у веденні оборонного бою. Перевага тих, хто обороняється, перед тими, хто наступає, в тому, що солдат в обороні знаходиться в траншеї (окопі), добре орієнтується на місцевості, а також в тому, що заздалегідь готується система вогню. Вночі спостерігач і чергові вогневі засоби повинні нести службу пильно, ні на хвилину не послабляти увагу, посилити спостереження за місцевістю і противником. Вогонь по цілі, що виявляє себе спалахами пострілів, ведеться довгими чергами. Для кращого коректування вогню доцільно застосовувати патрони з трасуючими кулями.

Вогонь із стрілецької зброї по літаках (вертольотах) ведеться у складі відділення або взводу на дальності до 500 м. При діях солдата на відкритій місцевості вогонь по повітряних цілях може вестися з положення лежачи, з коліна або стоячи. Розташовуючись в траншеях, солдат готується до ведення вогню по цих цілях з упором передпліччя лівої руки і магазина у передню крутість траншеї або з опорою спиною і лівої ноги о її крутості.

Висновок: Стійкість кожного військовослужбовця в обороні є запорукою успішного виконання бойового завдання підрозділу в цілому.

3. Зайняття вихідного положення для наступу. Підготовка до наступу. Перехід в атаку, способи пересування на полі бою. Знищення противника в ході наступу.

Наступ є вид бою, який має рішуче значення в досягненні перемоги над противником.

В наступі, як і в обороні кожен солдат повинен вести спостереження за полем бою і противником; з повним напруженням сил, вогнем своєї зброї знищувати противника, що обороняється, проявляти хоробрість, ініціативу та винахідливість в бою. Наступ повинен бути стрімким і безперервним, щоб противник не зміг організувати опір на проміжних рубежах.

В залежності від обстановки наступ на противника, що обороняється, може вестися з ходу або з положення безпосереднього зіткнення з ним.

Підготовка до атаки і перехід в атаку з траншеї (окопу)

Наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником починається з вихідного положення, яке в залежності від обстановки та умов місцевості може вибиратися в траншеї, окопах та інших укритих місцях.

Зайняття траншеї для наступу робиться звичайно по ходах сполучення та інших прихованих підступах.

В траншеї солдати займають місця для стрільби, вказані командиром відділення. З цією метою можуть використовуватися вже підготовані окопчики або потай обладнуються нові, готуються виїмки (упори) на висоті 50-60 см для швидкого вискакування з траншеї.

Обладнання вихідного положення – складна і трудомістка робота. На копання та обладнання потрібна велика кількість часу. Тому механізовані підрозділи частіше всього займають підготовані позиції інших підрозділів.

Скільки б часу не знаходилися солдати у траншеї, вони повинні дотримуватися того режиму поведінки, який був у підрозділів, що раніше займали цю позицію.

Перед наступом солдати повинні підготуватися до атаки. Для цього подається команда «Підготуватися до атаки».

Підготовка до атаки включає: дозаряджання зброї, примикання штика-ножа, підготовку ручних гранат (установку запалів), перевірку підгонки спорядження та заправки обмундирування, з тим, щоб ніщо не заважало діям, а також улаштування виступу (виїмки) для швидкого вискакування з траншеї.

Перехід в атаку з траншеї здійснюється за командою «В атаку – вперед». За цією командою солдату слід швидко вискочити з траншеї (окопу) і прискореним кроком або бігом, ведучи вогонь на ходу по противнику, рухатися до об’єкту атаки.

Таким чином, відстань до цілі залежить від динамічного розвитку бойової ситуації. В обороні – один підхід, у наступі – інший. Варто свідомо ставитись до можливості власної і підпорядкованої зброї, діяти сміливо і впевнено.